Справа № 137/357/21

Провадження № 33/801/417/2021

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року                                                                               м. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , працюючого водієм, жителя АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1  визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто з нього судовий збір в сумі 454 грн.

Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 02.04.2021 о 23:22 год. на а/д Новоселиця-Осолинка 15 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI 80 д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Не погодившись з постановою Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на неналежну перевірку всіх обставин, під час розгляду справи по суті, внаслідок чого суддею порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 02.04.2021 приблизно о 23:00 в зв`язку з хворобою дружини, він сів у власний автомобіль та поїхав у сторону смт. Літина, щоб придбати для неї ліки. По дорозі, йому зателефонувала дружина та повідомила, щоб він заїхав у с. Осолонку, оскільки там знаходилась продавець однієї із аптек, яку потрібно було забрати. Поговоривши з дружиною він поїхав до вказаного села та звернув увагу, що за ним їхав поліцейський автомобіль та за допомогою попереджувальних сигналів був ним зупинений. При цьому підстава зупинки працівників поліції йому так і невідома, оскільки дорога по якій він рухався зі швидкістю приблизно 30-40 км/год. дуже погана, практично ґрунтова. Між ним та поліцейськими виникла суперечка, оскільки вони не повідомили йому причину зупинки, при цьому він пояснював, що поспішає у зв`язку з необхідністю придбання ліків для дружини. Тоді працівники поліції почали вимагати, що він вийшов з свого автомобіля, однак він відмовлявся, останні силоміць витягнули його з машини та без його відома та дозволу дістали з кишені гаманець, в якому знаходились документи на автомобіль та водійські права. Вважає, що поліцейські безпідставно склали на нього протокол, тому наголошував, що проходити огляд за допомогою «Драгера» він не буде та підписувати цей протокол також не буде. Його силоміць примусили сісти в службовий автомобіль та поїхали до блок-поста ДАІ, де був зупинений водій вантажного автомобіля та зазначений як свідок в протоколі, а щодо іншого свідка, то невідомо чи був він присутній взагалі. Після чого вони сіли до службового автомобіля та поїхали в напрямку смт. Літин, однак доїхавши до перехрестя Брусленів-Літин і Стрій-Знам`янка повернули в напрямку с. Брусленів, до лікарні для проведення огляду на стан сп`яніння поліцейські його так і не повезли. По приїзду до місця зупинки автомобіля поліцейський ОСОБА_2 запитав його чи буде він проходити тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою «Драгера», на що він відмовився. Після чого було викликано його знайомого ОСОБА_3 , щоб останній забрав автомобіль. ОСОБА_3 після приїзду на місце написав розписку та поліцейські поїхали. При цьому копію протоколу чи інших документів йому не надавали

Незважаючи на те, що він не вживав алкогольні напої, вважає, що факт того чи він перебував в стані алкогольного сп`яніння чи ні, не є предметом доказування його вини у вчиненні даного правопорушення. Тому необхідно встановити факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Вважає, що в даному випадку мало місце порушення вимог статті 266 КУпАП, п. 3, 4, 6, 7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103), п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), без дотримання яких огляд на стан алкогольного сп`яніння водія, є недійсним. На думку скаржника, суддею при винесенні оскаржуваної постанови, не досліджено всіх обставин справи, які об`єктивно могли вплинути на прийняте рішення, тобто не було дотримано вимог ст. 280 КУпАП. Вважає, що судом при винесенні оскаржуваної постанови, в порушення ст. 252 КУпАП, не було перевірено належність доказів, які підтверджують його вину. Крім того, в оскаржуваній постанові в порушення вимог ч. 6 ст. 283 КУпАП також не вирішено питання про вилучене у нього посвідчення водія НОМЕР_4 . Також звертає увагу, що накладене на нього стягнення позбавить його та сім`ю практично всіх засобів до існування, оскільки вони з дружиною мають необхідність діставатись до місця роботи виключно транспортним засобом, тому просить врахувати дані обставини при винесенні рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Мельник С. В. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 суду пояснив, що йому подзвонила дружина і повідомила, що необхідно привезти ліки в лікарню. Він поїхав за аптекарем, щоб відкрити аптеку і купити ліки. Їхав дуже повільно, не порушуючи правила дорожнього руху. Повернувши в напрямку с. Осолинка помітив за собою поліцейську машину, яка через 500-600 метрів маячком змусила його зупинитися. Він пояснив поліціантам ситуацію, на що останні повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, запропонували пройти освідування за допомогою Драгера. На це ОСОБА_1 сказав, що не буди дути в трубку, бо можливо заразитися коронавірусом, чого він боявся. При цьому між ним та працівниками поліції виникла суперечка, можливо на підвищених тонах. Коли працівники поліції зрозуміли, що він не буди проходити огляд, сказали проїхати з ними до поста на трасі, оскільки на місці зупинки руху машин не було. Доїхавши до поста вони зупинили фуру і повідомили водієві про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_1 вважав, що свідки засвідчують його стан алкогольного сп`яніння. Всі пішли в приміщення поста складати документи, оскільки на вулиці було прохолодно, а ОСОБА_1 відмовився йти, оскільки хвилювався і не знав що робити.

Зазначив, що коли їхали до його машини працівники поліції пропонували йому все ж таки заїхати в лікарню, на що ОСОБА_1 сказав, що пройде огляд лише разом з одним з працівником поліції, який, на його думку, був самим агресивним. За кермо його не допустили, оскільки вважали, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. На запитання захисника повідомив, що бачив лише одного свідка. При свідках йому не пропонували їхати до лікарні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8).

З наведеного слідує, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння, особа вважається такою, що відмовилася на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння, а тому поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, наявність ознак алкогольного сп`яніння, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення – різкий запах алкоголю з порожнини роту, хитка хода, нечітка мова, та оскільки ОСОБА_1 відмовився на проведення огляду, працівники поліції в присутності двох свідків склали протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає вимогам закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 263490 від 03.04.2021 р. (а.с. 2) з якого судом встановлена дата, час і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Встановлені протоколом обставини вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення узгоджуються з іншими матеріалами справи – направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (а.с. 4) та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), відповідно до якого огляд ОСОБА_1 не проводився; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 6); зобов`язанням ОСОБА_3 (а.с. 7) забрати автомобіль у ОСОБА_1 та не допустити його до керування транспортним засобом.

Вказані докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні. Будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені докази, або вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання у матеріалах справи відсутні, не надані під час апеляційного розгляду справи. При цьому апеляційний суд ставив на розгляд учасникам процесу питання виклику в судове засідання свідків, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 263490. Проте захист не вважав за потрібне здійснювати виклик цих свідків.

Крім того, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, повинен був знати вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Правова основа презумпції знання законодавства — обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що з боку працівників поліції до нього було упереджене ставлення оскільки вони ґрунтуються лише на його поясненнях в суді апеляційної інстанції, дії працівників поліції ним не оскаржувалися.

Отже, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).

Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 251, 268, 294 КпАП України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду                               Ю. Б. Войтко