РІШЕННЯ

Іменем  України

06 січня 2010 року                                                                                                               м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,

при секретарях Чуняк Н.А., Кучерявій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального господарства Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області про визнання незаконним наказу про звільнення                 з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що він з 27 квітня 2009 року працював у комунальному господарстві Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області (далі – КГ Шевченківської с/р) на посаді інженера           з експлуатації інженерних мереж згідно із наказом від 27 квітня 2009 року № 36.

01 вересня 2009 року начальник КГ Шевченківської с/р База М.Г. повідомив його, що він звільнений з роботи на підставі ст. 25 і ст. 40 п. 2 КЗпП України. Пояснити причину його звільнення, База М.Г. відмовився.

07 вересня 2009 року він отримав трудову книжку та копію наказу про звільнення, де виявив багато неточностей. У наказі та трудовій книжці, як підстави його звільнення, були зазначені лише статті КЗпП України, дату звільнення у наказі вказано 02 вересня 2009 року,          а у трудовій книжці – 01 вересня 2009 року. Крім того, він виявив непослідовність нумерації наказів: наказ про прийняття на роботу № 36, а наказ про звільнення з роботи № 02.

Вважає звільнення його з роботи незаконним та безпідставним.

У ст. 25 КЗпП України йдеться про заборону вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи від осіб, які поступають на роботу. Дана стаття, на яку посилається відповідач, не є статтею на підставі якої можна звільняти з роботи.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

При цьому, необхідно враховувати, що підставою для розірвання трудового договору є виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Якщо ж працівник, який не має документа про освіту чи досвіду трудової діяльності, був прийнятий на роботу, в подальшому він не може бути звільнений з роботи з причини відсутності документа про освіту.

Ця стаття не може бути підставою для звільнення його з роботи, оскільки він закінчив Остерський будівельний технікум та має диплом спеціаліста виконроба, на будівництві працює з 2003 року, в основному його робота пов’язана з монтажем зовнішніх трубопроводів.

Крім того, звільнення з підстав, вказаних у п. 2 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідачем КГ Шевченківської с/р порушено вимоги ст. 47 КЗпП України, оскільки у день звільнення з роботи йому не видали належно оформлену трудову книжку, не провели         з ним розрахунку, не виплатили вихідну допомогу згідно із ст. 44 КЗпП України.

З наведеного вбачається, що з роботи його звільнено без законних на те підстав, тому КГ Шевченківської с/р відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України зобов’язане поновити його на попередній роботі.

Незаконним звільненням з роботи йому заподіяно моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, він втратив душевний спокій, що негативно відобразилося на стані його здоров’я. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює в 5000 грн.

З урахуванням уточнення у судовому засіданні позовних вимог просив: визнати незаконним наказ начальника КГ Шевченківської с/р від 01 вересня 2009 року № 02 про звільнення його з роботи; поновити його на роботі на посаді інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва КГ Шевченківської с/р; стягнути            з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2009 року до ухвалення рішення у справі та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що з 27 квітня 2009 року працював на посаді інженера з експлуатації інженерних мереж у КГ Шевченківської с/р. Начальником цього комунального господарства був його брат ОСОБА_7, якого також було звільнено з посади 19 серпня 2009 року.

25 серпня 2009 року, коли він прийшов на роботу, дізнався, що у КГ Шевченківської с/р є новий начальник База М.Г. 01 вересня 2009 року о 09 год. його покликав новий начальник База М.Г. та вручив йому наказ про звільнення з посади інженера з управління комунального господарства без номера. Пізніше йому надали другий наказ від 01 вересня 2009 року за № 02 про звільнення його з посади інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва з 02 вересня 2009 року.

07 вересня 2009 року він отримав трудову книжку, в якій було зроблено запис про його звільнення з  посади з 01 вересня 2009 року за ст. 25, ст. 40 п. 2 КЗпП України, розрахунку при звільненні не було. Лише у жовтні 2009 року він отримав розрахунок при звільненні, однак не в повному обсязі.

Вважає звільнення його з роботи з посади інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва, за вказаними у наказі та трудовій книжці підставами, незаконними, оскільки займаній посаді він відповідав, має відповідну освіту, що підтверджується дипломом. Той факт, що при звільненні його з роботи допущено порушення вимог чинного трудового законодавства підтвердив і державний інспектор праці.

Незаконним звільненням його з роботи йому заподіяно моральну шкоду.

Представник відповідача начальник КГ Шевченківської с/р База М.Г. у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що з 20 серпня 2009 року він займає посаду начальника КГ Шевченківської с/р. Після його призначення він ознайомився з колективом комунального господарства. До нього начальником цього господарства працював брат позивача ОСОБА_7 Крім них двох, у господарстві на посаді головного бухгалтера працювала ще дружина позивача ОСОБА_8 та його батько ОСОБА_6 – на посаді головного інженера.

27 серпня 2009 року він прийняв у колишнього начальника господарства ОСОБА_7 трудові книжки та ключі. Серед переданих йому трудових книжок працівників господарства трудової книжки позивача ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_6 не було, ці трудові книжки знаходилися у них вдома.

Цього ж дня він перевірив особову справу позивача ОСОБА_4, будь-які документи про освіту та кваліфікацію останнього були відсутні.

В усній розмові він запропонував позивачу ОСОБА_4 перевести його на посаду слюсаря-сантехніка, однак той відмовився.

Розпорядженням сільського голови села Шевченкове Броварського району Київської області № 203 від 25 серпня 2009 року йому, База М.Г., було рекомендовано обмежити спільну роботу у комунальному господарстві осіб, які є близькими родичами між собою.

