ПОСТАНОВА

Іменем  України

30 березня 2010 року                                                                                                            м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: судді Дутчака І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплату недоплаченої суми пенсії,

в с т а н о в и в :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області (далі – Управління ПФУ),               в якому зазначала, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно із ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй як особі, віднесеній             до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи, має призначатися щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, а розмір її основної пенсії           не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

У січні 2010 року вона звернулася до Управління ПФУ із заявою про проведення перерахунку державної і додаткової пенсій та приведення їх у відповідність до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проте отримала відмову з посиланням на те, що нарахування та виплата їй пенсії проводиться згідно із постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року.

Вважає, що Управління ПФУ цією відмовою грубо порушило її конституційні права на отримання пенсії в розмірах, визначених Законом.

Посилання відповідача на акти Кабінету Міністрів України суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Просила визнати дії Управління ПФУ щодо непроведення перерахунку її пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправними і з обов’язати Управління ПФУ провести з 01 листопада 2009 року перерахунок її основної та додаткової пенсій відповідно до ч. 4 ст. 54 і ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, позов підтримує.

Відповідач Управління ПФУ у судове засідання теж не з’явилося, у запереченнях на позов просить розглянути справу у відсутності їхнього представника, позов ОСОБА_1    не визнає, просить у його задоволенні відмовити.

У запереченнях на позов зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку            в Управлінні ПФУ та одержує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

28 грудня 2007 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та встановлено залежність розміру пенсії від прожиткового мінімуму.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16 липня 2008 року № 654, якою встановлено, що розмір доплат до пенсії інвалідам, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по ІІ групі інвалідності – 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Саме в таких розмірах Управління ПФУ виплачує з 01 січня 2009 року позивачу ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та додаткову пенсію.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що Кабінетом Міністрів України звужено її існуючі конституційні права та свободи не відповідають дійсності, оскільки Конституцією України розмір додаткової пенсії не визначається, а забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту п. 3 ст. 116 Конституції покладено на Кабінет Міністрів України.

Згідно із ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання. На підставі ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження                           у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України.

У ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 23 Бюджетного кодексу України, який визначає засади бюджетної системи України, основи бюджетних відносин, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються виключно законом про Державний бюджет України.

У ст. 95 Конституції України передбачено, що бюджетні призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України, а також визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261. Відповідно до п. 15 цього Положення свої повноваження здійснює безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління, забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні.

У п. 9 даного Положення встановлено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються за призначенням та вилученню              не підлягають.

Враховуючи, що Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що фінансування виплат провадиться з державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому порушень з боку Управління ПФУ не вбачається.

Особливу увагу звертає на ст. 72 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, де зазначено, що кошти пенсійного фонду не включаються до складу державного бюджету України, використання коштів пенсійного фонду на цілі, зокрема перерахунок пенсій, забороняється.

Таким чином, Управління ПФУ діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28 квітня 1993 року, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 та довідкою МСЕК серії КИО-І № 065656, з якої видно, що з 01 квітня 1998 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причиною інвалідності є професійне захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ, одержує пенсію по                   ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену згідно із ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій  1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ч. 1 ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції до 01 січня 2008 року) особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч. 4 ст. 54 вказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій, особам, віднесеним до категорії 1, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із ЧАЕС, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності, ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, було внесено зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тексти ст. ст. 50, 54 цього Закону викладено в новій редакції та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІI групи – 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,             а розміри пенсій у всіх випадках для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІI групі інвалідності – 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою у п. п. 4, 6 встановив, що, починаючи з 22 травня 2008 року, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – інвалідам ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується у розмірі 20 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а розмір їхньої основної пенсії не може бути нижче 965 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16 липня 2008 року № 654 у підпункті 2 пункту 1 визначено, що          з 01 липня 2008 року розмір пенсії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – інвалідів           ІI групи становить 1090 грн.

З направленого на адресу ОСОБА_1 листа Управління ПФУ від 12 січня 2010 року № 8/0-01 вбачається, що під час призначення мінімальних пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд України з 22 травня 2008 року керується постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, а з 01 липня 2008 року – постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору та визначенні розміру додаткової та державної пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,           а не розміри визначені, вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України №№ 530 і 654 від 28 травня та 16 липня 2008 року, відповідно.

Із змісту ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, чинним законодавством не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Управління ПФУ повинно виплачувати позивачу ОСОБА_1 основну та додаткову пенсії, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати.

У ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Дії відповідача Управління ПФУ щодо непроведення перерахунку розміру основної та додаткової пенсій позивача ОСОБА_1 згідно із ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та доплати їй недоплаченої суми пенсії суд вважає протиправними.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку та доплати їй основної та додаткової пенсій з 01 листопада 2009 року підлягають задоволенню.

У зв’язку з цим, суд вважає необхідним зобов’язати Управління ПФУ здійснити                     з 01 листопада 2009 року перерахунок державної пенсії позивача у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, а також виплатити їй з 01 листопада 2009 року недоплачену суму пенсії.

На підставі ст. ст. 19, 152 Конституції України  ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 86, 122, 159 – 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно із ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області провести з 01 листопада 2009 року перерахунок розміру основної та додаткової пенсій ОСОБА_1  відповідно до ч. 4 ст. 54 і ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та виплатити їй недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку                       ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                            Дутчак І.М.