Справа №2- 287/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 року Миронівський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді - Пархоменко В.М.
при секретарі - Овчаренко В.С.
за участю представника позивача — Скурської В.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит у особі філії Центральне регіональне управління до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з названим позовом , мотивуючи свої вимоги тим, що 05 .05. 2005 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 21-03/05 КР ,відповідно до якого відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 12600 із розрахунку 30% річних .
Згідно умов кредитного договору відповідач зобов»язувався здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за його використання в порядку і в строки ,передбачені договором,а саме: починаючи з місяця,наступного за місяцем надання кредиту,погашати кредит відповідно до графіка та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом щомісяця не пізніше 10 числа кожного місяця .
Відповідач умов кредитного договору належним чином не виконує, проплата здійснювалась нерегулярно, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті платежів.
Станом на 16.03.2010 року загальна сума заборгованості відповідача становить 199 416 грн.57коп., з яких 10 500 грн.00коп.- заборгованість за кредитом; 12 826грн. 42коп.- заборгованість за відсотками ,
176 090грн.15коп.- пеня . Вказану суму позивач просить стягнути солідарно з відповідача на користь банку,а також судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі,а також судові витрати,посилаючись на обставини,викладені у позовній заяві.
Відповідач позов визнав частково,а саме у частині заборгованості по тілу кредиту та відсотків,а у частині стягнення пені не визнав,пояснив,що із-за фінансової кризи втратив роботу і не має змоги сплачувати кредит.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково .
Згідно зі ст.55 Закону України Про банки та банківську діяльність відносини банка з клієнтом регулюються законодавством України,нормативно-правовими актами Нацбанку України і договорами між клієнтом та банком.
За кредитним договором банк зобов»язується видати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором(ст.1054 ЦК України)
Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами у потрібній в належних випадках формі згоди з усіх істотних умов договору. Статтею 524 ЦК України передбачено,що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.
Згідно ст.525,526,530 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться,у встановлений у зобов»язанні строк,одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.
Статтями 610,611,625 ЦК України визначено,що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов»язання.У разі порушення зобовязання настають правові наслідки,встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобовязань.
Ст.615 ЦК України передбачає односторонню часткову або в повному обсязі відмову від зобов»язання у разі порушення зобов»язання однією стороною,якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок боржника повернути позику частинами ( з розстроченням),то в разі прострочення повернення чергової частини,позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилась та сплати процентів.
В судовому засіданні встановлено, що 05 травня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 12 600 грн. із розрахунку 30 % річних . Строк погашення кредиту встановлено 04 .05. 2006 року.
Проплата відповідачем здійснювалась нерегулярно, внаслідок чого виникла станом на 16.03.2010 року заборгованість по тілу кредиту в сумі 10 500грн. та в за відсотками 12 826грн.42коп.
Таким чином,з наданих позивачем та досліджених у судовому засіданні доказів достовірно встановлено,що відповідач неналежно виконував свої зобов»язання,передбачені кредитним договором,а тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 10500грн. та 12 826грн.42коп.
заборгованості за відсотками,яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Що стосується позовних вимог у частині стягнення пені та штрафу,суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.549ч3 ЦК України пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Ст.551 ЦК України встановлено,що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду ,якщо він значно перевищує розмір збитків,та за наявності інших обставин,які мають істотне значення.
Відповідно до ст.617 ЦК України особа,яка порушила зобовязання,звільняється від відповідальності за порушення зобовязання,якщо вона доведе,що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили.Непереборна сила- це подія,яку не можна було відвернути засобами,наявними у даної особи у конкретних умовах її діяльності. Те,що за одних умов можна легко подолати,за інших-неможливо. До такої події суд відносить світову фінансову кризу,яка є обєктивною,незалежною від волі позивачальника обставиною,яка охоплює всі галузі економіки,тобто є непереборною,такою,що знаходиться поза контролем і не дозволяє уникнути її наслідків. Її масштаби виходять за межі звичайного фінансового ризику,тому є надзвичайними,яких ніхто не очікував під час укладання договору.
За таких обставин необхідно застосувати ст.617 ЦК України і відмовити позивачеві у стягненні неустойки(пені) за прострочку виконання зобовязання.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: витрати зі сплати судового збору в розмірі 233грн.26коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
На підставі ст.ст.526,533,551,610,615,1054,1056-1 ЦК України, Закону України Про банки та банківську діяльність,керуючись ст. ст. 10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України , суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Банк Фінанси і кредит у особі філії Центральне регіональне управління заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 326 грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Банк Фінанси і кредит у особі філії Центральне регіональне управління судовий збір у розмірі 233 грн.26 коп., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього в 20-денний строк апеляційної скарги,з подачею її копії до апеляційної інстанції,або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України,
Суддя: В.М.Пархоменко