Ухвала

Іменем України

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 607/3851/13-ц

провадження № 61-7456ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , про встановлення нікчемності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , про встановлення нікчемності правочинів відмовлено.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , про встановлення нікчемності правочинів.

Заява обґрунтована тим, що 04 червня 2020 року з відповіді Управління Держархбудінспекції у Тернопільській області їй стали відомі обставини, які спростовують висновки, викладені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року, а саме, стало відомо про те, що після завершення будівельних робіт з реконструкції багатоквартирного будинку (об`єкту) шляхом надбудови мансардного поверху є необхідним прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту в цілому, тобто багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Станом на день отримання вказаної відповіді житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 після реконструкції надбудови мансардного поверху до експлуатації не уведено. Таким чином, оскільки при вирішенні справи по суті досліджувались лише обставини щодо введення до експлуатації мансардного поверху, а не будинку в цілому після проведеної реконструкції шляхом надбудови мансардного поверху, наведені обставини є нововиявленими.

ОСОБА_1 просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року, ухвалене у цивільній справі №607/3851/13-ц, та ухвалити нове рішення, яким: встановити, що договір купівлі-продажу 22/100 частин мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який посвідчений 04 березня 2010 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 425, є нікчемний; встановити, що договір купівлі-продажу 28/100 часток мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який посвідчений 04 березня 2010 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 429, є нікчемний; встановити, що договір купівлі-продажу 25/100 часток мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , посвідчений 31 липня 2010 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л. І., зареєстрований по реєстру за № 3367, є нікчемний; встановити, що договір купівлі-продажу 25/100 частин мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , посвідчений 03 серпня 2010 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л. І. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3416, є нікчемний.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що відомості, викладені у відповіді Управління Держархбудінспекції у Тернопільській областівід 04 червня 2020 року, є нововиявленими обставинами, які могли б вплинути на висновки суду, якби були відомі під час розгляду цієї справи.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року за нововиявленими обставинами.

Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скаргиОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статтею 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з`ясуванні судом обставин у справі.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що відповідь Управління Держархбудінспекції у Тернопільській області від 04 червня 2020 року не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки заявниця не довела, що відомості, які містяться у цьому документі, мають істотні для справи обставини, що не були встановлені судами та не могли бути відомі заявнику.

Судами констатовано, що цивільна справа розглядалась судами з лютого 2013 року, ОСОБА_1 неодноразово наголошувала на необхідності з`ясування обставин щодо того, коли і ким введено в експлуатацію об`єкт нерухомого майна - мансардний поверх житлового будинку АДРЕСА_1 , і суд надавав оцінку такому аргументу.

Зазначена ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення суду обставина - необхідність введення в експлуатацію будинку в цілому (а не окремо мансардного поверху), після проведення його реконструкції шляхом надбудови мансардного поверху, не може вважатися нововиявленою з таких підстав:

- обставини щодо реконструкції будинку шляхом проведення надбудови мансарди були предметом розгляду у суді, у ОСОБА_1 не було перешкод наголосити на аспекті щодо введення в експлуатацію будинку в цілому після проведення надбудови мансардного поверху;

- обставина, яку ОСОБА_1 вважає нововиявленою, не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні від 02 липня 2019 року, так як не спростовує фактів, що покладені в основу судового рішення, і відсутні підстави вважати, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим;

- відсутні підстави вважати, що до ухвалення судом рішення по суті справи ОСОБА_1 не могла знати про обставини щодо введення в експлуатацію будинку в цілому після проведення реконструкції, так як судом не встановлено причин, які перешкоджали ОСОБА_1 з`ясувати це питання в Держархбудінспекції в Тернопільській області, чи в інший спосіб, до вирішення справи по суті.

Таким чином, зазначені заявником документи і обставини не є нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , про встановлення нікчемності правочинів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець