Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 679/1551/19

провадження № 61-2212св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року у складі судді Гавриленко О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про стягнення одноразової страхової виплати.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 жовтня 1985 року сталася дорожньо-транспортна пригода за його участю, унаслідок якої ним було отримано травму - перелом лівої гомілки.

У квітні 2005 року комісією фінансового управління Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області проведено розслідування нещасного випадку, за наслідками якого 19 квітня 2005 року складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 29 жовтня 1985 року, та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

На підставі вказаних актів 07 грудня 2005 року Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною комісією позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 35 відсотків довічно у зв`язку з виробничою травмою.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 31 січня 2006 року постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві у м. Славута від 07 лютого 2006 року № 181 «Про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_1 » йому призначено щомісячну грошову виплату у зв`язку з частковою втратою професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втрати заробітку, починаючи з 07 грудня 2005 року та довічно.

Водночас відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не сплатило йому одноразову страхову виплату як потерпілому від нещасного випадку на виробництві, яка відноситься до виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ОСОБА_1 просив суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на його користь одноразову страхову виплату в сумі 74 936,00 грн як потерпілому внаслідок втрати професійної працездатності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення з указаним позовом в порядку адміністративного судочинства до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на положення Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що спір, який виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень і стосується сфери нарахування та виплат суб`єктом владних повноважень одноразової страхової виплати, має публічно-правовий характер, а відтак його розгляд відноситься до компетенції адміністративного суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірні правовідносини за предметним та суб`єктним складом мають ознаки публічно-правових та стосуються сфери нарахування і виплат суб`єктом владних повноважень одноразової страхової виплати, а отже підлягають розгляду за правилами КАС України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 280/1539/15-ц (провадження № 14-87цс18) та від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а (провадження № 11-350апп18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позовна заява не містить вимог щодо дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а зазначені судами правові висновки Верховного Суду стосуються скасування постанов відділень Фонду соціального страхування України. Предметом позову є вимога про стягнення страхової виплати, розмір якої встановлено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не оспорюється позивачем.

На переконання заявника, посилання суддів попередніх інстанцій на те, що указаний спір підлягає розгляду за правилами КАС України, є безпідставними.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2020 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області заперечувало проти доводів ОСОБА_1 , а оскаржувані ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року просило залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 679/1551/19 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» відповідно до якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Під час визначення предмета юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

У преамбулі Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що цей Закон відповідно до основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Одними із принципів соціального страхування відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону, зокрема, є законодавчо визначені умови і порядок здійснення соціального страхування та державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Пунктами 6, 7 статті 6 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 8 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннях в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Тобто Фонд є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, тому за предметним та суб`єктним складом спір у справі за позовною вимогою до відповідного Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання права на страхові виплати підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17 (провадження № 11-876апп18) та постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16 (провадження № 11-350апп18).

Предметом розгляду у цій справі є вимога ОСОБА_1 про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на його користь одноразової страхової виплати в сумі 74 936,00 грн як потерпілому внаслідок втрати професійної працездатності.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві у м. Славута йому виплачені страхові виплати як потерпілому на виробництві, однак не виплачена саме одноразова страхова виплата як потерпілому від нещасного випадку на виробництві, яка відноситься до виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Тобто позивач не погоджується з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні останнім своїх функцій.

Ураховуючи функції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини за предметним та суб`єктним складом мають ознаки публічно-правових та стосуються сфери нарахування і виплат суб`єктом владних повноважень одноразової страхової виплати, а отже підлягають розгляду за правилами КАС України.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 280/1539/15-ц (провадження № 14-87цс18), від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16 (провадження № 11-350апп18), від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), та у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 194/1761/18 (провадження

№ 61-16012св19), 25 листопада 2020 року у справі № 234/9296/17 (провадження № 61-25865св18), про те, що у відносинах з обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням Фонд та його робочі органи здійснюють владні управлінські функції та наділені повноваженнями приймати рішення/вчиняти дії, що впливають на можливість реалізації застрахованими особами права на соціальний захист. Тому спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд першої інстанції роз`яснив позивачу про право на звернення з указаними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства до Хмельницького окружного адміністративного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що провадження у цій справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, переважно стосуються незгоди заявника з необхідністю вирішення указаного спору за правилами КАС України з формальних міркувань та спрямовані на власне тлумачення заявником норм матеріального та процесуального законодавства України.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк