Дата документу 19.05.2021 Справа № 330/462/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/462/19 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.А.

Провадження №22-ц/807/748/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року у справі за позовомМелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, скасування декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно побудованого магазину, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області  (правонаступник Мелітопольська окружна прокуратура Запорізької області) в інтересах держави звернулася до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, скасування декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно побудованого магазину, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, яка була ними уточнена 20 серпня 2019 року.

Свої позовні вимоги Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області обґрунтовує тим, що під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлено факт порушення Кирилівською селищною радою вимог Земельного та Водного кодексів України при передачі Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» у постійне користування земельної ділянки площею 0,0155 га.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 22 березня 2016 року № 20 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку передано у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони». Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 31.03.2016 за № 14009919.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Згідно зі Схеми, виготовленої Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0573 від урізу води Азовського моря становить 153, 63 та 167, 41 метри та від урізу води Утлюцького лиману - НОМЕР_1 , 92 та 169, 17 метрів. Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Земельні ділянки водного фонду, зокрема і ті, що розташовані в межах прибережних захисних смуг на косі Федотовій у смт. Кирилівка, не можуть передаватись у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України. Таким чином, вказана земельна ділянка могла бути передана Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди, а з урахуванням положень ст. 134 Земельного кодексу України відповідне надання землі могло відбутися лише на конкурентних засадах за умови проведення аукціону.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки відповідно до витягу від 14.04.2016 становила 39598, 14 грн. З урахуванням вимог Податкового кодексу України плата за її використання Комунальне підприємствуо «Розвиток курортної зони» на умовах постійного користування становить за рік становила 1187, 94 грн (3% від 39598, 14 грн).

Натомість, у разі ж передачі на умовах оренди за наслідками проведеного аукціону розмір орендної плати не обмежений жодною процентною ставкою. Таким чином, з метою ухилення від проведення аукціону всупереч вимогам законодавства відповідачі, зловживаючи своїми повноваженнями та правами, обрали саме такий протиправний спосіб розпорядження спірною земельною ділянкою. Вказане об`єктивно підтверджується Статутом Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», де серед цілей та предмету діяльності (розділ 2 Статуту) комунального підприємства взагалі не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані. Таким чином, вказане комунальне підприємство навіть не має на меті здійснювати функції, притаманні певним спеціалізованим водогосподарським організаціям та установам.

Крім того, затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 22.03.2016 № 20 проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» погоджено лише з відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації і Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та відноситься до земель водного фонду, проект землеустрою даної ділянки у порушення ст. 186-1 Земельного кодексу України не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Окрім того, у порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» вказаний проект землеустрою не пройшов обов`язкову державну експертизу.

02 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» було укладено інвестиційний договір № 02/09-16. Згідно з умовами договору, комунальне підприємство надає земельну ділянку для забудови інвестору, з подальшим оформлення права власності за інвестором. Отже при передачі у постійне користування земельної ділянки площею 0,0155 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0573, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної Азовського моря, а також суб`єкта, якому надається земельна ділянка, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України.

18 квітня 2019 року Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 13 відповідно до якого право постійного користування Комунального підприємства «Розвиток курортної зони» на спірну земельну ділянку припинено, відповідну інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з цим, за час дії рішення сесії від 22.03.2016 №20 між Комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 02.09.2016.

Таким чином, у порушення вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень, Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони», уклавши спірний інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

У подальшому, на підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво крамнички (торгового павільйону) літ «А-1», площею 15,40 кв.м., право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 22.02.2017, номер об`єкта нерухомого майна 1181430623203.

Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради № 12 від 09.02.2017 «Про присвоєння адреси нерухомому майну вказаній крамничці літ «А-1» присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Після чого ОСОБА_1 здійснено реконструкцію торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою та отримано декларацію ЗП 141181230887 від 03.05.2018 про готовність об`єкта (літ «А-2») до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Загальна площа об`єкта відповідно до декларації склала 228, 8 кв.м. Інформацію про зміни об`єкта нерухомого майна - магазин з прибудовою і надбудовою загальною площею 228,8 кв.м. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2018.

Як вбачається Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 30.12.2016 було зареєстровано декларацію ЗП 142163614378 про готовність об`єкта до експлуатації - крамнички (торговельного павільйону) та 03.05.2018 зареєстровано декларацію № 141181230887 про реконструкцію торговельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою. Відповідно до п. 16 вказаної декларації №141181230887 загальна площа будівлі літ. А-2 становить 228, 8 кв.м. Інформацію про саме таку площу магазину з прибудовою і надбудовою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2018.

Також, 21.12.2017 за № 93 Якимівською районною державною адміністрацією видано містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки, якими передбачено загальну площу забудови 212,5 кв.м. Пунктом 2 вказаних містобудівних умов та обмежень передбачено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 86,2 %.

Разом з цим, у ході огляду земельної ділянки 23.01.2019, який проведено у рамках кримінального провадження № 12016080000000318 за участю головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Запорізькій області, начальника відділу містобудування та архітектури Якимівської РДА -головного архітектора району, техніка першої категорії КП «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро», спеціаліста першої категорії відділу капітального будівництва та благоустрою Кирилівської селищної ради встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована двоповерхова будівля, яка має площу забудови 19,5 м. на 9,61 м. Зовнішня площа першого поверху становить 163 кв.м., другого поверху - 187 кв.м. (включаючи терасу 33 кв.м.).

Таким чином, фактична площа забудови земельної ділянки та фактична загальна площа будівлі літ А-2 значно (майже на 100 кв.м.) перевищує показники будівлі, які заявлено забудовником ОСОБА_1 у декларації ЗП 141181230887.

Враховуючи, що Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони» незаконного розпорядилась спірною земельною ділянкою шляхом укладення інвестиційного договору (від 02.09.2016 №02/09-16), а також те, що до декларації про готовність об`єкта до експлуатації були внесені недостовірні відомості, а вказані документи слугували підставою для реєстрації права власності, необхідно скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно номер запису про право власності 19175316, а саме: на магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» загальною площею 228,8 кв.м., основною площею 213, 1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, рішенням сесії Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 23 ОСОБА_1 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення сесії 14.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди даної земельної ділянки. Згідно з п.3 Договору оренди - на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю ( ОСОБА_1 ) на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №124098055. Відповідно до вказаного витягу таким об`єктом нерухомого майна, який належить орендарю є спірний магазин з прибудовою і надбудовою «А-2».

Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, підставою для передачі в оренду ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки без проведення аукціону стало набуття останнім права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а саме: магазину з прибудовою і надбудовою «А-2» загальною площею 228,8 кв.м., основною площею 213, 1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Будівництво вказаного магазину здійснювалось на підставі інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, який підлягає визнанню недійсним на підставі норм 203, 215 ЦК України, оскільки при його укладенні порушено норми ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 4. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Таким чином, право власності на нерухоме майно (магазин) набуто з порушенням вимог законодавства. У зв`язку з цим, відсутня правова підстава для передачі земельної ділянки в оренду без конкурсу.

Таким чином, вказана земельна ділянка з урахуванням положень ст. 134 Земельного кодексу України могла бути передана для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди лише на конкурентних засадах за умови проведення аукціону.

Відтак, даний Договір оренди порушує права та інтереси власника вказаної земельної ділянки - територіальної громади смт. Кирилівка.

Крім того, відповідно до п. 27 Договору оренди орендодавець гарантує, що на момент укладення договору земельна ділянка, що передається в оренду, під арештом не перебуває. Разом з цим, Договір оренди укладено 14.06.2019, а 13.06.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про арешт вказаної земельної ділянки. Таким чином, до Договору оренди внесено недостовірні дані.

З урахуванням викладеного, спірний Договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі норм 203, 215 ЦК України, оскільки його укладено з порушенням норм ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 виникло та зареєстровано безпосередньо на підставі прийнятого Кирилівською селищною радою рішення від 06.06.2019 № 23. Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім приватних та державних земельних ділянок.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт Кирилівка та у силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка.

Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником цієї земельної ділянки є Кирилівська селищна рада.

Враховуючи, що рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 23, яким земельна ділянка площею 0,0155 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0573 передана у оренду ОСОБА_1 , підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то відсутні правові підстави збереження земельної ділянки за останнім.

Таким чином, спірна земельна ділянка має бути повернена її власнику -територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області просила суд:

Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22.03.2016 № 20 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 02.09.2016 № 02/09-16, укладений між комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 .

Скасувати реєстрацію декларацій ЗП 142163614378 від 30.12.2016 року про готовність об`єкта до експлуатації (крамнички (торговельного павільйону), ЗП141181230887 від 03.05.2018 року про готовність об`єкта до експлуатації – реконструкція торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою «А-2», подані ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1181430623203, номер запису про право власності 19175316, а саме: на магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» загальною площею 228,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудований магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 по АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 23 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 », яким передано у оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 14.06.2019 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 04.07.2019 року, номер запису про інше речове право 32242006, припинивши інше речове право – ОСОБА_1 оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №893003023203, номер запису про інше речове право 32242006.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року позов Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави, задоволено. (т. 5 а.с. 172-181).

Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22.03.2016 № 20 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 02.09.2016 № 02/09-16, укладений між комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 .

Скасовано реєстрацію декларацій ЗП 142163614378 від 30.12.2016 року про готовність об`єкта до експлуатації (крамнички (торговельного павільйону), ЗП141181230887 від 03.05.2018 року про готовність об`єкта до експлуатації – реконструкція торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою «А-2», подані ОСОБА_1 , припинивши право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно реєстраційний номер 1181430623203, номер запису про право власності 19175316, а саме: на магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» загальною площею 228,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 1181430623203, номер запису про право власності 19175316, а саме: на магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» загальною площею 228,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно побудований магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 по АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 23 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 », яким передано у оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 14.06.2019 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 04.07.2019 року, номер запису про інше речове право 32242006, припинивши інше речове право – ОСОБА_1 оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №893003023203, номер запису про інше речове право 32242006.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 22 березня 2016 року №20 проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», оскільки вказаний проект погоджено всіма відповідними контролюючими органами, жодних порушень та невідповідностей встановлено не було.Жодних обмежень та будь-яких документальних даних про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду в матеріалах проектної документації не міститься. Висновки суду першої інстанції, що Кирилівською селищною радою не враховано, що спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги Азовького моря та відноситься до земель водного фонду, спростовується наявними в матеріалах справи, доказами.

Висновки суду першої інстанції, що фактична площа забудови земельної ділянки та фактична загальна площа будівлі майже на 100 кв.м. перевищує показники будівлі, заявлені забудовником в декларації, а звідси і до декларації про готовність об`єкта до експлуатації було внесено недостовірні дані, спростовуєтьмя матеріалами, ці дані є достовірні, тобто такі, що відповідають дійсності та підтверджуються копією технічного паспорту на будівлі, які виконано за результатом технічної інвентаризації об`єкту 23 квітня 2018 року. Крім того, відповідно до укладеного договору між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 земельна ділянка, що є предметом позову, передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, враховуючи вимоги чинного законодавства України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації за №ЗП 142163614378 від 30 грудня 2016 року та № ЗП 141181230887 від 03 травня 2018 року, а також стягнення судового збору в розмірі 4562,38 грн з Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації є виключно документом замовника, який несе відповідальність за дані, зазначені в ній. Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює виключно реєстраційну функцію та вносить до реєстру дані, зазначені в поданій декларації. Законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та єдиною підставою для відмови є подання неповних даних у такій декларації. Отже, при реєстрації спірних декларацій, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, діяла в межах наданих повноважень та у відповідності до норм законодавства.

Відповідно до відзиву на апеляційні скарги, Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники справи, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України, третя особа ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.197-203) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третьої особи ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встновленням прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтованих розмірів і меж водооохоронних зон. Надання у користування земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених уст. 59 Земельного кодексу Україним, суперечить нормам ст. ст. 83,84 цього Кодексу. Суд вважав, що будівництво магазину є самочинним, наявні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно побудованого магазину, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, договору оренди, повернення земельної ділянки територіальній громаді Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року замінено сторону позивача Мелітопольську місцеву прокуратуру Запорізької області на правонаступника Мелітопольську окружну прокуратуру Запорізької області.

Судом встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради від 22.03.2016 № 20 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони». Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 31.03.2016 за № 14009919 (т. 1 а.с.37).

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений (т. 1 а.с.56).

Згідно зі Схеми, виготовленої ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0573 від урізу води Азовського моря становить 153, 63 та 167, 41 метри та від урізу води Утлюцького лиману - НОМЕР_1 , 92 та 169, 17 метрів. Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду (т. 1 а.с.54).

Статутом КП «Розвиток курортної зони», де серед цілей та предмету діяльності (розділ 2 Статуту) комунального підприємства не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

02.09.2016 між ОСОБА_1 та КП «Розвиток курортної зони» укладено інвестиційний договір № 02/09-16, відповідно до якого, комунальне підприємство надає земельну ділянку площею 0,0155 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0573 для забудови інвестору, з подальшим оформлення права власності за інвестором (т. 1 а.с.114-116).

На підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво крамнички (торгового павільйону) літ «А-1», площею 15,40 кв.м., право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 22.02.2017, номер об`єкта нерухомого майна 1181430623203.

Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради № 12 від 09.02.2017 «Про присвоєння адреси нерухомому майну вказаній крамничці літ «А-1» присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.146).

18.04.2019 Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 13 відповідно до якого право постійного користування КП «Розвиток курортної зони» на спірну земельну ділянку припинено, відповідну інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У послідуючому ОСОБА_1 здійснено реконструкцію торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою та отримано декларацію ЗП 141181230887 від 03.05.2018 про готовність об`єкта (літ «А-2») до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Загальна площа об`єкта відповідно до декларації склала 228, 8 кв.м. Інформацію про зміни об`єкта нерухомого майна - магазин з прибудовою і надбудовою загальною площею 228,8 кв.м. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2018.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 30.12.2016 було зареєстровано декларацію ЗП 142163614378 про готовність об`єкта до експлуатації - крамнички (торговельного павільйону) та 03.05.2018 року зареєстровано декларацію № 141181230887 про реконструкцію торговельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою. Відповідно до п. 16 вказаної декларації № 141181230887 загальна площа будівлі літ. А-2 становить 228, 8 кв.м. Інформацію про саме таку площу магазину з прибудовою і надбудовою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2018 (т. 1 а.с.130-145).

21.12.2017 за № 93 Якимівською районною державною адміністрацією видано містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки, якими передбачено загальну площу забудови 212,5 кв.м. Пунктом 2 вказаних містобудівних умов та обмежень передбачено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 86,2 %.

У ході огляду земельної ділянки 23.01.2019 року, який проведено у рамках кримінального провадження № 12016080000000318 за участі головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Запорізькій області, начальника відділу містобудування та архітектури Якимівської РДА -головного архітектора району, техніка першої категорії КП «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро», спеціаліста першої категорії відділу капітального будівництва та благоустрою Кирилівської селищної ради встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована двоповерхова будівля, яка має площу забудови 19,5 м. на 9,61 м. Зовнішня площа першого поверху становить 163 кв.м., другого поверху - 187 кв.м. (включаючи терасу 33 кв.м.). Таким чином, фактична площа забудови земельної ділянки та фактична загальна площа будівлі літ А-2 значно (майже на 100 кв.м.) перевищує показники будівлі, які заявлено забудовником ОСОБА_1 у декларації ЗП 141181230887 (т.1 а.с.117-122).

Рішенням сесії Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 23 ОСОБА_1 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.193).

На підставі вказаного рішення сесії 14.06.2019 року між Кирилівською селищною радою та  ОСОБА_1  укладено договір оренди даної земельної ділянки. Згідно з п.3 Договору оренди - на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю ОСОБА_1  на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №124098055. Відповідно до вказаного витягу таким об`єктом нерухомого майна, який належить орендарю є спірний магазин з прибудовою і надбудовою «А-2» (т. 2 а.с.177-184).

Відповідно до частин першої-другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч. землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Так, згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інщих лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження щляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 487/10128/14 (постанова від 12.06.2019) та у справах № 310/5834/13-ц (постанова від 23.05.2018) та № 469/1393/16-ц (постанова від 30.05.2018).

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Оскільки прибережна захисна смуга не встановлена у визначеному порядку, тому її розмір врегульовано законом та складає 2 км від урізу води.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність, надання їх у постійне користування та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Так, частиною 3 ст. 59 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Згідно із ст. 85 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Таким чином, законодавець чітко обмежує права певної категорії юридичних осіб недержавної форми власності на отримання в постійне користування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги водних об`єктів та передбачає обмежене використання таких земель виключно на умовах оренди.

Із змісту статуту КП "Розвиток курортної зони" вбачається, що догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані не належить до предмету діяльності вказаного підприємства. Тобто, КП "Розвиток курортної зони" не має на меті здійснювати функції, притаманні певним водогосподарським спеціалізованим організаціям, підприємствам, установам.

Отже, з урахуванням зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка, з огляду на її віднесення до земель водного фонду та розташування в межах прибережних захисних смуг не могла бути надана у постійне користування комунальному підприємству "Розвиток курортної зони", оскільки підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 року № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений ( а.с. 56 т. 1).

ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконано геодезичні роботи із встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0573 площею 0,5155 га із визначенням відстані до урізу води Утлюцького лиману Азовського моря. За результатами проведених робіт складено топографічний план, відповідно до якого відстань від вищевказаної земельної ділянки до урізу Азовського моря становить 153, 63 та 167,41 метри та від урізу Утлюцького лиману – 168, 92 та 169,17 метрів.

З наведеного суд першої інстанції зробив переконливий висновок, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність в проектній документації документальних даних про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду є безпідставними, оскільки на момент відведення в постійне користування відповідачу спірна земельна ділянка належала до категорії земель водного фонду в силу положень ст. 58 Земельного кдексу України, яка без будь-яких застережень передбачає, що землі зайнятті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятих лісами, належать до категорії земель водного фонду.

Оскільки матеріалами справи доведено, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, і право на передачу в постійне користування земельної ділянки юридичним особам недержавної форми власності законодавчо обмежене, то рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22.03.2016 року № 20 про передачу спірної земельної ділянки КП "Розвиток курортної зони" не на праві оренди, а в постійне користування, є таким, що суперечить нормам ст.ст. 59, 60 ЗК України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону Укроаїни «Про планування та забудову територій» ( в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) генеральний план населеного пункту-містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреби у зміні межі населенного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріорітетні та допустимі види використання та забудови теритрій; планувальна стуктура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану, теритрії, які мють будівльні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Вбачається, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09.10.2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 року затверджено Генеральний план смт Кирилівка.

На момент розроблення та затвердження Генерального плану смт Кирилівка діяли державні будівельні норми ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів».

Пунктом 3.4 ДБР визначено, що генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану. В аналітичній частині книги генерального плану міститься відомості про стан навколишнього природного середовища (характеристики ареалів та джерел забруднення, розміщення санітарнозахисних зон, зон охорони курорттів, наявність і розміщення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водойм і водотоків в межах населених пунктів тощо).

Відповідно до книги генерального плану смт Кирилівка ( пункт 1 Еколого-містобудівна характеристика території, стр.17) вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів.

