Справа № 161/8744/20 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/622/21 Категорія: 39   Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року                                                                         місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 березня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року позивач Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.03.2018 року ОСОБА_1 було подано заяву про приєднання №610267 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії. За умовами підписаних заяв позичальник отримав кредитні кошти в сумі 30 000 грн. на строк 60 місяців, зі сплатою 35,00 процентів річних за користування кредитними коштами. На виконання умов договору банк відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та видав банківську картку. Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконав, станом на 26.05.2020 у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі - 32 006,60 грн. Просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 березня 2021 року в задоволенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач АТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які наведені стороною відповідача, знайшли своє підтвердження і заслуговують на увагу, оскільки свідчать про те, що дійсно ОСОБА_1 особисто не здійснював переказ коштів з власного рахунку, останнього визнано потерпілим у кримінальному провадженні, а виявивши списання коштів, позивач вжив заходів щодо негайного повідомлення банку про дані факти. Вказані обставини підтверджуються письмовими зверненнями до правоохоронних органів та установи банку, а також тим, що за вказаним фактом порушено кримінальне провадження. В той же час, позивачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення операцій щодо переказу грошових коштів з карткового рахунку відповідача саме відповідачем чи про повідомлення ним стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної картки.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до пункту 4 ст. 3, ст..5,6,7,8 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року, банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми для спірних правовідносин є спеціальними.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом встановлено, що 15.03.2018 ОСОБА_1 було подано заяву про приєднання №610267 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії.

На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та видав банківську картку.

За умовами підписаних заяв позичальнику було встановлено кредитний ліміт в розмірі 30 000 грн. на строк 60 місяців, зі сплатою 35,00 процентів річних за користування кредитними коштами.

Умовами кредитування також передбачені порядок нарахування та сплати процентів, погашення боргових зобов`язань, комісії, пені та штрафи.

Статтями 11, 509 ЦК України установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі і з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, встановлено, що відповідачем не оспорювався факт отримання та використання банківської картки із встановленим кредитним лімітом АТ «Ощадбанк» та здійснення грошових операцій.

Відповідач ОСОБА_1 29.12.2018 року виявив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем і мереж електрозв`язку, а також здійснення незаконних операцій з використання електронно-обчислювальної техніки, внаслідок чого з карток відповідача було здійснено ряд транзакцій на загальну суму 33 800 грн., з яких 22 888 грн. кредитні кошти.

З розрахунку заборгованості за основним боргом, встановлено, що 29.12.2018 з картки № НОМЕР_2 було здійснено транзакцію на загальну суму 22 230 грн. Відповідач стверджує, що дану операцію ні він, ні з його відому інші особи не здійснювали.

З розрахунку заборгованості встановлено, що в подальшому рух коштів по карті відсутній, здійснювалося поповнення картки на суму 5 372 грн.

Про вказану обставину відповідач дізнався вранці, зняття коштів відбулося вночі. Окрім того, переказ коштів відбувся не лише з кредитної картки, а також із зарплатної.

29.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до ЛВП ГУНП у Волинській області з повідомленням про крадіжку (в період часу з 23 год. 27 хв. 28.12 2018 по 07 год. 00 хв. 29.12.2018, невстановлена особа, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом блокування сім-картки мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_3 , здійснила транзакції з картки № НОМЕР_4 у сумі 10 800 грн. на картку № НОМЕР_5 , а також з картки № НОМЕР_6 грошові кошти у сумі 15 000 грн. на картку № НОМЕР_7 та у сумі 7 000 грн. на картку № НОМЕР_5 , чим завдала потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 32 800 грн. Заява була прийнята та зареєстрована в ЄРДР, реєстраційний №12018030010004779 за ст. 185 ч.1 КК України.

Листом старшого слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області Семенюка Т. П. повідомлено, що в кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР за №12018030010004779 ОСОБА_1 визнано потерпілим. Однак, кінцеве процесуальне рішення не прийнято.

Постановою від 02.01.2020 кримінальне провадження закрите у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Осіб причетних до вчинення злочину встановлено не було.

Банк повідомлений про дані обставини в телефонному режимі та скерованою ОСОБА_1 письмовою заявою.

При цьому звертаючись 02.06.2020 з позовом до відповідача позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 4,5) вбачається, що станом на 26.05.2020 позичальнику нараховано заборгованість в розмірі 32 006,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24557,21 грн., заборгованість за процентами - 4774,40 грн., комісія - 777,80 грн., пеня - 1140,32 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 469,67 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 117,71 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 169,49 грн.

Однак, з наданих матеріалів справи вбачається, що повідомлення про вчинення неправомірних дій по картковому рахунку ОСОБА_1 банком було проігноровано. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу розрахована станом на 26.05.2020, що включає в тому числі кошти, які були перераховані з картки відповідача на інший рахунок невстановленими особами.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

В силу ч. 17 ст. 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 14 частини першої ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування…, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.

Згідно з пунктом 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, встановлено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Встановлено, що ОСОБА_1 , як користувач карткового рахунку, не вчиняв будь-які дії чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з допомогою його карткового рахунку.

Крім того, судом встановлено та підтверджується належними доказами у справі, що відповідач ОСОБА_1 дії щодо повідомлення банку про здійснені перекази коштів невстановленими особами вчинив одразу після їх виявлення 29.12.2018.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 своїми діями сприяв незаконному заволодінню сторонніми особами інформації, яка ідентифікує користувача картки, ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Враховуючи, що ОСОБА_1 невідкладно повідомив банк про безпідставне списання коштів з його рахунку, та правоохоронні органи про вчинення злочину, з часу повідомлення користувачем банку про несанкціоноване списання коштів ризик збитків від здійснення таких операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Установивши, що будь-якими доказами не підтверджується, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» Місюри Ірини Василівни залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 березня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий        

       Судді