Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 316/373/20

провадження № 61-17902св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів:

Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій та рішень приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. (далі - приватний виконавець) незаконними.

Скарга мотивована тим, що 10 лютого 2020 року за місцем його роботи приватний виконавець надіслав постанову від 06 лютого 2020 року

ВП № 5995036 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Стверджував, що до цього часу про існування виконавчого провадження № 5995036 йому не було відомо.

Крім того, у серпні 2019 року з його зарплатного рахунку, відкритого

у Енергодарському відділенні АТ «Державний ощадний банк України», зникли кошти у сумі 17 625,77 грн. У вересні 2019 року банк надав інформацію про те, що кошти арештовані згідно з постановою приватного виконавця від 01 серпня 2019 року у ВП № 59595036. Жодної копії постанови, винесеної під час вчинення виконавчих дій у ВП № 59595036, він не отримував.

Стверджував, що лише під час розгляду цієї скарги йому стало відомо, що

приватний виконавець 19 липня 2019 року відкрив виконавче провадження № 59595036 на підставі виконавчого листа № 2-3205/2010, виданого

11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області, який не підлягав виконанню. Виконавчий лист та постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження містять відомості про набрання судовим рішення законної сили 05 січня 2011 року, що не відповідає дійсності, оскільки рішення суду у справі № 2-3205/2010 набрало чинності набагато пізніше від дати, зазначеної у виконавчих документах.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року у справі № 2-3205/2010 оскаржено в апеляційному порядку. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2017 року у справі

№ 22-ц/778/1550/17 поновлено строк на оскарження та прийнято апеляційну скаргу до розгляду. У зв`язку з чим 13 травня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - державний виконавець) винесено постанову ВП № 32652963 про повернення виконавчого документа до суду, який його видав. Одночасно державний виконавець припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення.

Заявник стверджував, що виконавче провадження за виконавчим листом, який видано від 11 січня 2011 року, завершено, а отже, повторно розпочати виконавче провадження за цим виконавчим документом можливо лише

в одному випадку - за процедурою відновлення виконавчого провадження, яку визначено статтею 41 Закону України Закону України від 02 червня

2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон

№ 1404-VIII ). Докази відновлення виконавчого провадження відсутні, що свідчить про те, що приватний виконавець Сколибог О. С., розпочавши виконавче провадження за виконавчим листом № 2-3205/2010, виданим

11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області, діяв незаконно.

Крім того, заявник стверджував, що приватним виконавцем проігноровано той факт, що виконавчий лист № 2-3205/2010, який видано 11 січня

2011 року, не відповідає вимогам закону, оскільки містить відомості про двох боржників. Натомість приватний виконавець самостійно обрав лише одного боржника, а саме заявника, якого і зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження, що суперечить змісту виконавчого документа.

Крім того, вказував на те, що визначена у постанові приватним виконавцем сума боргу не відповідає дійсності, оскільки не враховано часткове погашення суми боргу, відомості про яку містяться у раніше закінченому виконавчому провадженні.

Уточнивши вимоги скарги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця, вчинені ним під час виконання рішення суду № 2-3205/2010;

- визнати незаконною постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 01 серпня 2019 року у ВП №59595036 та зобов`язати його повернути боржнику стягнуті на підставі цієї постанови із зарплатного рахунку, відкритому в Енергодарському відділенні АТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти у сумі 17 625,77 грн;

- визнати незаконною постанову приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06 лютого 2020 року у ВП № 59595036;

- поновити пропущений строк на оскарження постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 липня 2019 року № 59595036;

- визнати незаконною постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 липня 2019 року № 59595036

з примусового виконання виконавчого листа № 2-3205/2010, виданого Енергодарським міським судом Запорізької області 11 січня 2011 року;

- зобов`язати приватного виконавця повернути до Енергодарського міського суду Запорізькі області виконавчий лист № 2-3205/2010, виданий 11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізькі області;

- зобов`язати приватного виконавця зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника у ході ВП № 59595036, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення у ВП № 59595036, а також провести інші необхідні дії

у зв`язку із закінченням цього виконавчого провадження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року, у складі судді Бульби О. М., скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною постанову приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. про відкриття ВП № 59595036

від 19 липня 2019 року, прийняту на підставі виконавчого листа

№ 2-3205/2010, виданого Енергодарським міським судом Запорізької області від 11 січня 2011 року.

Зобов`язано приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. зняти арешт з майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , накладений у ВП № 59595036, і скасувати інші заходи, вжиті приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О. С.

у ВП № 59595036.