Відповідачі, вказуючи, що земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови посилаються на основне креслення Генерального плану смт Кирилівка та План зонування, на яких не відображено, та не повинно бути відображено, розмір та межі прибережних захисних смуг, а тільки визначаються функціональні типи територій. При цьому, функціональний тип території не встановлює цільве призначення земельної ділянки, а лише визначає пріорітет певного виду забудови конкретної зони населеного пункту.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 ( п.п. 58-61).

Посилання ОСОБА_1 про віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови на підставі довідки державної статистичної звітності про наявність земель на розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними формами 6-зем) від 22.01.2016 року № 163 також є безпідставним, оскільки вказана статистична звітність не передбачає наявність відомостей, пов`язаних з категорією земель та цільвим призначенням земельних ділянок. У свою чергу, віднесення земель до певної категорії здійснюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування або органу державної влади ( ст. 20 Земельного кодексу України).

За ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

18.04.2019 року Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 13 відповідно до якого право постійного користування КП «Розвиток курортної зони» на спірну земельну ділянку припинено, відповідну інформацію внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Разом з тим, за час дії вищезазначеного рішення комунальним підприємством "Розвиток курортної зони" 02.09.2016 року укладено з ОСОБА_1 інвестиційний договір відповідно до умов якого передбачено виконання будівельно-монтажних робіт по зведенню об`єктів нерухомості, які по завершенню будівництва стають власністю ОСОБА_1 , що також не відповідає вимогам вищенаведених норм права.

Таким чином, у порушення вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень КП «Розвиток курортної зони», уклавши інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

У подальшому, на підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво крамнички (торгового павільйону) літ «А-1», площею 15,40 кв.м., право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 22.02.2017, номер об`єкта нерухомого майна 1181430623203.

У послідуючому ОСОБА_1 здійснено реконструкцію торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою та отримано декларацію ЗП 141181230887 від 03.05.2018 про готовність об`єкта (літ «А-2») до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Загальна площа об`єкта відповідно до декларації склала 228, 8 кв.м. Інформацію про зміни об`єкта нерухомого майна - магазин з прибудовою і надбудовою загальною площею 228,8 кв.м. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2018.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 року № 23 передано спірну земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 строком на 49 років .

За приписами статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що будівництво магазину не можна вважати самочинним, а визначення прибережної захисної смуги повинно встановлюватися з урахуванням існуючих умов забудови не заслуговують на увагу.

За положенням ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Сторонами у справі не оспорювалося, що Кирилівська селищна рада не надавала згоди ні КП "Розвиток курортної зони", ні ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки.

Згідно з абз.6 п.12 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затв. постановою КМ України № 466 від 13.04.2011 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Як встановлено судовим рішенням у справі № 330/1376/19, на яке посилається Відповідач ОСОБА_1 , законодавцем конкретизовано таку підставу скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт як виявлення недостовірних даних, при цьому такі недостовірні дані повинні слугувати підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка в силу закону відноситься до земель водного фонду та може використовуватись лише для спеціально визначених цілей, тобто будівництво об`єкту здійснювалось на ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Судові рішення, у справах 330/1376/19 та 330/898/19 не спростовують вказаного факту.

Як вбачається Департаментом Державної архітектурно – будівельної інспекції у Запорізькій області 30.12.2016 року було зареєстровано декларацію ЗП 1421636143378 про готовність об`єкта до експлуатації – крамнички ( торговельного павільйону) та 03.05.2018 року зареєстровано декларацію № 141181230887 про реконструкцію торговельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою. Відповідно до п. 16 вказаної декларації № 141181230887 загальна площа будівлі літ. А-2 становить 228, 8 кв.м. Інформацію про саме таку площу магазину з прибудовою і надбудовою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2018.

21.12.2017 за № 93 Якимівською районною державною адміністрацією видано містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки, якими передбачено загальну площу забудови 212,5 кв.м. Пунктом 2 вказаних містобудівних умов та обмежень передбачено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 86,2 %.

