РІШЕННЯ

Іменем  України

12 березня 2010 року                                                                                                           м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,

при секретарі Чуняк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” про стягнення заробітної плати та інших належних сум при звільненні з роботи,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що працював з 03 січня 2008 року на умовах усного трудового договору в Одеській філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна”               (далі – ТОВ “АП С.Т.Р. Україна”) на посаді водія автотранспортного засобу із суміщенням посади автомеханіка першої категорії.

Розмір його місячного посадового окладу у травні 2009 року становив 1100 грн.,                       з 01 червня 2009 року – 1275 грн. Доплату за суміщення посади автомеханіка першої категорії він отримував виходячи із встановленого посадового окладу та пропорційно від фактично відпрацьованих годин в якості автомеханіка.

Заробітну плату отримував двічі на місяць у безготівковій формі на поточний картковий рахунок у банку: 22 числа – аванс та 10 числа – основну суму заробітної плати.

З початку 2009 року відповідач почав порушувати строки та розміри виплати заробітної плати, а з травня 2009 року в порушення ст. 115 КЗпП України припинив її виплату взагалі.

Заборгованість ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” по виплаті йому заробітної плати становить: за квітень 2009 року – 567 грн., травень 2009 року – 2080 грн. 46 коп., червень 2009 року – 2808 грн. 04 коп. та липень 2009 року – 951 грн. 21 коп., всього – 6406 грн. 71 коп.

Дії відповідача щодо невиплати заробітної плати він розцінив як порушення умов трудового договору, тому 23 липня 2009 року подав заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яка була прийнята та задоволена Одеською філією ТОВ “АП С.Т.Р. Україна”.

Наказом Одеської філії ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” від 23 липня 2009 року № К-022 його звільнено з роботи із вказаного числа на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Заяву про звільнення він направив також і відповідачу ТОВ “АП С.Т.Р. Україна”.

Згідно із ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний             в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

У день звільнення він працював, трудову книжку із записом про його звільнення та копію наказу про звільнення отримав у день звільнення, проте відповідач ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” у день звільнення виплату всіх належних йому при звільненні сум не здійснило.

В порушення вимог ст. ст. 44, 83 КЗпП України при звільненні з роботи відповідач              не виплатив йому вихідну допомогу в розмірі 8332 грн. 20 коп. та грошову компенсацію                за невикористанні дні щорічної відпустки, розмір якої становить 4900 грн. 35 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат” від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлення строків їх виплат,             в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції)                      у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Враховуючи суми належних йому до виплати грошових доходів за квітень – липень 2009 року та індекс інфляції, загальна сума компенсації втрати доходів за вказаний період становить 65 грн.

У ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені                у ст. 116 КЗпПУ, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заява про звільнення подана ним 23 липня 2009 року, цього ж дня Одеською філією ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” видано наказ про звільнення його з роботи за № К-022, тому початком строку затримки розрахунку є 23 липня 2009 року. Нарахування виплат в усіх випадках провадиться виходячи із розміру середньоденної заробітної плати, розмір якої становить 60 грн. 90 коп.

Просив стягнути на його користь з ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” заборгованість по заробітній платі за квітень – липень 2009 року в розмірі 6406 грн. 71 коп.; грошову компенсацію за невикористані у 2009 році дні щорічної основної відпустки в розмірі               4900 грн. 35 коп.; вихідну допомогу в розмірі 8332 грн. 20 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 65 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 липня 2009 року по день ухвалення рішення у справі, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 60 грн. 90 коп.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні надав суду заяву про відмову ОСОБА_3 від позову до ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні в розмірі 8332 грн. 20 коп., компенсації втрати частини доходів у зв’язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати            в сумі 65 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи          за період з 23 липня 2009 року по день ухвалення рішення виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 60 грн. 90 коп.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2010 року провадження у справі в цій частині закрито у зв’язку з частковою відмовою позивача від позову.

Також представник позивача уточнив позовні вимоги. Просив стягнути на користь ОСОБА_3 із ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” заборгованість по заробітній платі в розмірі            6406 грн. 71 коп. та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 4015 грн. 35 коп.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов ОСОБА_3 визнав, не заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 6406 грн. 71 коп. та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 4015 грн. 35 коп.

Роз’яснивши сторонам наслідки визнання позову, суд дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 03 січня 2008 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу              в Одеську філію ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” на посаду слюсаря-ремонтника.

Наказом директора цієї філії від 23 липня 2009 року № К-022 ОСОБА_3 звільнено  з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КУпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до довідки Одеської філії ТОВ “АП С.Т.Р. Україна” загальна сума заборгованості підприємства перед ОСОБА_3 становить 10422 грн. 06 коп., з яких: заборгованість по заробітній платі – 6406 грн. 71 коп., компенсація за невикористані 35 днів відпустки – 4015 грн. 35 коп.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 83, 116 КЗпП України, керуючись ст. ст. 11, 174, 212 – 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” на користь ОСОБА_3 заробітну плату за квітень – липень 2009 року в розмірі 6406 (шість тисяч чотириста шість) грн. 71 коп. та компенсацію за невикористану відпустку за 2009 рік в розмірі 4015 (чотири тисячі п’ятнадцять) грн. 35 коп., всього – 10422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 06 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” на користь держави судовий збір в сумі 104 (сто чотири) грн. 22 коп. та              120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Київській області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку                  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                          Дутчак І.М.