Виключено відомості з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 як про боржника.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Частково задовольняючи скаргу, суд першої виходив з того, що правові підстави для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону № 1404-VIII, у редакції, чинній на дату звернення АТ «Кристалбанк» із заявою до приватного виконавця та винесення постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, відсутні, оскільки таке право наявне в разі, якщо виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону № 1404-VIII. Права заявника порушені через відкриття приватним виконавцем 19 липня 2019 року виконавчого провадження

у спосіб та в порядку, що не передбачено Законом № 1404-VIII, що потягло за собою інші наслідки, у вигляді вчинення приватним виконавцем інших виконавчих дій, які він не мав законних підстав вчиняти. При цьому суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 820/1597/17 (провадження

№ К/9901/15380/18).

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчий лист до суду, який його видав, та провести інші дії, необхідні у зв`язку із закінченням цього виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами, викладеними

у Законі № 1404-VIII, державний виконавець самостійно визначається із діями, які слід вчинити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційні скарги приватного виконавця та АТ «Кристалбанк» задоволено.

Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року у цій справі скасовано, прийнято постанову.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції послався на положення частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 13 травня 2017 року та на час винесення приватним виконавцем постанови від 19 липня 2019 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа до суду від 13 травня 2017 року

у ВП № 32652963 не була скасована чи визнана судом незаконною, відповідно у приватного виконавця були відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження, і не дивлячись на те, що стаття 37 Закону

№ 1404-VIII не передбачала можливості повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, після повернення його до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, враховуючи, що рішення суду залишено судом апеляційної інстанції без змін, не виконано та не втратило своєї законної сили, приватний виконавець обґрунтовано та законно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 820/1597/17, не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи, оскільки стосуються інших правовідносин, а саме: Верховний Суд переглядав справу, у якій досліджувалося питання правомірності повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документа, що був повернутий без виконання органу, який його видав, та за яким було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада

2020 року, залишити в силі ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Енергодарського міського суду Запорізької області.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 38-40 Закону № 1404-VIII до спірних правовідносин.

Стверджує, що наслідки повернення виконавчого документа до суду за статтею 38 Закону № 1404-VIII не залежать від результатів апеляційного перегляду та ведуть до наслідків, передбачених статтею 40 Закону

№ 1404-VIII, що підтверджено висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20 березня 20119 року у справі № 344/10083/17 (провадження № 61-29586св18).

Заявник вказує, що судом апеляційної інстанції не застосовано положення статті 37 Закону № 1404-VIII, що призвело до помилкових висновків, оскільки на час виникнення спірних правовідносин повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання передбачено частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII і це право обмежувалося виключно випадками, передбаченими в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII. Цей перелік складався з 11 підстав, які розширеному тлумаченню не підлягали, тому є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про можливість пред`явлення до виконання виконавчого документа, в якому завершено виконавче провадження, що узгоджується з висновками, викладеними

у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №820/1597/17 (провадження № К/9901/15380/18).

Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки під час розгляду справи не спростував усі підстави оскарження дій приватного виконавця, які викладено у його скарзі первинно та після уточнення, не дослідив усі обставини та докази на їх обґрунтування.

Заявник вказував, що як на підставу оскарження дій приватного виконавця він посилався на те, що приватний виконавець розпочав виконавчі дії, однак не направив йому рекомендованим листом копії постанови про відкриття виконавчого провадження; приватний виконавець порушив вимоги частини другої статті 70 Закону № 1404-VIII у частині максимально допустимого розміру стягнення із заробітної плати; зміст виконавчого листа суперечить положенню пункту 6 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII, оскільки дата набрання законної сили судовим рішенням не відповідає дійсності та зазначено одночасно два боржники; сума боргу, що вказана у виконавчому документі, не відповідає фактичній сумі боргу, оскільки не враховано ті суми, що вже сплачені у ВП № 32652963.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року АТ «Кристалбанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята

з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У січні 2021 року приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року у справі № 2-3205/2010 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 398 282,89 грн, що еквівалентно 303 587,80 дол. США та витрати зі сплати судового збору

у розмірі 1 700 грн і витрати з оплати Інформаційно-технічного забезпечення (далі - ІТЗ) розгляду справи - 120 грн.

11 січня 2011 року Енергодарський міський суд Запорізької області видав виконавчий лист № 2-3205/10. У виконавчому листі вказано дату набрання рішенням суду законної сили - 05 січня 2011 року.

24 квітня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області у справі

№ 2-3205/10 (провадження № 22-ц/778/1550/17) поновив строк на оскарження рішення Енергодарського міського суду Запорізької області

від 23 жовтня 2020 року та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набрала законної сили

24 квітня 2017 року.

13 травня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області) у ВП № 32652963 з виконання виконавчого листа № 2-3205, виданого 11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 398 282,89 грн, що еквівалентно

303 587,80 дол. США та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн, оплати ІТЗ розгляду справи - 120 грн винесено постанову про повернення виконавчого листа до суду, боржник - ОСОБА_1 , у зв`язку з поновленням ОСОБА_2 строку апеляційного оскарження рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року та відкриття апеляційного провадження у справі № 2-3205/10 з підстав, визначених статтею 38, частиною першою статті 40 Закону.

