ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2007 р. | № 11/293 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів | Кота О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї документи | Приватного підприємства фірми "М.І.К." |
на постанову у справі господарського суду за позовом до
про | Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 р. №11/293 Рівненської області Приватного підприємства фірми "М.І.К." Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід", Товариства з обмеженою відповідальністю- підприємство з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" визнання права власності на майно і звільнення його з під арешту |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Шмайхель А.К. (дов. б/н від 30.07.2007р.);
- відповідача 1: не з’явились;
- відповідача 2: Сміховський М.М. (дов. б/н від 15.05.2007р.);
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року Приватне підприємство фірма "М.І.К." звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід", Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" про визнання права власності на 41% незавершеного будівництва вартістю 70977,64 грн., яке знаходиться в м. Рівне, по вул. Словацького,9 та звільнення його з-під арешту.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.12.2006р. у справі №11/293 (суддя Грязнов В.В.) в позові відмовлено, в зв’язку з безпідставністю вимог позивача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №11/293 (колегія у складі головуючого-судді Новосад Д., суддів: Михалюк О., Мельник Г.) рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2006р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції Приватне підприємство фірма "М.І.К." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі №11/293 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що Рівненська обласна рада профспілки працівників кооперативів –пайовик-1, ТОВ "Ековід" –пайовик-2 та МПП "Теплоенергоремонт" –пайовик-3 уклали 15.05.1998р. договір, предметом якого було будівництво будинку представництва кооперативів на відведеній пайовику-1 земельній ділянці за адресою: м. Рівне, вул. Словацького, 9. Загальна кошторисна вартість спорудження будинку складає 1804898грн. Пайовик-2 є генеральною підрядною організацією по спорудженню будинку, виконує загально-будівельні роботи по спорудженню будинку за свій рахунок і з своїх матеріалів і безоплатно передає пайовику-1 31,85 кв.м., а пайовику-3 167,45 кв.м. загальної площі на поверхах, крім підвалу, 4-го та мансардного поверхів за умови укладення сторонами з ним додаткових угод, якими передбачено фінансування будівництва відповідними пайовиками. Перегляд розподілу площ можливий при узгодженні з заінтересованими сторонами і оформляється додатковими угодами (п.2.8 договору). Договір укладено на термін до закінчення будівництва будинку та офіційної реєстрації приміщень у власність(п.4.1 дого вору). Договір підписано головою Обласної ради профспілки працівників кооперативів, директорами ТзОВ "Ековід" та МПП "Теплоенергоремонт", скріплено відбитками печаток сторін.
Профспілка "Наше право", правонаступництво якою Рівненської обласної ради профспілки працівників кооперативів не заперечується сторонами у справі,- вийшла із складу дольовиків по спорудженню будинку представництва кооперативів і уступила всі права замовника в тому числі і право на земельну ділянку, виділену під будівництво за умови відшкодування їй 70 000 грн. до 25.12.1999р. та укладення дольовиками відповідної угоди до 21.11.1999р., що стверджено Протоколом від 16 листопада 1999р. Ради дольовиків у спорудженні будинку представництва кооперативів. Протокол підписано головою профспілки "Наше право", директорами ТзОВ "Ековід" та МПП "Теплоенергоремонт", скріплено відбитками печаток сторін. Протокол підписав також і колишній голова профспілки Дикунець Ф.Д.
Згідно Акту прийому-передачі незавершеного будівництва будинку представництв кооперативів по вул. Словацького,9 у м.Рівне - ТзОВ "Ековід"-пайовик-2 передав 15.08.2002р. Рівненській обласній профспілці "Наше право"-пайовик-1 частину незавершеного будівництва, а саме 4-й поверх, вартість якого складає 50 000 грн., а також 31,85м на третьому поверсі незавершеного будівництва будинку представництва кооперативів. Акт підписано головою профспілки "Наше право" та директором ТзОВ "Ековід", скріплено відбитками печаток сторін.
