КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/4551/19 Головуючий у І інстанції - Кошель Б.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/783/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Гуля В.В.,

суддів Сушко Л.П., Сліпченка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,-

встановив:

у квітні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики від 28.03.2016 року, відповідно до якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 9 000 грн. та зобов`язався повернути в строк до 28.05.2016 року; договір позики від 17.02.2017 року - на суму 24 600 грн. Однак, у визначений договором строк відповідач не виконав зобов`язання, суму боргу не сплатив, а тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг в розмірі 41 727,11 грн., а саме: 9 000 грн. - сума основного боргу за договором позики від 28.03.2016 року, 784,84 грн. - три проценти річних за договором позики від 28.03.2016 року, 3289,50 грн. - сума інфляційних втрат за договором позики від 28.03.2016 року, 4 052,77 грн. - сума процентів за користування коштами за договором позики від 28.03.2016 року, 24 600 - сума основного боргу за договором позики від 26.02.2017 року та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 28.03.2016 року 9 000 грн. - сума основного боргу за договором позики; 784,84 грн. - три проценти річних;3289,50 грн. - сума інфляційних втрат; 4 052,77 грн. - сума процентів за користування коштами за договором позики від 28.03.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В частині стягнення боргу за договором позики від 17.02.2017 року відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і задовольнити його позов повністю.

Апеляційну скаргу мотивувала тим, суд помилково застосував до спірних правовідносин рішення СВУ у справі № 6-1967цс15, не звернув уваги та не надав відповідної оцінки, що позивачем в адресу відповідача письмову претензію від 14.03.2019 року про повернення боргу за борговими розписками, що розписка містить відомості про отримання грошових коштів та дату її складання.

Відзив від відповідача не надійшов.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що надана позивачем розписка від 17.02.2017 року (26.02.2017 року), на переконання суду, не являється підтвердженням укладеного між сторонами договору позики, оскільки не містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та не зрозумілою є дата отримання цих коштів, а отже не породжує наслідків у вигляді стягнення заборгованості за невиконання вказаного зобов`язання.

Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно розписки від 17.02.2017 року ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 24600 грн. від ОСОБА_4 .

Розписка не містить дату повернення коштів.

14.03.2019 року позивачем направлено відповідачу претензію про повернення боргу за борговими розписками, яка отримана останнім 15.03.2019 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 686/21857/16-ц, в якій предметом розгляду у справі була також розписка про отримання відповідачем коштів, в якій не була зазначена дата повернення коштів, вказано, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що відсутність у розписці запису про зобов`язання боржником повернути отримане у борг не є підставою для відмови у позові, оскільки складаючи вказану розписку і підписуючи її, відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання повернути кошти. Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника повернути позикодавцеві передану його позику.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений строк, а якщо строк не встановлений, протягом 30-днів з дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

За таких обставин, коли відповідач отримав грошові кошти за розпискою, у якій не має дати повернення коштів, це не є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки обов`язок боржника, у даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже пред`явивши боржнику претензію від 14.03.2019 року, яка отримана останнім 15.03.2019 року, відповідач зобов`язаний бувпротягом 30-днів з дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це отримані у борг грошові кошти повернути позивачу, проте свій обов`язок не виконав.

Таким чином в частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимоги позивача про стягнення грошових коштів по розписці від 17.02.2017 року як обгрунтовані.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, стягненню підлягають судові витрати у розмірі 1152,60 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) борг за договором позики від 17 лютого 2017 року у розмірі 24600 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1152,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В.В. Гуль

Судді Л.П. Сушко

О.І. Сліпченко