Ухвала

Іменем України

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 344/4640/17

провадження № 61-6827ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни про визнання порушеного особистого немайнового права, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року, посилаючись на те, що вказаним рішенням, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року, в задоволенні його позову до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. про визнання порушеного особистого немайнового права, визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії відмовлено. Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 344/1587/16-ц, якою встановлено обставини посвідчення приватним нотаріусом Кучак Н. В. договору-купівлі продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року за реєстровим № 1164, який Обласному комунальному підприємству «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Івано-Франківське ОБТІ») взагалі не подавався і на підставі якого ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не вчиняло жодних реєстраційних дій і не видавало документів. Приватний нотаріус Кучак Н. В. використала його персональні дані в договорі купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, що має істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки свідчить про причетність ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» до втручання у мирне володіння нерухомим майном. Поза його волею ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» здійснило ряд різноманітних реєстраційних дій. ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» є особою, зацікавленою у незаконному отриманні набутого без достатньої правової підстави оригіналу договору купівлі-продажу, посвідченого 12 листопада 2004 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І. П. за реєстровим номером Д 1067, через домовленість з причетними до протиправного заволодіння належним йому на праві приватної власності домоволодінням по АДРЕСА_1 . Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року та задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 у своїй заяві, не є нововиявленими згідно з положеннями статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року. Наведені заявником обставини ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні його заяви, суди ухилилися від надання оцінки обставинам, на які він вказував як на нововиявлені. Суди попередніх інстанцій в цій справі дійшли помилкового висновку про посвідчення приватним нотаріусом Кучак Н. В. договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року за реєстровим № 1152. При цьому обставини набуття ОСОБА_2 права власності на домоволодіння та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кучак Н. В. за реєстровим № 1164, а не за № 1152, встановлені судами у справі № 344/1587/16-ц.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частинами четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

В цій справі судами встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. про визнання порушеного особистого немайнового права, визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року, ОСОБА_1 послався на те, що приватний нотаріус Кучак Н. В. посвідчила договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, використавши його недійсний паспорт, що підтверджується листом Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області від 05 грудня 2018 року № 26-8456.

Також заявник зазначив, що Верховним Судом у справі № 344/1587/16-ц було встановлено обставини посвідчення приватним нотаріусом Кучак Н. В. договору-купівлі продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року за реєстровим № 1164, а також те що його паспорт є недійсним з моменту видачі і приватний нотаріус взагалі не мала права проводити нотаріальні дії.

Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Встановивши, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року, не є нововиявленими обставинами в контексті положень статті 423 ЦПК України, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні його заяви.

При цьому суди обґрунтовано вказали на те, що лист від 05 грудня 2018 року № 26-8456 вже досліджувався судами щодо наявності в ньому нововиявлених обставин в межах цієї справи під час розгляду попередньої заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року відмовлено. Суди дійшли висновку, що згаданий лист не може бути підставою для перегляду судового рішення, так як є новим доказом у справі, який не підлягає оцінці судом. Наведене не встановлює обставин щодо недійсності паспорта.

Отже, вказані обставини не є нововиявленими в розумінні пункту першого частини другої статті 423 ЦПК України.

Що стосується посилання заявника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 344/1587/16-ц, то воно також не заслуговує на увагу, оскільки суди в межах вказаної справи дійшли висновку про правомірність дій приватного нотаріуса Кучак Н. В. при посвідченні договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою її нового слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судового рішення немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України»).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни про визнання порушеного особистого немайнового права, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко