ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 серпня 2007 р.

№ 14/222

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Мележик Н.І., Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

МПП “Фактор-Агро”

на постанову

від 26.04.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 14/222

за позовом

АСТ “Вексель”

до	ЗАТ “Фактор”; МПП “Фактор-Агро”

про	визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача

-  Совершенний Р.П.

від відповідача-1

-  Михаленко Л.С.

від відповідача-2

-  Шевченко Г.М.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2005 р. АСТ “Вексель” звернулось до суду з позовом до ЗАТ “Фактор” та МПП “Фактор-Агро” про визнання договору оренди № 28 від 06.03.2001 р. недійсним.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на невідповідність оспорюваного договору вимогам ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” з урахуванням того, що в договорі не міститься всіх передбачених законодавством істотних умов.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2006 р. (суддя Калатай Н.Ф.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою в частині висновків суду про те, що договір № 28 від 06.03.2001 р. є неукладеним, МПП “Фактор-Агро” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.03.2001 р. між ЗАТ “Фактор” (орендодавець) та МПП “Фактор-Агро” (орендар) укладено договір оренди автозаправної станції № 28 (надалі –Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування нерухоме майно: автозаправну станцію із комплексним обслуговуванням, земельну ділянку загальною площею 0,52 га, які розташовані за адресою: м. Коростень, вул. Жовтнева, 162 для використання за призначенням.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд правомірно виходив з обставин відповідності Договору вимогам законодавства. При цьому, судом не встановлено порушення з боку відповідачів прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Також, судом прийнято до уваги, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, а відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Враховуючи, що правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими, останні не підлягають задоволенню.

Приймаючи постанову апеляційний господарський суд підставно погодився з висновками місцевого господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Крім цього, рішення та постанова в цій частині сторонами не оскаржуються.

Водночас, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін суд апеляційної інстанції дійшов власних висновків про те, що в Договорі відсутні передбачені ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотні умови, а тому він є неукладеним і не є підставою для виникнення, зміни чи припинення будь-яких правовідносин.

Із законністю та обґрунтованістю висновків суду апеляційної інстанції в цій частині (абзаци 17-20 постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.) погодитись не можна, а тому оскаржувана постанова не може залишатися без змін.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Згідно ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК УРСР коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали Договір та приступили до його виконання.

За таких обставин, коли Договір виконувався обома сторонами у передбачений ним спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах Договору, а відсутність в Договорі положень, які містяться в ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не свідчить в даному випадку про невиникнення між сторонами зобов’язальних відносин, не є перешкодою для здійснення сторонами цивільних прав.

Наведене не було враховано Київським апеляційним господарським судом.

Крім цього, висновок апеляційного господарського суду про те, що Договір є неукладеним –суперечить встановленим самим судом обставинам справи про те, що 06.03.2001 р. між відповідачами був укладений договір оренди автозаправної станції № 28 (абзац 6 постанови).

Враховуючи викладене, неправомірні висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що Договір є неукладеним (абзаци 17-20 постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.) підлягають виключенню із постанови.

В решті постанову слід залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу МПП “Фактор-Агро” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. у справі № 14/222 змінити: виключити із постанови абзаци 17-20 (включно).

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Н. Мележик

                                                                                                        С. Самусенко