ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21580/20

провадження № 2/753/219/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі секретаря судових засідань Москаленко А.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Швеця О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Сьома київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2020 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Сьома київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2020 року цивільну справу № 753/21580/20 передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21 січня 2021 року.

19 січня 2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про виклик свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які можуть підтвердити обставини на спростування доводів позивача щодо поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини.

У судове засідання 21 січня 2021 року відповідач та її представник адвокат Швець О.В. не з`явились, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю у розгляді апеляційної скарги у кримінальній справі, розгляд якої призначено Київським апеляційним судом на 21 січня 2021 року на 9:25 год. Крім того, в матеріалах справи міститься розписка про те, що відповідач ОСОБА_3 повідомлена про призначене підготовче судове засідання у справі на 21 січня 2021 року.

21 січня 2021 року від позивача надійшло клопотання про виклик свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які можуть підтвердити доводи позивача щодо наявності у нього поважних причин, з яких він пропустив строк на звернення із заявою про прийняття спадщини.

Підготовче засідання у справі було відкладено на 11 лютого 2021року.

25 січня 2021 року до суду від третьої особи - Сьомої київської державної нотаріальної контори надійшов лист про можливість розгляду справи без участі їх уповноваженого представника.

8 лютого 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

11 лютого 2021 року в підготовче судове засідання з`явились позивач та його представник, відповідач не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

10 лютого 2021 року електронною поштою до суду надійшло клопотання представника відповідача Швеця О.В. про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки він не може з`явитись в судове засідання через погодні умови. Доказів поважності причини неприбуття у судове засідання до клопотання представником відповідача не надано.

Підготовче судове засідання у справі було відкладено на 2 березня 2021 року.

У підготовче засідання 2 березня 2021 року з`явились позивач, відповідач та їх представники.

У підготовчому засіданні представником відповідача суду та позивачу було надано заперечення.

Крім того, позивач у підготовчому засіданні подав клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, а саме текстових повідомлень в електронній формі, які надіслані засобами мобільного зв`язку з використанням он-лайн месенджеру Viber та можуть зберігатись на портативному пристрої (мобільний телефон), паперову копію яких відповідачем додано до відзиву на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні були розглянуті подані клопотання та задоволені, а саме: про виклик свідків зі сторони позивача та відповідача, про витребування оригіналу електронного доказу.

Ухвалою суду від 2 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 31 березня 2021 року.

У судовому засіданні 31 березня 2021 року було відкладено розгляд справи на 22 квітня 2021 року у зв`язку із неякою позивача через хворобу на COVID-19.

У судових засіданнях 22 квітня та 11 травня 2021 року судом було заслухано учасників справи, їх представників, допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , досліджено матеріали справи та докази долучені до них, проведено судові дебати.

Так, представник позивач у судових засіданнях пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача, після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_1 та на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_2 , яку дід, в свою чергу отримав у спадщину після смерті свого сина, батька позивача, а тому позивач має право на вказану спадщину за правом представлення. Позивач не відмовлявся від прийняття спадщині, таких заяв не подавав, він дійсно протягом строку, визначеного законом на подання заяви про прийняття спадщини, а саме з 3 березня по 3 вересня 2020 року не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Зважаючи на те, що відповідач у справі, бабуся позивача, яка прийнята спадщину після смерті свого чоловіка не надала добровільної згоди на продовження позивачу строку на прийняття спадщини, позивач був вимушений звернутись із цим позовом до суду. Причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, що підтверджується доводами, викладеними у позовній заяві та належними і допустимими доказами, долученими до позову, а також показами свідків, що будуть надані пізніше.

Позивач у судових засіданнях пояснив, що проблеми із поділом спадщини почались ще з 2007 року після смерті його батька, сім`я ніяк не могла домовитись щодо майна, яке залишилось після батька, врешті-решт все якимись чином владналось і знову все почалось після смерті діда. У них були розмови з приводу двох квартир за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , проте вони ні до чого не приводили.

На 40-вий день після смерті діда, у нього з відповідачкою сам на сам відбулась розмова (його тітка та її син не були присутні при цій розмові). Під час розмови вони домовились з бабусею, що оскільки в одній з квартир він вже майже оселився, робив ремонт, то коли він його там закінчить, він це все отримає. Вони домовились, що він не буду приймати спадщину, дасть можливість все отримати бабусі, щоб знову не було сварок як після смерті батька. Пізніше, у серпні, точно дати він не пам`ятає, наприкінці, у нього по телефону була розмова з бабусею, з якої він зрозумів, що вона не має наміру дотримуватись тієї домовленості, що у них була стосовно квартири.

24 серпня 2020 року він разом з мамою та вітчимом поїхав у село, де проживає мати вітчима, оскільки вона дуже хвора, не може самостійно за собою доглядати та потребує сторонньої допомоги, він залишився в селі за нею доглядати, бо матері треба було на роботу, у вітчима зламалась машина він поїхав її ремонтувати, а брат вітчима є найманим працівником і він не міг також за бабусею доглядати. Він чекав, що вітчим приїде і замінить його у селі, проте автомобіль він не відремонтував і позивач був змушений затриматись у селі, повернувся до Києва лише 5 вересня 2020 року. Пішов він до нотаріуса тільки через 2.5 місяці, бо консультувався з юристами і зрозумів, що все легко не буде. Позивач вказав, що намагався до останнього уникнути сварок та війни за спадщину. Пізніше він повідомив бабусі, що має таки намір подати заяву про прийняття спадщини, на що бабуся йому сказала, що він має бути задоволений тим, що йому дали і що він має. Вказав, що має багато фактів щодо махінацій, які мали місце з переоформленням квартир після смерті його батька, були навіть відкриті кримінальні провадження, тому він все ж таки вирішив, що треба подавати заяву. Просив суд, задовольнити його позовні вимоги та встановити йому додатковий строк 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідачка у судовому засіданні вказала, що займалась виховання позивача з його дитинства, батьки часто залишали його на неї з дідом. Після смерті її сина, батька ОСОБА_1 (позивача), дійсно було багато питань щодо поділу спадщини, вони довго вирішували ці питання і нарешті їм видали свідоцтва про право на спадщину і поділили на всіх порівну майно, що залишилось після смерті сина. Вони домовились, що у квартирі по АДРЕСА_1 буде жити ОСОБА_1 . Вказала, що мала намір віддати ОСОБА_1 2-х кімнатну квартиру, після того як оформить спадщину на себе. Вказала, що весь час спілкувалась з ОСОБА_1 і в червні і в липні, серпні, він приїжджав до неї знайомити зі своєю дівчиною, вони залишались на ніч у неї. Потім він приїжджав на свято «Спас» це 19 серпня, десь до 10 вересня він спитав у неї чи може він зі своєю дівчиною пожити у неї на дачі, на що вона не заперечувала і жив він там з нею до 10 листопада 2020 року. Весь цей час він не питав у неї, як вони будуть вирішувати питання зі спадщиною. Вказала, що вона не знала, що ОСОБА_1 має право на спадкування після смерті діда. Пізніше ОСОБА_1 приїхав до неї та сказав, що подав заяву для отримання спадщини. На її запитання навіщо він це зробив, ОСОБА_1 промовчав. Вказала, що не хотіла знову все майно розділяти на частини, як це було після смерті сина, намагалась все зберегти, та щоб була сім`я і ніхто не сварився. На запитання представника позивача відповідач зауважили, що не змінювала думки щодо права власності на квартиру, як вказав ОСОБА_1 , її думка на рахунок цього змінилась, коли вона дізналась, що ОСОБА_1 подав заяву до нотаріуса і вона зрозуміла, що знову все буде по частинам. Також відповідачка вказала, що коли прийшла отримувати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус їй повідомив, що з`явився ще один спадкоємець, проте нотаріус не питав у неї чи згодна вона на те, що б ОСОБА_1 продовжили строк на прийняття спадщини, ніяких заяв вона не писала з цього приводу.

Представник відповідача підтримав пояснення відповідачки, просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що позивачем у судовому засіданні не доведено поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 мати позивача вказала, що у них в родині був значний конфлікт стосовно спадщини, яка залишилась після смерті батька позивача. Відбувались певні шахрайські дії з квартирами, дочка відповідачки підроблювала документи, вони дуже довго не могли поділити спадщину. Вона завжди казала сину, щоб той не вірив бабусі, бо вона його все рівно обдурить, відмовляла його вірити її словам, на 9 день після смерті діда вона казала ОСОБА_1 не вірити ніяким домовленостям, їх ніхто не буде дотримуватись. Свідок також вказала, що у період з 10 квітня по 23 серпня 2020 року вона проживала в м. Одеса, там працює, 24 серпня 2020 року на свято вони всією родиною поїхали в село до матері чоловіка. Потім ОСОБА_1 залишився в селі, а вони повернулись до Києва. У період з 24 серпня до жовтня (поки знову не поїхала в м. Одесу) вона проживала в Києві, в село до ОСОБА_1 не їздила, її чоловік також не їздив, вказала, що вони працюють і карантин, не було коли. Дізналась про те, що син все ж таки подав заяву про прийняття спадщини десь в жовтні- листопаді, син їй сказав, що бабуся передумала, тому і він вирішив подати заяву. Свідок пояснив, що їй невідомо чи виїжджав кудись із села її син, поки доглядав за бабусею, бо вона цього особисто не бачила та не знає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказав, що йому невідомо чи була якась домовленість між ОСОБА_1 та його бабусею з приводу спадкового майна, що залишилось після смерті діда, вони про це не розмовляли, також свідок вказав, що йому був відомий намір ОСОБА_1 не подавати заяву про оформлення спадщини, він хотів домовитись з бабусею, про те що він все ж таки подав таку заяву йому стало відомо у 2021 року, а причини та, що з бабусю він все ж таки не домовився. Крім того, свідок вказав, що 24 серпня 2020 року вони всі разом поїхали в село до його матері. Оскільки його брат не міг доглядати за матір`ю, бо йому треба було на роботу, йому теж необхідно було терміново до Києва, ОСОБА_1 запропонував свою допомогу. Перебували в селі вони всі разом з 24 серпня по приблизно 1 вересня 2020 року, точно дати він не пам`ятає. Забрав він ОСОБА_1 лише 5-6 вересня, бо у нього зламалась машина В селі також є ще племінниця (дочка брата), яка іноді приходить до бабусі, проте йому не відомо чи приходила вона в той період. Свідок зазначив, що його мати потребує догляду, бо вона може впасти, коли вони приїжджають в село, то намагаються більше часу бути разом з нею, на вулицю звичайно виходять.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що їй невідомо про домовленість між матір`ю та ОСОБА_1 щодо поділу майна, яке залишилось після смерті її батька (діда ОСОБА_1 ), також вказала, що їй не відомо чому ОСОБА_1 вирішив все ж таки подавати заяву про прийняття спадщини, зазначила, що не знала, що він має право на спадкування після смерті її батька. Вони з ОСОБА_1 не вели розмови стосовно того чи буде вона чи він приймати спадщину після смерті діда. Вказала, що в серпні ОСОБА_1 змінював роботу і 28 серпня 2020 року він вийшов на нову роботу «Бістро пекаря», зазначила, що він проживав разом зі своєю дівчиною у її матері в селі, звідти йому було легше добиратись на роботу. Також свідок вказала, що їй не відомо про те, чи доглядав ОСОБА_1 за бабусею в селі Заруддя.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та докази надані під час розгляду справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 , про що 4 березня 2020 року Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) складено відповідний актовий запис № 3813 (а.с 8).

Після смерті ОСОБА_10 спадкоємцями за законом залишились його дружина - ОСОБА_3 , його дочка - ОСОБА_6 та онук - ОСОБА_1 за правом представлення після смерті свого батька - ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_11 було видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_4 : 1/3 частини квартири - ОСОБА_1 (позивач); 1/3 частина квартири ОСОБА_10 (батько померлого); 1/3 частини квартири - ОСОБА_3 (відповідач) (а.с. 13).

