Справа № 167/60/21

Номер провадження 2/167/100/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

        17 травня 2021 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю секретаря судових засідань Т.М. Форсюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03.02.2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – КБ, Банк, позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості, мотивуючи свій позов тим, що відповідач, з метою отримання банківських послуг, звернувся до позивача, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 17.12.2008 року, і, при підписанні Анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в КБ, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

КБ свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до умов Договору.

Відповідач належним чином умови Договору не виконував, у зв`язку з чим станом на 11.01.2021 року має заборгованість перед КБ у сумі 40 408, 97 грн, з яких: 28 484, 71 грн – заборгованість за кредитом; 11 924, 26 грн – заборгованість за відсотками, яку позивач посить стягнути з відповідача, а також судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн судового збору.

11.02.2021 року на запит суду від 04.02.2021 року (ас 50) надійшла відповідь від уповноваженої особи про місце реєстрації відповідача (ас 51), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ (ч.1 ст.27 ЦПК України).

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 12.02.2021 року позовна заява КБ була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2021 року, яке було відкладено на 11.03.2021 року у зв"язку з неявкою у засідання учасників справи, а щодо відповідача були відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце засідання.

11.03.2021 року ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області підготовче засідання відкладено на 25.03.2021 року у зв`язку з визнанням причин неявки відповідача у засідання поважними.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 25.03.2021 року справа призначена до судового розгляду по суті на 08.04.2021 року.

08.04.2021 року ухвалою Рожищенського районного суду у судовому засіданні оголошено перерву до 28.04.2021 року.

Судове засідання 28.04.2021 року не відбулося у зв`язку з хворобою головуючого судді, виклик учасників справи здійснено на 17.05.2021 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча позивач був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Крім того, представник позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги КБ підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку КБ відсутні (ас 44).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Проте, 17.05.2021 року засобами електронного зв`язку подав суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки жодних договірних стосунків з позивачем не мав і ніяких заяв не підписував. Відзиву на позовну заяву не подав.

Суд ухвалив судове засідання проводити у відсутності учасників справи, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд у судовому засіданні встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що згідно Заяви відповідача від 22.01.2009 року, що містить його паспортні дані, позивач оформив і видав, а відповідач отримав платіжну кредитну картку «55 днів пільгового періоду», номер НОМЕР_1 , термін дії – 09/12, бажаний кредитний ліміт – 250 гривень.

Дані обставини підтверджуються заявою від 22.01.2009 року (ас 115), копією паспорта відповідача (ас 27), довідкою КБ (ас 13), довідкою КБ (ас 14).

Крім того, досліджені письмові докази спростовують пояснення відповідача про те, що він не укладав договір з позивачем і не підписував ніяких заяв на видачу кредитної картки.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що 22.01.2009 року між сторонами був укладений договір, згідно якого позивач оформив і видав, а відповідач отримав платіжну кредитну картку «55 днів пільгового періоду», номер НОМЕР_1 , термін дії – 09/12, бажаний кредитний ліміт – 250 гривень.

Згідно довідки КБ (ас 13), кредитний ліміт платіжної кредитної картки номер 5577 2130 0027 2428 змінювався: з 22.01.2001 року з 250, 00 грн до 29 000, 00 грн; з 16.02.2010 року до 250, 00; з 09.12.2012 до 2 000, 00 грн; з 08.02.2013 року до 0, 00 грн; з 12.07.2016 року до 0, 00 грн; з 05.12.2016 року до 8 000, 00 грн; з 07.12.2016 року до 8 800, 00 грн; з 13.08.2018 року до 0, 00 гривень.

У судовому засіданні встановлено, що за період з 22.01.2009 року по 03.09.2012 року відповідач здійснив витрати з платіжної кредитної картки, номер НОМЕР_1 , на загальну суму – 22 348, 20 гривень.

Крім того, з вказаної кредитної карточки за вказаний період КБ було автоматично списано за рахунок кредитного ліміту відсотки за використання кредитного ліміту – 103, 78 гривень.

У судовому засіданні встановлено, що за період з 22.01.2009 року по 03.09.2012 року відповідач здійснив поповнення на платіжну кредитну картку, номер НОМЕР_1 , на загальну суму – 21 929, 00 гривень.

Дані обставини підтверджуються випискою по платіжній кредитній карточці, номер НОМЕР_1 , за період з 22.01.2009 року по 03.09.2012 року (ас 34-41).

У судовому засіданні встановлено, що 21.08.2012 року, без підписання сторонами будь яких договірних документів, в т.ч. без підписання Анкети-заяви, позивач видав, а відповідач отримав кредитну карточку за № НОМЕР_2 , терміном дії до 05/16, яка була пролонгацією картки № НОМЕР_1 (ас 14).

У судовому засіданні встановлено, що за період з 10.09.2012 року по 02.07.2015 року відповідач здійснив витрати з платіжної кредитної картки, номер НОМЕР_2 , на загальну суму – 365, 56 гривень, а поповнення за цей же період становить – 625, 64 гривень.

