Справа  №  1- 80

              2010 рік

В  И  Р  О  К

  І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

09 лютого 2010 року                                                     Броварський міськрайонний суд Київської області

    в складі: головуючого                                                                - судді  Кічинської  О.Ф.

                           при секретарі                                                               -  Мельниченко О.Я.

                           з участю прокурора                                                     - Лавренюка М.І.                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу  по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

                     м. Бровари  Київської області,  українця, громадянина України,  з  середньою

                     освітою, одруженого, не  працюючого, жителя  АДРЕСА_1 Броварського району Київської області, не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.3  КК України , -

В С Т А Н О В И В :

    Підсудний ОСОБА_1 здійснив замах на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у сховище, за  наступних обставин.    

    09.10.2009 року, близько 12 години, ОСОБА_1, реалізовуючи виниклий того ж дня  злочинний умисел, направлений на таємне викрадення яблук з фруктового саду, велосипедом марки «Мінськ» прибув до ТОВ «САД», розташованого по вул. Броварській, 151 в смт. Велика Димерка Броварського району Київської області. Там, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли помітити його протиправні дії, підсудний шляхом вільного доступу проник на охоронювану фізичною охороною територію фруктового саду й зібрав для подальшої крадіжки у заздалегідь приготовані мішок та сумку 42 кг. яблук «Сніговий Кальвій» і «Слава Переможцю» вартістю по 5 грн. за 1 кг., на загальну суму 210 грн. З завантаженим на багажник і раму дорожнього велосипеда чужим майном ОСОБА_1 намагався залишити територію ТОВ «САД», однак був затриманий фізичною охороною, тобто злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.

Допитаний судом підсудний ОСОБА_1 свою вину в  інкримінованому злочині  за обставин, викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що в першій половині дня 09.10.2009 року, їдучи власним велосипедом марки «Мінськ»  у с. Скибин Броварського району Київської області, він дорогою від наглядно знайомих людей дізнався про безперешкодне проникнення до фруктового саду в смт. В. Димерка та збирання яблук на його території, після чого вирішив особисто назбирати яблук для вживання членами родини. Маючи при собі велику сумку і знайшовши дорогою мішок з-під сміття, він на велосипеді вільно проїхав на територію вищевказаного ТОВ «САД», назбирав яблука, які в мішку та сумці розмістив на рамі й багажнику велосипеда, намагався залишити місце скоєння злочину, однак був зупинений агрономом і охоронниками, що  викликали працівників міліції та вилучили предмет викрадення. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, при цьому будучи переконаним, що в жовтні фруктовий сад не є об»єктом охорони, він легковажно розраховував на безкарність, на даний час належні висновки зробив. Про себе підсудний повідомив, що після загибелі 05.12.2004 року внаслідок ДТП сина проживає з 55-річною дружиною і донькою, яка, маючи статус одинокої матері, самостійно виховує дитину ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_3, сім»я перебуває у важкому матеріальному становищі, оскільки влітку 2009 року він втратив роботу в ТОВ «Агропак», дружина і донька отримують мінімальні заробітні плати, крадіжкою яблук він хотів заощадити кошти, які б родина витратила  на їх придбання.

Враховуючи те, що підсудним  не оспорювались фактичні обставини справи, судом встановлено, що він вірно розуміє зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, роз»яснивши ОСОБА_1 положення ст.299 КПК України про те, що в такому випадку він  буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, які характеризують  винну особу.

    Органом досудового слідства злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у сховище, його вина доведена повністю, тому за вказаною статтею суд призначає  підсудному покарання.

    Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, де мешкає з дружиною ОСОБА_3, донькою ОСОБА_4, що є одинокою матір»ю, та малолітнім онуком ОСОБА_2, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Пом»якшуючою покарання підсудного обставиною суд визнає щире каяття,  обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

    Приймаючи до уваги вищенаведене суд вважає, що виправлення і перевиховання винної особи доцільні без ізоляції від суспільства, тому призначає  ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75  КК України.

    Цивільний позов у справі не заявлявся, судові  витрати відсутні.

Речові докази – передані на зберігання власнику ОСОБА_1 велосипед «Мінськ», мішок і сумку суд залишає в користуванні підсудного.

    Керуючись   ст.ст.323 , 324, 375  КПК  України ,  суд , -

З   А   С   У   Д   И   В  :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні  злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.3  КК  України, і призначити йому покарання у вигляді  3 ( трьох )  років  позбавлення волі.

    Звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі  ст.75 КК України, встановивши йому іспитовий строк 1 ( один ) рік, у період якого зобов»язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи і повідомляти ці органи про зміну місця проживання

    Міру запобіжного заходу  до набрання вироком  законної  сили ОСОБА_1 залишити без змін – у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази в справі - велосипед «Мінськ», сумку та мішок, що передані на зберігання ОСОБА_1 - залишити в користуванні засудженого.

    Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляцій до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом 6 місяців  з моменту набрання ним законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

                                                          Суддя                           О.Ф.Кічинська