У ході огляду земельної ділянки 23.01.2019 року, який проведено у рамках кримінального провадження № 12016080000000318 за участі головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Запорізькій області, начальника відділу містобудування та архітектури Якимівської РДА -головного архітектора району, техніка першої категорії КП «Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро», спеціаліста першої категорії відділу капітального будівництва та благоустрою Кирилівської селищної ради встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована двоповерхова будівля, яка має площу забудови 19,5 м. на 9,61 м. Зовнішня площа першого поверху становить 163 кв.м., другого поверху - 187 кв.м. (включаючи терасу 33 кв.м.). Таким чином, фактична площа забудови земельної ділянки та фактична загальна площа будівлі літ А-2 значно (майже на 100 кв.м.) перевищує показники будівлі, які заявлено забудовником ОСОБА_1 у декларації ЗП 141181230887.

Отже, ОСОБА_1 збудував вищезазначене нерухоме майно на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки, вніс недостовірні дані до декларації щодо земельної ділянки, вказана декларація у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за №ЗП 142163614378 від 30.12.2016 року та 03.05.2018 року зареєстровано декларацію № 141181230887 про реконструкцію торговельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою.

За вказаних обставин тоговельний павільйон, який розташований на спірній земельній ділянці, вважається самочинно збудованою, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, що є підставою для її скасування.

Суд першої інстанції вірно застосував положень ст.ст.11,12,13 ЦК України, ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та дійшов вірного висновку, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути скасована.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Частиною 6 ст.11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, серед іншого, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Отже, декларація про готовність об`єкта до експлуатації є документом, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Статтею 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом,зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у справі №815/4789/16 дійшла висновку, що спори, пов`язані зі скасуванням реєстрації декларації та правомірності набуття права власності на об`єктом нерухомості мають приватноправовий характер та повинні розглядатися за нормами ЦПК (постанова від 11.09.2019).

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації діє упродовж всього часу експлуатації будівлі та підтверджує його експлуатаційні характеристики, та не втрачає своєї чинності моментом реєстрації права власності на нього. Тому, не можна погодитись з доводами апеляційної скарги щодо того, що декларація вичерпує свою дію фактом виконання.

Водночас, межі здійснення цивільних прав передбачені ст. 13 Цивільного кодексу України та фактично визначені договорами або актами цивільного законодавства. При цьому при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Виникнення права власності набувається на підставах, шо незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Таким чином, декларація про готовність об`єкта до експлуатації в розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України є юридичним фактом, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, і в силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є підставою для проведення державної реєстрації прав на новозбудований об`єкт нерухомого майна, а отже може і має бути скасована через порушення вищевказаних вимог законодавства.

Таким чином, задоволення судом вказаних позовних вимог є цілком правомірним.

Грунтуються на вимогах закону і висновки суду першої інстанції про не відповідність оспорюваного інвестиційного договору та договору оренди вимогам закону.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

КП «Розвиток курортної зони» уклало інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості, у порушені вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень та фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт Кирилівка та у силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка.

Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником цієї земельної ділянки є Кирилівська селищна рада.

Як встановлено у ході розгляду справи підставою для передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки без проведення аукціону стало набуття останнім права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а саме: магазину з прибудовою і надбудовою «А-2».

Будівництво вказаного магазину здійснювалось на підставі інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, який правомірно був визнаний судом недійсним на підставі норм 203, 215 ЦК України, оскільки при його укладенні порушено норми ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 4. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Таким чином, право власності на нерухоме майно (магазин) набуто з порушенням вимог законодавства. У зв`язку з цим, відсутня правова підстава для передачі земельної ділянки в оренду без конкурсу. Відтак, даний Договір оренди порушує права та інтереси власника вказаної земельної ділянки -територіальної громади смт. Кирилівка.

