ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 серпня 2007 р.

№ 17/181

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Дует”

на постанову

від 07.03.2007 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 17/181

за позовом

ТОВ “Дует” (надалі –Товариство)

до	ДП “Костопільське лісове господарство”; Костопільського районного відділу УМВС України в Рівненській області (надалі –Відділ)

про	зобов’язання повернути майно

за участю представників:

від позивача

-  Тимощук В.В., Олексюк В.В.

від відповідача-1

-  не з’явились

від відповідача-2

-  Євгеюк О.Є., Корнійчук О.В.,    Негрей А.С.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.11.2006 р. (суддя Петухов М.Г.) позов задоволено: зобов’язано Відділ на протязі десяти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути Товариству десять колод дуба об’ємом 8,82 куб. м.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2007 р. (судді: Городечна М.І., Юркевич М.В., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2006 р. скасовано, провадження у справі припинено з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулось до суду з позовом до ДП “Костопільське лісове господарство” про повернення майна, а саме – дев’яти метрів кубічних пиловника дуба 1-го сорту. Позовні вимоги вмотивовані нормами ст. ст. 328, 387, 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.08.2006 р. в порядку ст. 24 ГПК України залучено Відділ до участі в справі у якості відповідача за ініціативою суду.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі апеляційний господарський суд виходив з того, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Із обґрунтованістю вказаного висновку погодитись не можна.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право громадянина, юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі громадяни та юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Громадяни та юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

За наявності згаданих умов, відповідності складу учасників спору ст. 1 ГПК України, пред’явлення позову в порядку ст. ст. 328, 387, 1212, 1213 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність припинення провадження у справі.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачає, зокрема, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Припинивши провадження у справі за відсутності правових підстав для вчинення цієї процесуальної дії, апеляційний господарський суд обмежив сторони у захисті своїх прав і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень, не забезпечивши повторний розгляд справи та не здійснивши перевірку законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, як це передбачено ст. ст. 99, 101 ГПК України.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування  норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2007 р. підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а справа підлягає передачі господарському суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Дует” задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2007 р. у справі № 17/181 скасувати.

Справу передати Львівському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Н. Дунаєвська

                                                                                                        Н. Мележик