ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 травня 2021 року

м. Харків

справа № 635/4514/14-ц

провадження № 22ц/818/133/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Кравченко О.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представники – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014 року в складі судді Пілюгіної О.М.,

у с т а н о в и в:

В травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що вона є власницею житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного з її чоловіком – відповідачем, посвідченого 24 квітня 2002 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 898. Земельна ділянка площею 929 кв. м, на якій розташоване це домоволодіння, належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району від 12 грудня 2000 року № 521 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки». Зазначала, що право власності на земельну ділянку не було посвідчено державним актом, однак технічна документація на земельну ділянку була зареєстрована 11 липня 2012 року в електронному реєстрі Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 6325111000:00:010:0059.

Посилаючись на підстави, передбачені частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року), ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на цю земельну ділянку площею 0,0929 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014 року позов задоволено. За ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0929 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований га земельній ділянці площею 0,0929 га, на підставі цивільно-правової угоди При цьому відповідач позов визнав в повному обсязі.

13 липня 2018 року ОСОБА_5 подала до Апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано будь-яких доказів приватизації земельної ділянки за вказаною адресою на час її передачі ОСОБА_2 , її реєстрації в Книзі земель селищної (або) міської ради та в державному земельному кадастрі. Зазначає, що в 1983 році із земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка на той час знаходилась в користуванні її матері ОСОБА_6 – власниці будинку за цією ж адресою, їй було виділено земельну ділянку для будівництва на підставі рішення виконавчого комітету ПівденноЇ міської ради № 170 від 26 квітня 1983 року. Після смерті матері вона успадкувала цей будинок та 25 травня 1994 року подарувала його рідному брату матері – ОСОБА_2 . В 1993 році на підставі рішення Південної міської ради Харківської області вона отримала дозвіл на приватизацію забудованої земельної ділянки та додатково земельної ділянки площею 450 кв. м. Після приватизації цих земельних ділянок їм було присвоєно єдину адресу АДРЕСА_1 . На даний час існує перетин земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації. Крім того, на розгляді в Харківському окружному адміністративному суді знаходиться її позов до Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області, треті особи – Південна міська рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 , про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, який до цього часу не розглянуто. Незважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції не залучив її до участі у справі в якості належної особи.

10 вересня 2018 року ОСОБА_7 – представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив закрити апеляційне провадження.

Відзив мотивовано тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014 року не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_5 , яка користується земельною ділянкою площею 0,1050 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УШ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2018 року в складі судді Осяннікової А.І. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року в складі суддів Осяннікової А.І., Котелевець А.В., Сащенка І.С. справа призначена до розгляду.

11 вересня 2018 року вказану апеляційну скаргу передано до Харківського апеляційного суду.

.

29 листопада 2018 року ОСОБА_2 подав до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив закрити провадження у справі.

Відзив мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням права ОСОБА_5 не зачіпаються.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що власницею земельної ділянки АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6325111000:00:010:0059 була ОСОБА_8 (дата реєстрації речового права на нерухоме майно – 18 вересня 2014 року).

В 1983 році із земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка на той час знаходилась в користуванні ОСОБА_6 – власниці будинку за цією ж адресою, донці останньої ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку для будівництва на підставі рішення виконавчого комітету Південної міської ради Харківської області № 170 від 26 квітня 1983 року.

Після смерті матері ОСОБА_5 успадкувала цей будинок та 25 травня 1994 року подарувала його рідному брату матері – ОСОБА_2 .

В 1993 році на підставі рішення Південноміської ради Харківської області ОСОБА_5 отримала дозвіл на приватизацію забудованої земельної ділянки та додатково земельної ділянки площею 450 кв. м.

Згідно з даними Національної кадастрової системи на земельну ділянку з кадастровим номером 6325111000:00:010:0059 дана земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6325111000:00:010:0068 та 6325111000:00:010:0069, право власності на які також було зареєстровано за ОСОБА_8 .

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 01 січня 2013 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім`я ОСОБА_5 стосовно земельної ділянки із цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд загальною площею 0,1000 га; із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0050 га; дата реєстрації – 27 листопада 1997 року.

На підставі рішення Виконавчого комітету Південноміської ради Харківської області від 12 грудня 2000 року № 521 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» земельна ділянка площею 929 кв. м, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , передана в користування ОСОБА_2 .

На підставі договору дарування, посвідченого 24 квітня 2002 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 898., ОСОБА_2 передав у власність житловий будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою ОСОБА_1 . Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі – КП «ХТМ») 30 вересня 2003 року, номер запису : 155 в книзі: 1.

Рішенням ХУП сесії У скликання Південноміської ради Харківського району Харківської області від 04 липня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В жовтні 2013 року ОСОБА_5 зверталась до КП «ХТМ» стосовно роз`яснення факту наявності розбіжностей параметрів суміжних земельних ділянок в технічній документації. На звернення останньої 06 грудня 2012 року КП «ХТМ» надало відповідь , згідно з якою повідомило про те, що внаслідок проведеного представником КП «ХТМ» обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено факт наявності перетину земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 по фактичному користуванню, який утворився в зв`язку з невідповідністю конфігурації та розмірів земельної ділянки № НОМЕР_1 , переданої у власність ОСОБА_5 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 27 листопада 1987 року, з конфігурацією та розмірами земельної, яка була вилучена згідно з рішенням Виконавчого комітету Південноміської ради Харківської області від 26 квітня 1983 року № 170 із земельної ділянки № НОМЕР_2 , яку було надано в безстрокове користування ОСОБА_5 під будівництво житлового будинку. Фактично забудову земельних ділянок було здійснено з відхиленням від наданого проекту, але технічна споруда – каналізаційна яма літ. «К» збудована в межах відведеної земельної ділянки, яку не включено до плану державного акту. Частину земельної ділянки АДРЕСА_1 з розміщеною на ній каналізаційною ямою включено до схематичного плану земельної ділянки № НОМЕР_3 році, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 , внаслідок якого утворено перетин вказаних земельних ділянок.

Із відповіді Головного управління держгеокадастру у Харківській області від 02 листопада 2018 року № 28-20-9, 1-8017/0/19-18 на запит адвоката Шабаса Г.В. № б/н від 01 жовтня 2018 року вбачається що перетин між земельними ділянками з кадастровими номерами 6325111000:00:010:0068 та 6325111000:00:010:0069, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:010:0059, та земельною ділянкою АДРЕСА_1 відсутній.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Південноміської ради Харківського району Харківської області.

Згідно зі  статтею 81 ЗК України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина четверта статті 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-2цс15.

Згідно з пунктом 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції по справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза.

Висновком експерта № 17400, складеним 28 жовтня 2020 року судовим експертом Осипенко К.О. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ім. М.С.Бокаріуса встановлено, що встановити, чи відповідає на місцевості межа і площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , визначених рішенням Виконавчого комітету Південноміської ради Харківської області від 12 грудня 2000 року № 521, не уявляється можливим. Фактичні розміри та площа земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідають розмірам та площі, що зазначені в технічному паспорті та технічній документації із землеустрою.

Встановити, чи відповідає на місцевості межа та площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , визначених Державним актом на право приватної власності на землю Серії ХР № 25-20-964995 від 27 листопада 1987 року, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1130, не уявляється можливим. Фактичні розміри та площа земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідають даним щодо розмірам та площі земельної ділянки, які зазначені в Державному акті.

Накладення земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 між собою не має.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 24 квітня 2002 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 898, набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , а тому, із урахуванням положень статті 120 ЗК України  набула і право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не залучена до уваги у справі в якості належної особи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як встановлено Висновком експерта № 17400, складеним 28 жовтня 2020 року судовим експертом Осипенко К.О. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ім. М.С.Бокаріуса, накладення земельних ділянок № 40 та АДРЕСА_1 між собою не має.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, які ним обгрунтовано спростовано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26 травня 2021 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді О.М.Хорошевський

В.Б.Яцина