ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року

м. Харків

справа № 638/82/20

провадження № 22-ц/818/2907/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Хорошевського О.М.,

суддів        Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2021 року, постановлену суддею Цвірою Д.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до лікаря-хірурга хірургічного відділення № 1 КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова" ХМР ОСОБА_2 про компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила компенсувати їй моральну шкоду завдану смертю чоловіка.

26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення доказів, в якій просила витребувати засвідчену копію медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 3400, зі слідчого відділу ХРУП № 3.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2021 року у задоволенні заяви про витребування доказів відмовлено у зв`язку з відсутністю належного та допустимого обгрунтування обставин, для доказування яких вони необхідні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначає, що відмова у забезпеченні доказу суперечить ч. 2 ст. 118 ЦПК України. Вважає, що відмова суду є необгрунтованою та такою, що перешкоджає своєчасному розгляду справи. Зазначено нові обставини. Що підлягають встановленню за допомогою медичної картки ОСОБА_3 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у заяві не навела обставин та не зазначила докази, які б вказували на те, шо засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а в якості обгрунтування заяви відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України посилалась лише на побоювання втрати медичної картки в сейфах слідчих, що фактично не відповідає вказаному положенню ЦПК України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч.2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів повинна бути оформлена відповідно до ст. 117 ЦПК України.

Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб`єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування.

Так, згідно виділених матеріалів справи 26.02.2021, ОСОБА_1 в порядку статей 116-118 ЦПК України, звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів.

Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.

Така позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року у справі № 3д/9901/2/19 при вирішенні питання про забезпечення доказів.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 не навела підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

При цьому заявником не зазначено, які нею були вжиті заходи для отримання таких доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

До того ж, посилання на те, що копія медичної картки, яку просить витребувати як доказ ОСОБА_1 знаходиться саме у слідчому відділі ХРУП № 3 з посиланням на лист № К-148/119-24/01-2021 від 03.02.2021 року, судова колегія не приймає, оскільки така інформація в листі відсутня.

Зазначена відповідь свідчить про те, що за заявами ОСОБА_1 СВ Шевченківського ВП здійснює досудове розслідування у кримінальних провадженнях №№ 12019220480002250 та 12019220480002238. СВ Індустріального ВП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020220530002430. Відомостей про те, у якому саме кримінальному провадженні визнано доказом медичну картку ОСОБА_3 не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – залишенню без змін.

Керуючись ст. 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського  районного суду м. Харкова від 05 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий                                                                              О.М. Хорошевський

Судді:                                                                                   І.В. Бурлака

                                                                              А.В. Котелевець

Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року.