Крім того, відповідно до п. 27 Договору оренди орендодавець гарантує, що на момент укладення договору земельна ділянка, що передається в оренду, під арештом не перебуває. Разом з цим, Договір оренди укладено 14.06.2019 року, а 13.06.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про арешт вказаної земельної ділянки. Таким чином, до Договору оренди внесено недостовірні дані.

Спірний договір укладено з порушенням норм ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України,

У зв`язку з цим, доводи щодо правомірності набуття права користування земельною ділянкою є безпідставними.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції діййшов обгрунтованого висновку, що спірний Договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі норм 203, 215 ЦК України, оскільки його укладено з порушенням норм ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, то відсутні правові підстави збереження земельної ділянки за останнім, тому спірна земельна ділянка має бути повернена її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що заволодіння відповідачами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18)).

Відповідачем ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначено, що прибережна захисна смуга за загальним правилом встановлюється у розмірі 2 км від урізу води та у даному випадку повинна визначатись з урахуванням конкретних умов забудови.

У ході судового розгляду встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення сесії селищної ради про передачу у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки» остання була вільна від забудови. Будівництво об`єктів нерухомості здійснено ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного інвестиційного договору.

Вказане підтверджує відсутність фактичної забудови земельної ділянки на момент її передачі у користування та відповідно вказує на незаконність рішення сесії Кирилівської селищної ради від 22.03.2016 № 20 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», оскільки органом місцевого самоврядування не враховано вимоги щодо знаходження ділянки у межах прибережної захисної смуги та віднесення її до земель водного фонду.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним судом у справі № 487/10128/14-ц (постанова від 12.06.2019. п.п. 46, 59), яким визначено, що врахування фактичної забудови земельної ділянки при визначенні прибережної захисної смуги здійснюється лише у випадку якщо така забудова існувала на момент передачі ділянки у користування (власність).

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на п. 10.17 ДБНЗ 60-92 щодо встановлення уздовж берегів водойм прибережних смуг завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми, оскільки вказана норма не стосується встановлення прибережної захисної смуги морів, є безпідставними.

Натомість, 06.07.1988 за № 4631-88 затверджено Санітарні правила і норми охорони прибережних вод морів від забруднення в місцях водокористування населення, які відповідно до п. 1.3 поширюються на прибережні райони територіальних та внутрішніх вод, включаючи прибережні зони в межах міст, а також на прилеглу частину суші шириною 2 км від лінії максимального рівня води.

Відповідно до п. 2.4 вказаних Санітарних правил зоною санітарної охорони для районів водокористування внутрішніх морів (зокрема Азовського) є вся акваторія морських вод. Межа захисної (охоронної) смуги суші, яка прилягає до охоронних районів моря, встановлюється шириною не менше 2 км.

Доводи, що в ході погодження проекту землеустрою контролюючими органами факту віднесення спірної ділянки до прибережної захисної смуги або водоохоронної зони встановлено не було безпідставні, оскільки судом встановлено, що, проект землеустрою даної ділянки у порушення ст. 186-1 Земельного кодексу України не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Окрім того, у порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» вказаний проект землеустрою не пройшов обов`язкову державну експертизу.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення прав власності відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

З огляду на зазначене суд мав підстави для висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень Кирилівської селищної ради про передачу земельної ділянки у постійне користування, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, скасування декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно побутованого магазину, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону Укроаїни « Про прокуратуру» прокурор має право на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави у випадку загрози порушення інтересів держави.

Конституція України ( статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси єоб`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю повинно набуватись і реалізуватись громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, загроза порушення державних інтересів у результаті прийняття незаконного рішення сесії селищної ради та послідуючих дій щодо укладення інвестиційного договору, будівництва нерухомості, укладення договору оренди без проведення земельних торгів є підставою для вжиття прокурором заходів реагування у вигляді звернення до суду з позовом.

З огляду на зазначене доводи апеляційного скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів порушень інтересів держави не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України" рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 24 травня 2021 року.

Головуючий суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.