Профспілка "Наше право"-пайовик-1 та Приватне підприємство - фірма "М.1.К."-правонаступник укла ли 03.09.2002р. договір №3/09, згідно пп. 1.1, 2.1-2.2, 2.6, 2.9, 3 якого - пайовик-1 уступає свою частку згід но договору від 15.05.1998р., а правонаступник приймає частину незавершеного будівництва за адресою: м.Рівне, вул.Словацького,9. Склад майна, що є об'єктом договору - частина будинку, а саме 4-й поверх, а також 31,85м2 загальної площі будинку. Правонаступник зобов'язується повернути пайовику-1 вкладені в будівництво кошти в сумі 50 000 грн.(п.2.1 договору №3/09). Право власності на вищевказане майно переходить від пайовика-1 до правонаступника з моменту передачі майна та підписання акту прийому-передачі.(п.3.1 договору №3/09). Дого вір №3/09 підписано головою Рівненської обласної профспілки "Наше право" та директором ПП-фірми "М.І.К.", скріплено відбитками печаток сторін.
Платіжним дорученням №50 від 03.09.2006р. ПП-фірма "М.І.К." перерахувала на рахунок РОП "Наше право" 50000 грн., як повернення вкладених у будівництво коштів згідно договору 3/09 від 03.09.2002р.
ТзОВ "Ековід" вийшло із числа дольовиків по спорудженню адмінбудинку по вул.Словацького, 9, йому вирішено повернути кошти затрачені на спорудження будинку в сумі 192 872,30 грн. та підтверджено право власності МПП "Теплоенергоремонт" на частину будинку в розмірі 167,45м2 загальної площі, що стверджено Протоколом від 01 липня 2006р. Ради дольовиків у спорудженні адмінбудинку по вул.Словацького, 9 у м.Рівне. Протокол підписано директорами ПП-фірми "М.І.К.", ТзОВ "Ековід" та МПП "Теплоенергоремонт", скріплено відбитками печаток сторін.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач просить визнати право власності на нерухоме майно, проте не визначає яке саме нерухоме майно набуто ним і належить йому на праві власності і яким чином це право порушено відповідачами у справі.
Згідно ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше май но, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.(ст.190 ЦК України).
Оскільки, нерухоме майно як річ або сукупність речей повинно мати матеріальні ознаки, які стосовно об'єкту капітального будівництва виражаються в метрах погонних, квадратних або кубічних, крім того об'єкт права власності може бути розташований на певному поверсі, в підвалі або горішньому (мансардному) приміщенні. Проте, в позові не визначено, яким майном володіє позивач і де знаходяться 41% незавершеного будівництва вартістю 79 077 грн. 64 коп. (фундамент, земельна ділянка, незбудований дах тощо).
Згідно положень ст. ст. 316, 317 ЦК України –правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що надає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Як було зазначено судами попередніх інстанцій, що оскільки, позивач намагається захистити право власності на нерухоме майно, а таке майно згідно вимог чинного законодавства підлягає і обов'язковому введенню в експлуатацію і державній реєстрації, - відповідно право власності на частину нерухомого майна може виникнути лише після офіційного введення об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, виділення відповідної частки нерухомого майна в натурі та державної реєстрації права власності на цю частку. Тому, згідно ч.3 ст. 331 ЦК України - до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).
Позивач не зазначив власником яких саме матеріалів, обладнання, що були використані в будівництві нерухомого майна незавершеного будівництвом по вул.Словацького, 9 в м.Рівне, він володіє, відповідно не підтвердив документально склад майна, на яке претендує.
Позивач посилається на Протокол ради дольовиків у спорудженні адмінбудинку по вул.Словацького,9 у м.Рівне від 01 липня 2006 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, що вказаний Протокол ради дольовиків не може вважатись правочином, в силу якого від ТОВ "Ековід" до ПП фірма "М.Г.К" перейшло право власності на частку дольовика у будівництві, оскільки протокол не є двостороннім правочином купівлі-продажу чи поступлення частки між позивачем та відповідачем-2, бо не містить жодних умов про те, яка особа, кому, яке майно і на яких умовах та порядку відчужує, тобто відсутні істотні умови, необхідні для вищезазначених правочинів щодо передачі та набуття права власності на майно чи майнові права.