Також після смерті ОСОБА_11 було видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_5 : 1/3 частини квартири - ОСОБА_1 (позивач); 1/3 частина квартири ОСОБА_10 (батько померлого); 1/3 частини квартири - ОСОБА_3 (відповідач) (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина, зокрема на 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 та на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 .

20 листопада 2020 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори було винесено постанову № 4089/02-31 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало його діду ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини (а.с. 7).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною другою статті 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 1223 ЦК України Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як зазначив у позовній заяві позивач, відповідачка відмовилась надавати згоду на те, щоб він подав заяву на прийняття спадщини. При цьому відповідачка зазначила, що нотаріус не питав у неї згоди та не зазначав про таку умову. Позивачем не було надано суду доказів відмови відповідачки підписувати згоду на подання ОСОБА_1 заяви на прийняття спадщини. Крім того, як вказала відповідачка та не було це спростовано позивачем, про те, що він подав заяву до нотаріуса відповідачка дізналась саме від позивача у листопаді 2020 року.

Частиною третьою статті 272 ЦК України встановлено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави;

2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий правовий висновок у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Звертаючись із позовною заявою, позивач вказував, що доглядав постійно за матір`ю вітчима протягом останніх півтора року, та у зв`язку із введеним в країні карантином не мав можливості подати особисто заяву до нотаріуса. Вказав, що він був обмежений у можливості пересуватись, та був змушений постійно перебувати поруч з бабусею та уникати контакту з іншими людьми (самоізоляція), з метою не наражати на небезпеку людину похилого віку.

Разом з тим, у судовому засіданні, надаючи пояснення, позивач вказав, що причинами пропуску строку на прийняття спадщини є те, що: по перше після смерті діда між ним та бабусею існувала усна домовленість, що він не буде приймати спадщину, а її одноособово прийме бабуся, а в подальшому переоформить право власності на одну з квартир на нього, по -друге, у серпні 2020 року він зрозумів, що бабуся не буде дотримуватись своєї домовленості, а тому вирішив подати заяву, проте не встиг до 3 вересня 2020 року, оскільки йому необхідно було поїхати в село Заруддя та доглядати за матір`ю вітчима, яка потребує сторонньої допомоги. Оскільки залишити він її не міг, а приїхав до Києва лише 5 вересня, то вважає, що пропустив строк звернення до нотаріуса з поважних причин. Тобто фактично позивач у судовому засіданні змінив визначені ним поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема зважаючи на зазначення про те, що з бабусею він перебував у селі Заруддя лише з 24 серпня по 5 вересня 2020 року, карантин не був причиною для пропуску строку.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо наявності непереборних, істотних перешкод для подання ним своєчасно заяви про прийняття спадщини, враховуючи таке.

Як зазначив позивач, він був обізнаний про те, що строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини становить 6 місяців, починається з дня смерті діда (3 березня) і закінчується (3 вересня). При цьому позивач вказав, що у них з бабусею була домовленість щодо того, що він не буде приймати спадщину. Отже, позивач, будучи повнолітньою, дієздатною та освіченою людиною не міг не розуміти наслідків своїх дій щодо прийняття рішення про неподання заяви про прийняття спадщини. В той же час, необхідно зазначити, як вказав позивач, при оформлені спадщини після смерті його батька (який помер у 2007 році) в сім`ї з даного приводу виникли значні конфлікти та непорозуміння. Отже, оскільки спадкоємцями після смерті його діда були майже ті самі особи, зокрема відповідач ОСОБА_3 (інші особи також члени родини, з якими позивач весь час спілкувався та підтримував родинні відносини) позивач міг та повинен був розуміти, які можуть бути дії інших спадкоємців та чи будуть дотримані усні домовленості.

На думку суду невизначеність позивача із тим чи потрібно подавати заяву про прийняття спадщини чи не потрібно та зміна ним під впливом певних факторів свого рішення, не може вважатись поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини та тією істотною перешкодою, яка обґрунтовує таку поважність. До того ж позивач зазначив, що така зміна рішення відбулась після розмови із бабусею, яка начеб то вказала, що не буде дотримуватись попередніх домовленостей, проте відповідачка заперечила таку розмову, а будь-яких доказів на підтвердження своїх слів позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів того, що така розмова, у випадку якщо вона дійсно була, мала місце саме напередодні закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини, а не у будь-який інший час протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця

Стосовно доводів позивача про те, що він у період з 24 серпня по 5 вересня 2020 року доглядав за хворою матір`ю вітчима, та не міг об`єктивно подати заяву про прийняття спадщини, суд зазначає, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт знаходження позивача у вказаний період у с. Заруддя, в той же час, як вказав сідок ОСОБА_8 , вони всією сім`єю були в селі у період з 24 серпня приблизно до 1 вересня, а потім ОСОБА_1 залишився один, отже зважаючи на вказане, позивач мав можливість, зважаючи на незначну віддаленість вказаного села від м. Києва (Іванківський р-н, Київська обл.) прибути до м. Києва на один день (півдня) та подати відповідну заяву.

Також, як вказав свідок ОСОБА_8 , у вказаному селі проживає онука бабусі, за якою доглядав позивач, і вона також іноді допомагає та доглядає за бабусею. Позивачем та його представником не було надано доказів того, що за період знаходження позивача одного в селі, вказана онука не могла допомогти позивачу та залишитись на один день із бабусею.

Відповідно до листа старости Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 23 березня 2021 року № 14, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 перебував періодично (не постійно та безперервно) зі своєю сім`єю в період з 12 березня по 20 листопада 2020 року у зв`язку із здійсненням догляду за ОСОБА_12 ОСОБА_1 приїздив по цій адресі лише зі своєю сім`єю, чи доглядав він виключно одноосібно за ОСОБА_12 , зокрема старості селищної ради не відомо. Співробітники сільської ради не відвідували ОСОБА_12 , оскільки в цьому не було потреби.

Також суд зазначає, що відповідно до з пп. 3.5 п. 3 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заява про прийняття спадщини може бути подана нотаріусу, а також уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування як особисто, так і поштою. Не знання вказаного не може вважатись поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

Як вказав, позивач він вважав, що таку заяву можна подати лише особисто, проте як зазначено у постановах Верховного Суду юридична необізнаність спадкоємця щодо порядку прийняття спадщини не може вважатись поважною причиною пропуску строку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як зазначив позивач, він повернувся до м. Києва 5 вересня 2020 року, а до нотаріуса звернувся лише 20 листопада 2020 року, тобто більше ніж через 2 місяці, обґрунтовуючи це тим, що він радився з юристами, що свідчить про те, що на думку суду, рішення про подання заяви про прийняття спадщини позивач прийняв вже після закінчення строку для прийняття спадщини, оскільки б, за умови прийняття такого рішення у серпні 2020 року, як зазначив позивач, є незрозумілими та нелогічними його дії не звертатись до нотаріуса в той же день чи на наступний коли він повернувся до Києва.

При цьому, як вказала відповідачка та свідок ОСОБА_6 позивач зі своєю дівчиною з вересня по листопад 2020 року проживав на дачі у відповідачки. Вказане не спростовувалось та не заперечувалось позивачем.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не доведено суду та не надано належних, обгрунтованих доказів існування поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, які пов`язані із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, враховуючи те, що позивач був обізнаний із точними строками подання заяви про прийняття спадщини, не був позбавлений можливості надіслати таку заяву засобами поштового зв`язку, враховуючи те, що позивач добровільно прийняв рішення про те, що не буде звертатись із заявою про прийняття спадщини, з огляду на те, що позивач з березня по серпень місяць перебував в межах міста Києва та Київської області, вільно пересувався та не мав будь-яких істотних перешкод для того, а отже мав об`єктивну можливість звернутись до нотаріальної контори, з огляду на недоведеність суду того що рішення про прийняття спадщини було прийнято ним саме за тиждень до закінчення 6-місячного строку, зважаючи на те, що позивач звернувся до нотаріальної контори лише через 2,5 місяці після закінчення строку на подання такої заяви, точно будучи обізнаний з тим, що такий строк закінчився 3 вересня 2020 року, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір, відповідно до статті 141 ЦПК України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 51, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Сьома київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 травня 2020 року

Суддя Шаповалова К.В.