РІШЕННЯ

Іменем  України

05 травня 2010 року                                                                                                             м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,

при секретарі Чуняк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми позики,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що 17 грудня 2008 року він позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 50000 доларів США, що підтверджується розпискою, складеною нею власноручно.

Згідно із розпискою відповідач ОСОБА_4 зобов’язувалася повернути грошові кошти до 01 травня 2009 року, проте своїх зобов’язань не виконала, кошти станом на 12 листопада 2009 року не повернула.

З метою врегулювання спору 28 жовтня 2009 року він направив відповідачу претензію, в якій вимагав повернення коштів, однак відповіді від ОСОБА_4 не одержав.

Згідно із ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сума боргу на день подачі позовної заяви за курсом Національного банку України (1 долар США = 7,99 грн.) становить 399500 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

За 196 днів прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01 травня по 12 листопада 2009 року ОСОБА_4 повинна сплатити йому ще 6420 грн. 96 коп.

Таким чином, загальна сума боргу ОСОБА_4, яка підлягає стягненню на його користь станом на 12.11.2009 року, становить 405920 грн. 96 коп. (399500 грн. + 6420 грн. 96 коп.).

Просив стягнути із ОСОБА_4 на його користь 405920 грн. 96 коп. та судові витрати          в сумі 1820 грн.

Позивач ОСОБА_3 в ході розгляду справи неодноразово змінював свої позовні вимоги. Просив спочатку стягнути на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 399500 грн., що еквівалентно 50000 доларів США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01 травня 2009 року по 16 березня 2010 року           в сумі 10507 грн. 40 коп. та інфляційні збитки з травня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 36058 грн. згідно із ст. 625 ЦК України, всього – 446065 грн. 40 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 16120 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн.

В подальшому позивач ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій просив прийняти відмову від позову до ОСОБА_4 в частині стягнення на його користь трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та суми інфляційних нарахувань.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2010 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову в частині стягнення на його користь із ОСОБА_4 трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період                з 01 травня 2009 року по 16 березня 2010 року в сумі 10507 грн. 40 коп. та суми інфляційних нарахувань з травня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 36058 грн.

Провадження у справі в цій частині закрито.

Позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримали, просили стягнути на користь позивача із ОСОБА_4 суму позики в розмірі 396295 грн., що за курсом Національного банку України станом на 05 травня 2010 року еквівалентно 50000 доларів США, витрати на правову допомогу в розмірі 16120 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала факту одержання нею від ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 50000 доларів США, які були передані їй позивачем           у автомобілі ОСОБА_6 в його присутності. Пояснила, що вказану суму коштів одержала 24 липня 2008 року, розписку про їх отримання писала пізніше 17 грудня 2008 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Із розписки від 17 грудня 2008 року вбачається, що ОСОБА_4 одержала в борг від ОСОБА_3 50000 доларів США, які зобов’язувалась повернути до 01 травня 2009 року.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що позику в сумі 50000 доларів США відповідач ОСОБА_4 одержала від позивача ОСОБА_3 у його автомобілі в його присутності, про що нею власноручно була написана розписка.

Судом встановлено, що від ОСОБА_3 ОСОБА_4 одержала вказану суму коштів                    у доларах США, чого остання у судовому засіданні не заперечувала. Однак у встановлений             у розписці строк суму позики відповідач не повернула. Не повернута позивачу зазначена сума коштів і на час розгляду справи в суді.

У ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання               в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем), у строк та        в порядку, що встановлені договором.

У ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За офіційним курсом Національного банку України станом на 05 травня 2010 року, тобто на день ухвалення судом рішення, 1 долар США = 7,9259 грн.

Грошова сума, що еквівалента 50000 доларів США за цим курсом, складає 396295 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує                з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення та витрати на правову допомогу.

З Договору про надання правової допомоги, укладеного 28 жовтня 2009 року між адвокатом ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_3, вбачається, що предметом даного договору є надання правової допомоги, пов’язаної із поверненням грошової суми, відповідно до розписки від 17 грудня 2008 року, виданої ОСОБА_4

Сторони домовились, що за послуги адвоката клієнт сплачує 16000 грн. Цю суму коштів позивач ОСОБА_3 сплатив на рахунок адвоката ОСОБА_5 двома платежами              30 листопада 2009 року та 17 лютого 2010 року.

У ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27 квітня 2006 року № 590 встановлено, що витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, обчислюються із розрахунку 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Обчислюючи розмір компенсації витрат на правову допомогу, суд враховує фактичну кількість годин, необхідних на підготовку позовної заяви до суду, та час участі адвоката ОСОБА_5 у судових засіданнях по розгляду даної справи.

Виходячи з реєстру виконаних робіт, суд вважає, що на підготовку документів для подачі позовної заяви до суду адвокат ОСОБА_5 витратив 5 годин, таку ж кількість годин він приймав участь в судових засідання по розгляду цієї справи.

Враховуючи, що на час підготовки матеріалів до суду 40 % мінімального розміру заробітної плати становило 260 грн., а на час розгляду справи судом – 267 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню позивачу на загальну суму 2638 грн. (1300 грн. (40 % від 650 грн. = 260 грн. х 5) + 1338 (40 % від 669 грн. = 267 грн. 60 коп. х 5)).

При подачі позовної заяви до суду ОСОБА_3 сплатив судовий збір у сумі 1700 грн. та оплатив витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Всього з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати на загальну суму 4458 грн.

На підставі ст. ст. 524, 526, 533, 610, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 79, 84, 88,   212 – 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 позику в сумі 396295 (триста дев’яносто шість тисяч двісті дев’яносто п’ять) грн., що                     за курсом Національного банку України станом на 05 травня 2010 року еквівалентно             50000 (п’ятдесяти тисячам) доларів США, та судові витрати в розмірі 4458 (чотири тисячі чотириста п’ятдесят вісім) грн., всього – 400753 (чотириста тисяч сімсот п’ятдесят три) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку                 ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                          Дутчак І.М.