Оскільки документи про освіту та відповідну кваліфікацію у особовій справі позивача були відсутні, ним було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 25 та  ст. 40 п. 2 КЗпП України. У наказі про звільнення є описка, замість ст. 25 має бути ст. 251 КЗпП України.

Також необхідно зазначити, що раніше, і зараз, у комунальному господарстві така посада як інженер з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва відсутня. Ця посада була введена в штат господарства колишнім начальником господарства братом позивача ОСОБА_7 без затвердження штатного розпису на засіданні виконкому сільської ради.

Вважає звільнення позивача ОСОБА_4 з роботи правомірним, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом начальника КГ Шевченківської с/р ОСОБА_7 № 36 від 27 квітня 2009 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу на посаді інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва з 27 квітня 2009 року, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.

Наказом начальника КГ Шевченківської с/р База М.Г. № 02 від 01 вересня 2009 року ОСОБА_4 звільнено з даної посади з 02 вересня 2009 року відповідно до ст. 25 та ст. 40 п. 2 КЗпП України.

З цим наказом ОСОБА_4 ознайомлений 07 вересня 2009 року, цього ж дня йому видано трудову книжку.

У судовому засіданні начальник КГ Шевченківської с/р База М.Г. пояснив, що у наказі про звільнення позивача з роботи зроблено описку, замість ст. 25 має бути ст. 251 КЗпП України, а звільнений ОСОБА_4 з посади через відсутність документів про відповідну кваліфікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 251 КЗпП України власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

У п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

З наведеного вбачається, що п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає дві підстави розірвання власником трудового договору: виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення на підставі п. 2 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Свідок ОСОБА_7 у суді показав, що з 01 квітня по 19 серпня 2009 року він очолював КГ Шевченківської с/р. Новий штатний розпис підприємства від 15 квітня 2009 року, зокрема і посаду інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва, погоджував із сільським головою села Шевченкове ОСОБА_9. Оскільки його брат – позивач ОСОБА_4 мав диплом будівелька та відповідну освіту, він прийняв його на роботу на зазначену посаду з 27 квітня 2009 року. Свої службові обов’язки ОСОБА_4 виконував, працював також навіть і у позаурочний час.

До прийняття на цю посаду позивача ОСОБА_4, на ній працював колишній начальник КГ Шевченківської с/р ОСОБА_3

Після звільнення його, ОСОБА_7, з посади начальника КГ Шевченківської с/р він передав печатку господарства, штатний розпис КГ Шевченківської с/р від 15 квітня 2009 року та всі особові справи працівників господарства новому начальнику КГ Шевченківської с/р База М.Г., в тому числі і особову справу позивача ОСОБА_4, в якій була копія диплому про його освіту, куди вона зникла йому невідомо.

Із штатного розпису КГ Шевченківської с/р, затвердженого 15 квітня 2009 року начальником цього господарства ОСОБА_7, який погоджений із сільським головою ОСОБА_9., вбачається, що у цьому штатному розписі є посада інженера з експлуатації інженерним мереж.

Свідок ОСОБА_9 – сільський голова села Шевченкове у судовому засіданні показав, що на штатному розписі КГ Шевченківської с/р від 15 квітня 2009 року в лівому куті “Погоджую” стоїть його підпис. Однак, погодження штатного розпису господарства мало відбуватись на засіданні виконавчого комітету сільської ради, чого не було. Звільнення позивача ОСОБА_4 із займаної посади начальник КГ Шевченківської с/р База М.Г. з ним  не обговорював.

З диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_4 закінчив у 2007 році Остерський будівельний технікум за спеціальністю “Будівництво та експлуатація будівель і споруд” і здобув кваліфікацію техніка-будівельника.

Будь-яких фактичних даних про те, що позивач ОСОБА_4 не відповідав займаній посаді інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва          КГ Шевченківської с/р чи внаслідок недостатньої кваліфікації не міг належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки, судом не здобуто та відповідачем суду не надано. Відсутні також і докази того, що позивачу ОСОБА_4 пропонувалась інша робота.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивача ОСОБА_4 звільнено з роботи з посади інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва КГ Шевченківської с/р без законних підстав, а тому він підлягає поновленню         на роботі на цій посаді.

Та обставина, що у затвердженому 28 жовтня 2009 року штатному розписі КГ Шевченківської с/р зазначена посада відсутня, не може бути підставою для відмови у позові.

У ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 150 грн. Період вимушеного прогулу ОСОБА_4 складає з 03 вересня 2009 року по 06 січня 2010 року. Враховуючи кількість робочих днів у період вимушеного прогулу          (03 вересня – 31 грудня 2009 року – 86 днів + 3 дні (4, 5, 6 січня 2010 року) = 89 днів), середній заробіток ОСОБА_4 за цей період становить 13350 грн. (89 х 150 грн.).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки факту заподіяння такої шкоди позивачем у судовому засіданні не доведено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позовної заяви ОСОБА_4 оплатив витрати на витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також з відповідача КГ Шевченківської с/р на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51 грн.

На підставі ст. ст. 251, 40, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 88, 212 – 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ начальника комунального господарства Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області від 01 вересня 2009 року № 02                 про звільнення ОСОБА_4 з посади інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва комунального господарства Шевченківської сільської ради.

Поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді інженера з експлуатації інженерних мереж і споруд та автоматизації виробництва комунального господарства Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області.

Стягнути з комунального господарства Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13350 (тринадцять тисяч триста п’ятдесят) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з комунального господарства Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області на користь ОСОБА_4 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Стягнути з комунального господарства Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення заробітної плати за однин місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку                  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                          Дутчак І.М.