Правочином згідно ст.202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивіль них прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, в Протоколі не зазначено яку дію має вчинити позивач, щоб набути цивільних прав та обов'язків, які дії має вчинити відповідач-1, щоб припинити цивільні права власності майна та набути цивільні права влас ника коштів. Дії МПП "Теплоенергоремонт" спрямовані на вчинення переходу права власності на майно від ТОВ "Ековід" до ПП фірма "М.І.К" взагалі не визначені. Протоколом закріплено дачу згоди дольовиками - ПП фір мою "М.І.К" та МПП "Теплоенергоремонт" на вихід ТОВ "Ековід" з числа дольовиків, - проте не визначено особу (осіб) яка повинна повернути ТОВ "Ековід" кошти в сумі 192 872 грн. 30 коп., відсутня матеріальна оцінка частки ТОВ "Ековід"", хоч право власності МПП "Теплоенергоремонт" на частину будинку в розмірі площі—167,45 м2 - даним протоколом підтверджено.
Враховуючи зазначені недоліки, даний Протокол не є правочином, на підставі якого можуть виникнути відносини переходу права власності між позивачем та відповідачем-1. Оскільки згідно ст.208 ЦК України право чини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі - сторони повинні були укласти окремий письмовий договір, який містить усі істотні умовами, необхідні для договорів такого виду, визначених законом або погоджених сторонами.
Крім того, місцевим судом встановлено, що твердження про уступку ТОВ "Ековід" частки у незавершеному будівництві вартістю 50 000 грн. Рівненською обласною профспілкою "Наше право" спростовується саме Актом від 15 серпня 2002р. прийому-передачі незавершеного будівництва будинку представництв кооперативів по вул. Словацького,9 у м.Рівне, з якого вбачається, що дану частку саме ТзОВ "Ековід" передало профспілці "Наше право".
З огляду на зазначені вище обставини - укладеної належним чином угоди про відчуження майна між позивачем і відповідачем-1 не існує, а з поданих позивачем документів та пояснень неможливо встановити, що саме є майном, право власності на яке просить захистити позивач і на підставі яких документів він набув права власності на майно.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, що враховуючи невизначеність в позовній заяві складу майна, розбіжності в доданих позивачем документах щодо вартості та якісних характеристик майна, відсутність прямого документально оформленого переходу права власності на майно від ТОВ "Ековід" до позивача- ПП Фірма "М.І.К.", відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів про право власності позивача, відсутність зв'язку між протоколом ради дольовиків від 01.07.2006 року із доданими позивачем актами передачі та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, і вважає, що позивач не довів обставин, за яких він набув право власності на майно, яке належало ТОВ "Ековід".
Щодо вимоги позивача в частині звільнення майна з-під арешту судами попередніх інстанцій встановлено, що даний арешт було застосовано ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.07.2006р. у справі №14/198 і залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2006р., і представник позивача приймав участь в розгляді даної справи в якості представника ТзОВ "Ековід", який є відповідачем у даній справі, і відповідно ознайомлений з усіма обставинами накладення арешту на майно ТзОВ "Ековід" і не був позбавлений можливості представити докази і довести факт відчуження належного йому майна в судовому порядку та/або навести інші підстави в підтвердження своєї скарги щодо скасування ухвали про накладення арешту.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме про відсутність доку ментального підтвердження переходу права власності на майно від ТОВ "Ековід" до позивача, відсутність чітко го визначення складу майна, наявність чинного судового рішення про накладення арешту, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом та господарським судом Рівненської області фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "М.І.К." залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. у справі № 11/293 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.