Справа № 133/153/21

Провадження № 33/801/415/2021

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року                                                                               м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Дем`янюка В. Б. на постанову судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

в с т а н о в и в:

Постановою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 18 січня 2021 року о 20 год 50 хв в с. Медведівка Хмільницького району Вінницької області він керував автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Дем`янюк В. Б. подали апеляційні скарги на цю постанову, у яких, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просили скасувати постанову судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року, а провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що всупереч приписам статей 7, 268, 271, 277-2 КУпАП суддя суду першої інстанції розглянув справу без його та його захисника участі. Вказував, що 16 квітня 2021 року через свого захисника подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням на лікуванні та додав довідку з закладу охорони здоров`я, проте суд не визнав поважною причиною його неявки в судове засідання.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Дем`янюк В. Б. у своїй апеляційній скарзі вказував також, що протокол про адміністративне правопорушення не містить ознак алкогольного сп`яніння відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Крім того, з відеозапису нагрудної камери поліцейського видно, що ОСОБА_1 працівники поліції пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння о 21 год 30 хв, хоча протокол про відмову від проходження такого огляду складений о 20 год 55 хв, тобто за 35 хв до того, як ОСОБА_1 було запропоновано пройти такий огляд.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 № 449415 від 18 січня 2021 року 18 січня 2021 року о 20 год 50 хв в с. Медведівка Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя) (а. с. 1). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 6, 7).

Також, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу – приладу «Драгер», а також від проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за відмову від проходження такого огляду становить самостійний склад (об`єктивну сторону) правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Отже, установивши, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом – автомобілем, відмовився від проходження у встановленому законом прядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на участь в судовому засіданні та розбіжності у часі складання поліцейським протоколу, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Як видно з матеріалів справи вона тричі призначалась до розгляду суддею суду першої інстанції: 26 лютого 2021 року, 29 березня 2021 року та 16 квітня 2021 року, а тому з урахуванням встановлених статтями 38 та 277 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення та розгляду справи, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 не навів поважних, тобто таких, які об`єктивно унеможливлювали його особисте або його захисника з`явлення до суду першої інстанції, причин, суддя суду першої інстанції не мав підстав вчетверте відкладати розгляд справи. Посилання ОСОБА_1 про неналежне повідомлення про дату та час розгляду справи спростовуються поданою його захисником заявою від 15 квітня 2021 року про відкладення справи у зв`язку неможливістю з`явитись в судове засідання 16 квітня 2021 року (а. с. 25), а тому підстав вважати що ОСОБА_1 не знав про розгляд справи 16 квітня 2021 року не має.

Невідповідність часу складання протоколу про адміністративне правопорушення із зафіксованим часом на відео з нагрудної камери поліцейського не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , оскільки ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні під час спілкування з поліцейським, який здійснював відеозапис, жодних заперечень щодо дій поліцейських ОСОБА_1 не висловлював. Натомість його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була однозначною і обумовлювалась не запереченням щодо законності дій поліцейського, а браком вільного часу.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив усі докази у справі в їх сукупності і дійшов правильного висновку, визнавши заперечення ОСОБА_1 винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення позицією його правомірного захисту.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміну рішення суду.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Дем`янюка В. Б. залишити без задоволення, а постанову судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                О. С. Панасюк