Справа № 2-А-1424
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010р. Лутугинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого – судді Гайдук В.Г.
при секретарі – Іваняк Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі начальника сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Луганській області до ОСОБА_1 про видворення за межі України у примусовому порядку нелегального мігранта, -
В с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що з 1997р. громадянин Росії ОСОБА_1 проживає в Україні без будь-яких документів на право проживання іноземних громадян, маючи лише паспорт колишнього СРСР НОМЕР_1, 13.12.1995р. знятий з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_2, та про втрату якого заявив 19.02.2002р. В жовтні 2007р. позивач звертався до суду з адміністративним позовом щодо видворення ОСОБА_1 за межі України у примусовому порядку. Постановою Лутугинського районного суду від 30.11.2007р. ОСОБА_1 був примусово видворений за межі України. На підставі рішення суду Генеральне консульство Росії в м. Харків оформило ОСОБА_1 свідоцтво на повернення в Російську Федерацію терміном дії до 31.05.2009р. 28.05.2009р. нелегальний мігрант ОСОБА_1 був примусово видворений за межі України на пункті пропуску через державний кордон України “Ізварине”. Під час передачі представникам Державної прикордонної служби України відмовився від підпису в розписці за отримані документи. Вночі з 28 травня 2009р. на 29 травня 2009р. нелегально пересік державний кордон ”Ізварине” та повернувся до місця фактичного проживання. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 нелегально перебуває на території України, порушив вимоги “Правил в’їзду іноземних громадян на територію України, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” та Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП, не приймає жодних заходів для легалізації свого становища, межі України добровільно не залишає, по теперішній час на території України проживає нелегально, тому просить примусово видворити відповідача за межі України.
Представник позивача Валігура Т.І. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити його повністю.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 07 травня 2010р. та 25 травня 2010р. не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових повісток, про причини неявки суду не повідомив. Допитаний у судовому засіданні 26.04.2010р. відповідач позов не визнав, пояснив, що йому дійсно неодноразово пропонували звернутися до консульства в м. Харкові для легалізації його становища в Україні, але він туди так і не звернувся, оскільки по дорозі у нього викрадали гроші; він не є громадянином Росії, на видворення його за межі України не згоден, оскільки в України він народився і в Україні його дім.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України. Відповідно до ст.32 вказаного Закону України орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обгрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Відповідно до постанови Лутугинського районного суду від 30.11.2007р. за позовом Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі начальника відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Луганській області громадянин Росії ОСОБА_1 примусово видворений за межі України. ( а.с.7-8). На підставі рішення суду Генеральне консульство Росії в м. Харків оформило ОСОБА_1 свідоцтво на повернення в Російську Федерацію терміном дії до 31.05.2009р. (а.с.5).
Постановою інспектора ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області від 26.05.2009р. вищезазначена постанова Лутугинського районного суду від 30.11.2007р. негайно прийнята до виконання, ОСОБА_1 заборонено в’їзд в Україну на 5 років терміном до 26.05.2014р. (а.с.9). Під час передачі представникам Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 відмовився від підпису в розписці за отримані документи.(а.с.10-11).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і в теперішній час нелегально перебуває на території України, проживає без реєстрації в АДРЕСА_1, не приймає жодних заходів для легалізації свого становища, межі України добровільно не залишає, що підтверджується рапортом дільничного інспектора Лутугинского РВ УМВС від 10.03.2010р. (а.с.12), і проти чого не заперечував у судовому засіданні 26 квітня 2010р. і сам ОСОБА_1
Відповідно до довідки Лутугинського РВ УМВС ( а.с.6) ОСОБА_1 неодноразово з 2004р. по 2007р. притягався до адміністративної відповідальності за проживання без реєстрації та без документів на право проживання іноземців в Україні за ст.203 ч.1 КУпАП.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що громадянин Росії ОСОБА_1 підлягає примусовому видворенню за межі України, оскільки є обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 буде ухилятися від виїзду з території України, оскільки з 1997р. нелегально перебуває на території України, з 2004р. по 2007р. неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП, після винесення щодо нього постанови Лутугинського районного суду від 30.11.2007р. про примусове видворення за межі України, знову нелегально проживає на території України, як громадянин Росії не приймає жодних заходів для законного перебування на території іноземної держави.
Посилання відповідача на відсутність підстав для його видворення з території України, де він народився і живе, є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеними обставинами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,20,86,159-162 КАС України, ст.ст.30,32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, суд –
П о с т а н о в и в:
Позов Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі начальника сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Луганській області до ОСОБА_1 про видворення за межі України у примусовому порядку нелегального мігранта задовольнити повністю.
Примусово видворити громадянина Росії ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лутугине Луганської області за межі України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: