ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

31 липня 2007 р.

№ 14/116

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Кота О.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

ТОВ "Луганськпостач"

на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 08 травня 2007 року

у справі

№ 14/116

господарського суду

Луганської області

за позовом

ТОВ "Луганськпостач"

до	Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів

про	стягнення 88 405 грн. 97 коп.

за участю представників сторін

від позивача –не з’явився

від відповідача –Кушнарьова Н.О.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Луганськпостач" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів про стягнення нарахованих штрафних санкцій у розмірі 88 405 грн. 97 коп.

ТОВ "Луганськпостач" в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів умов договору купівлі-продажу № 03/1-06 від 03.01.2006.

Господарський суд Луганської області рішенням від 20.03.2007 у справі №14/116 (суддя Лісовицький Є.А.) позов задовольнив, посилаючись на умови договору купівлі-продажу №03/1-06 від 03.01.2006, а також норми ст.ст. 526, 549, 611 ЦК України.

          

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 у справі №14/116 (колегія суддів: головуючий –Лазненко Л.Л., судді –Журавльова Л.І., Іноземцева Л.В.) рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2007 змінено, позов задоволено частково, пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в редакції, відповідно до якої стягнуто з Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів на користь ТОВ "Луганськпостач" штраф у сумі 8 840 грн. 00 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

          

          Апеляційний господарський суд, керуючись ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, зазначає про винятковість спірного випадку, у зв’язку з чим розмір штрафу, що підлягає стягненню на підставі договору купівлі-продажу № 03/1-06 від 03.01.2006 зменшується.

У касаційній скарзі ТОВ "Луганськпостач" просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 у справі №14/116 та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2007.

В касаційній скарзі СПД –фізична особа Пахолко Л.П. підтримує доводи позовної заяви та висновки місцевого господарського суду, а також зазначає про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, посилаючись на умови договору купівлі-продажу № 03/1-06 від 03.01.2006 та ст.ст. 231, 233 ГК України, ст. 550 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу Міське комунальне підприємство Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Луганськпостач" без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 у справі № 14/116 –без змін з огляду на правомірність, обґрунтованість та відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права.

          

          Вищим господарським судом України ухвалою від 26.06.2007 у справі №14/116 порушено касаційне провадження.

Позивач у справі процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального та матеріального права апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 193 ГК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За встановленими обставинами та дослідженими матеріалами справи господарськими судами попередніх інстанцій 03.01.2006 між ТОВ "Луганськпостач" та Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів був укладений договір купівлі-продажу № 03/1-06, яким було узгоджено умови поставки пально-мастильних матеріалів, термін їх оплати та відповідальність за порушення розрахункової дисципліни за договором.

Пунктом 5.2 договору визначений конкретний строк оплати товару, а пунктом 7.3 відповідальність перед постачальником –ТОВ "Луганськпостач" у вигляді сплати штрафу за порушення покупцем –Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів порядку розрахунків, обумовленого договором.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Луганськпостач" виконані свої зобов’язання за договором, а Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів оплачена вартість одержаного товару, але без дотримання строку оплати, визначеного договором.

Таким чином, вбачається, що Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів було порушено умови договору купівлі-продажу № 03/1-06 від 03.01.2006 при виконанні грошових зобов’язань.

Разом з тим, апеляційним господарським судом було досліджено та встановлено причини, через які Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів вчасно не було проведено розрахунки за договором.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до Статуту Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів та довідки начальника управління комунального господарства Луганської міської ради від 06.02.2006, Міське комунальне підприємство Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів являється комунальним підприємством, основним джерелом фінансування якого є кошти місцевого бюджету, а також воно було залучене для виконання бюджетної програми по благоустрою м. Луганська в 2006 році по наданню послуг з капітального, поточного ремонту та утримання дорожньо-мостового господарства згідно рішення Луганської міської ради № 40/3 від 26.01.2006 "Про міський бюджет на 2006 рік".

Апеляційним господарським судом встановлено, що вартість одержаного за договором купівлі-продажу від 03.01.2006 № 03/1-06 Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів була повністю оплачена станом на 27.10.2006, порушення терміну оплати товару фактично було незначним, а розрахунки за товар провадилися Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів по мірі надходження коштів з місцевого бюджету, зокрема, від Управління комунального господарства Луганської міської ради.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

  Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що даний випадок є винятковим, враховуючи ступень виконання Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів зобов'язання за договором, причини неналежного виконання зобов'язання по розрахунках, незначний термін прострочення оплати товару за договором, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, недоведеність ТОВ "Луганськпостач" наявності таких наслідків взагалі, а також негайне добровільне усунення Міським комунальним підприємством Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів порушення щодо розрахунків за договором.

Отже, з урахуванням усіх вищенаведених обставин та керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, апеляційний господарський суд зменшив суму штрафу за порушення договірних зобов'язань до 8 840 грн. 00 коп.

Згідно статті 1117 ГПК України касаційна  інстанція  не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає застосування апеляційним господарським судом норми п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України обґрунтованим і таким, що не суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, колегія суддів Вищого господарського суду України залишає оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін за п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Луганськпостач" залишити без задоволення.

Постанову  Луганського  апеляційного  господарського  суду  від  08.05.2007 у  справі  № 14/116  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      С. Самусенко

Судді:                                                                                          О. Кот

                                                                                                    

                                                                                                    Н. Мележик