Дані обставини підтверджуються випискою по платіжній кредитній карточці, номер НОМЕР_2 , за період з 10.09.2012 року по 02.07.2015 року (ас 34-41).

У судовому засіданні встановлено, що 12.07.2016 року, без підписання сторонами будь яких договірних документів, в т.ч. без підписання Анкети-заяви, позивач видав, а відповідач отримав кредитну карточку за № НОМЕР_3 , терміном дії до 05/19, яка була пролонгацією карточок за №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (ас 14).

У судовому засіданні встановлено, що за період з 12.07.2016 року по 19.10.2020 року відповідач здійснив витрати з платіжної кредитної картки, номер НОМЕР_3 , на загальну суму – 46 857, 81 гривень, а поповнення, в т.ч. шляхом автоматичного списання КБ з інших карткових рахунків відповідача, становило – 53 993, 06.

Крім того, з вказаної кредитної карточки за вказаний період КБ було автоматично списано за рахунок кредитного ліміту відсотки за використання кредитного ліміту –  40 134, 87 гривень, а також пеню – 800 грн і страховий платіж – 6 111, 17 гривень.

Дані обставини підтверджуються випискою по платіжній кредитній карточці, номер НОМЕР_3 , за період з 12.07.2016 року по 19.10.2020 року (ас 34-41).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що за період з 22.01.2009 року по 19.10.2020 року по кредитних картках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відповідачем було використано (витрачено кредитних коштів): 69 571, 57 гривень.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що за період з 22.01.2009 року по 19.10.2020 року по кредитних картках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відповідачем було поповнення (погашення кредитної заборгованості по тілу кредиту, автоматичне погашення заборгованості): 76 547, 70 гривень.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що за період з 22.01.2009 року по 19.10.2020 року по кредитних картках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 позивачем було автоматично списано за рахунок кредитного ліміту на загальну суму 47 149, 79 гривень, з яких:

- відсотки за використання кредитного ліміту – 40 238, 62 гривень;

- пеня – 800 гривень;

- страховий платіж – 6 111, 17 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В заяві від 22.01.2009 року розмір процентів за користування кредитом та штрафні санкції не зазначено, як власне і самі умови кредитування, а долучена позивачем до матеріалів справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (ас 116 зв) не містить належних та допустимих доказів того, що дані умови безпосередньо стосуються кредитної картки № НОМЕР_1 .

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.01.2009) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.02.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві від 22.01.2009 року позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Крім того, суд враховує також ту обставину, що 21.08.2012 року при видачі Банком і отриманні відповідачем кредитної карточки № НОМЕР_2 , і 12.07.2016 року при видачі Банком і отриманні відповідачем кредитної карточки № НОМЕР_3 сторонами взагалі не було підписано будь яких документів (наприклад, анкети-заяви), що свідчили б про наявність конкретних умов договірних стосунків між сторонами.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 11 924, 26 грн відсутні, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 28 484, 71 гривень.

Однак, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, частину коштів, які відповідач сплачував на погашення тіла кредиту, позивачем було зараховано на погашення відсотків за кредитом, а також стягнуті пеня та страхові платежі. А відтак, оскільки судом встановлено неправомірність нарахування відсотків, наданий позивачем розрахунок заборгованості є неправильним, тому судом до уваги не береться.

Разом з тим, судом досліджені виписки по рахунках відповідача, з яких слідує, що відповідачем за період користування кредитними картками №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відповідачем було використано (витрачено кредитних коштів): 69 571, 57 гривень. За вказаний період відповідачем погашено заборгованість в розмірі 76 547, 70 гривень.

Відтак, на момент звернення позивача до суду у відповідача була відсутня непогашена сума тіла кредиту.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що КБ без письмової згоди відповідача підключив послугу страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту» і банком було безпідставно автоматично списано з кредитної карточки відповідача страхові платежі на загальну суму 6 111, 17 грн, чим безпідставно збільшена заборгованість відповідача перед банком.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» списання договірне – списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб (пункт 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів»).

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі – Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції).

Таким чином, якщо договором банківського обслуговування не передбачено доручення клієнта на автоматичне списання коштів, дії банку є неправомірними та можуть оскаржуватися до суду в рамках Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи ту обставину, що відповідач не оскаржив дії банку щодо автоматичного списання коштів з інших його платіжних карток на погашення кредитної заборгованості по картках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з 22.01.2009 року по 19.10.2020 року, то автоматичне списання коштів слід вважати такими, що внесені відповідачем на погашення кредитної заборгованості відповідача по тілу кредиту.

Проаналізувавши зібрані і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.01.2009 року, відповідно до вимог ст.ст.76-81 ЦПК України.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Крім того, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2 270, 00 грн не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4,  7,  8,  10,  11,  12,  13,  77,  81,  83,  141,  258,  259,  263,  264,  265,  268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості – відмовити.

               Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

             Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

               Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Дата складення повного тексту рішення 25.05.2021 року.

Головуючий                                       суддя Н.В. Шептицька