Справа  №  1- 222

                                                                                                                                              2010 рік

В  И  Р  О  К

   І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

05 травня 2010 року                                                    Броварський міськрайонний суд Київської області

    в складі: головуючого                                                                  -  судді  Кічинської  О.Ф.

                           при секретарі                                                                 -  Мельниченко О.Я.

                           з участю прокурора                                                      -   Костенка Р.А.                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу  по   обвинуваченню   ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1,

                         уродженки  смт. Калита Броварського району Київської області, українки,

                         громадянки України,  з середньою освітою,  незаміжньої, не  працюючої,

                         проживаючої  АДРЕСА_2 Броварського району

                         Київської області, не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.3  КК України, -

В С Т А Н О В И В :

    Підсудна ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, за  наступних обставин.    

    17.02.2010 року, в денну пору доби, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем проживання – в квартирі АДРЕСА_2, виявила належний вітчиму ОСОБА_2 ключ від вхідних дверей до квартири його матері ОСОБА_3, після чого у неї виник злочинний умисел на скоєння крадіжки майна із чужого житла. Для реалізації протиправного наміру підсудна того ж дня, близько 15 години, прибула до належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3, де, переконавшись у відсутності власниці та сторонніх осіб, які могли б помітити її неправомірні дії, за допомогою ключа відчинила вхідні двері, проникла всередину приміщення, звідки таємно викрала мобільний телефон «Самсунг С 170» вартістю 380 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв»язку «Київстар» ціною 40 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 6 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 30 грн. З чужим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникла, розпорядилась ним на власний розсуд, своїми діями завдавши  потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 456 грн.  

Допитана судом підсудна ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині за обставин, викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнала повністю, в скоєному щиро розкаялась. Пояснила, що взимку 2010 року внаслідок конфлікту в родині вона проживала у подруги, не працювала, потребувала коштів, тому, прибувши додому для спілкування з мамою та виявивши належний вітчиму ключ від вхідних дверей квартири матері останнього, вирішила здійснити крадіжку належного ОСОБА_3 мобільного телефону для його подальшої реалізації. Знаючи, що потерпіла в цей час зайнята підсобним господарством і за місцем проживання відсутня, вона близько 15 години прибула до квартири АДРЕСА_3, переконалась у відсутності вдома її власниці та інших осіб на міжсхідцевому майданчику, ключем відчинила замок у вхідних дверях, проникла всередину приміщення, звідки викрала мобільний телефон і зарядний пристрій до нього. Повернувши ключ на місце, була впевнена, що не буде викритою, однак того ж вечора на вимогу матері та вітчима ОСОБА_2 прийшла додому, після розпитувань зізналась останнім у скоєнні злочину та видала викрадений мобільний телефон.  Про себе підсудна повідомила, що вона неофіційно працює реалізатором на ринку в смт. Калита, відновила дружні стосунки з членами родини,  неодноразово намагалась вибачитись перед потерпілою, однак ОСОБА_3 звернулась з відповідною заявою про злочин до Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області та відмовляється з нею спілкуватись, неправомірність скоєного усвідомила і зробила належні висновки.  

Враховуючи те, що підсудною не оспорювались фактичні обставини справи,  судом встановлено, що вона вірно розуміє зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, роз»яснивши ОСОБА_1 положення ст. 299 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, які характеризують  винну особу.  

    Органом досудового слідства злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло,  її вина в інкримінованому злочині доведена повністю, тому за вказаною статтею суд призначає  підсудній покарання.

            Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, думку потерпілої ОСОБА_3, висловлену в письмовій заяві, яка претензій матеріального і морального характеру до падчерці сина ОСОБА_1 не має, просить не ізолювати її від суспільства, дані про особу підсудної, що має молодий вік, уперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває, повернула викрадене майно.  

Пом»якшуючою покарання ОСОБА_1 обставиною суд визнає щире каяття, оскільки остання в судовому засіданні критично оцінила свою злочинну поведінку і висловила готовність нести за вчинене передбачену законом кримінальну відповідальність, обтяжуючих покарання підсудної обставин судом не встановлено.

    Враховуючи наведене суд приходить висновку, що виправлення ОСОБА_1 доцільне  без ізоляції від суспільства, тому призначає їй покарання у вигляді  позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі  ст.75 КК України.

    Цивільний позов у справі не заявлявся, судові витрати відсутні.

Речовий доказ – мобільний телефон «Самсунг С 170», сім-картку, зарядний пристрій, що передані на зберігання потерпілій ОСОБА_3, необхідно залишити в користуванні власниці.

    Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З  А  С  У  Д  И  В   :

    ОСОБА_1  визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого  ст. 185 ч. 3  КК України, і призначити їй покарання у вигляді  3 ( трьох ) років позбавлення волі.

Звільнити засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі  ст. 75 КК України, встановивши їй іспитовий строк  1 ( один ) рік, у період якого зобов»язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з»являтися для реєстрації  в органи кримінально-виконавчої системи.

    Обрану в ході досудового слідства міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком законної сили засудженій залишити без змін.

    Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляцій до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом 6 місяців  з моменту набрання ним законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Суддя                               О.Ф.Кічинська