У постанові державним виконавцем вказано: виконавчий документ

№ 2-3205/10, виданий 11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області, повернути до суду, що його видав, припинити чинність арешту майна боржника, накладеного постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15 лютого 2011 року у ВП № 25234682 та від 22 травня 2012 року у ВП № 32652963, постановою про арешт коштів боржника від 10 червня 2014 року у ВП № 32652963 та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 03 березня 2018 року у справі № 2-3205/2010, (провадження № 6/316/3/18)

АТ «Кристалбанк» як правонаступник набув статусу стягувача

у виконавчому провадженні у справі № 2-3205/2010 замість стягувача

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвала набрала законної сили 20 березня 2018 року.

Приватним виконавцем Виконавчого округу Запорізької області

Сколибогом О. С. 19 липня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-3205/2010, виданого 11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області, ВП № 59595036, боржник - ОСОБА_1 .

Підстава: заява стягувача АТ «Крісталбанк» від 07 липня 2019 року; виконавчий лист № 2-3205/2010, виданий 11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону відповідає в повній мірі.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України пропущений

з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України № 1404-VIII у редакції, чинній станом на травень 2017 року, визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону

№ 1404-VIII.

Таким чином, у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (заява стягувача про повернення), то стягувач згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону № 1404-VIII.

З аналізу статті 37 Закону № 1404-VIII вбачається, що законодавцем визначено вичерпний список підстав для повернення виконавчого документа стягувачу (частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII), при цьому законодавець надав право стягувачу, у разі повернення йому виконавчого документа з підстав, передбачених цією статтею, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, однак протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 38 Закону № 1404-VIII, у редакції, чинній станом на травень 2017 року, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про повернення виконавчого документа виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Отже, повернення виконавчого листа до суду, який його видав з підстав, зазначених у статті 38 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час вчинення дій державним виконавцем у травні 2017 року (у разі залишення цього судового рішення без змін), не позбавляє стягувача права звернути це судове рішення до виконання повторно, однак з урахуванням вимог статті 223 ЦПК України 2004 року (частини другої статті 273 ЦПК України), статті 368 ЦПК України 2004 року (стаття 431 ЦПК України), статей 4, 12 Закону

№ 1404-VIII.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки постановою державного виконавця від 13 травня 2017 року виконавчий лист № 2-3205/10, виданий Енергодарським міським судом Запорізької області 11 січня 2011 року, боржник - ОСОБА_1 , було повернуто до суду, який його видав згідно зі статтями 38, 40 Закону № 1404-VIII, то підстави для застосування положення статті 41 Закону № 1404-VIII та відновлення виконавчого провадження відсутні, оскільки вказана постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу відповідала нормам чинного на той час Закону, не була визнана судом незаконною чи скасована

в установленому законом порядку.

У свою чергу, приватним виконавцем, на виконання ухвали Енергодарського районного суду Запорізької області, надано копію заяви стягувача

від 03 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження

з примусового виконання судового рішення у справі № 2-3205/2010 року, боржник - ОСОБА_1 , до якої долучено копію виконавчого листа

№ 2-3205/2010, виданого 11 січня 2011 року Енергодарським міським судом Запорізької області, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Виконавчий лист містить відмітки державного виконавця Зюбрицького А. В. про його повернення 13 травня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Тому доводи касаційної скарги про те, що приватний виконавець, відкривши виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, за яким він є боржником, допустив порушення вимог частини п`ятої статті 37

(у редакції, чинній станом на липень 2019 року), статті 38 Закону

№ 1404-VIII (у реакції, чинній станом на травень 2017 року), суперечать матеріалам справи.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 820/1597/17 (провадження № К/9901/15380/18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги про те, що зміст виконавчого листа суперечить положенням пункту 6 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII, оскільки дата набрання законної сили судовим рішенням не відповідає дійсності та зазначено одночасно два боржники, а сума боргу, що вказана

у виконавчому документі, не відповідає фактичній сумі боргу, оскільки не враховано ті суми, що вже сплачені у ВП № 32652963, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконною, враховуючи наступне.

Дата набрання законної сили, що вказана у виконавчому листі, не впливає на перебіг строків, визначених частиною п`ятою статті 12 Закону № 1404-VIII, як і невідповідність виконавчого листа, виданого у січні 2011 року, вимогам пункту 6 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності

05 жовтня 2016 року, щодо кількості боржників.

Щодо сум боргу, сплачених боржником на час повторного пред`явлення виконавчого листа, то боржник не позбавлений можливості скористатися правом, наданим йому статтею 19 Закону № 1404-VIII, так надати приватному виконавцю відповідні докази.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки під час розгляду справи не спростував усі підстави оскарження дій приватного виконавця, які викладено у його скарзі первинно та після уточнення, не дослідив усі обставини та докази на їх обґрунтування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не впливають на виконання судового рішення

в цілому.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець