ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3037/20 пров. № А/857/5915/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                  Онишкевича Т.В.,

суддів                                                                      Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань                                Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції                                                            Чепенюк О.В.,

час ухвалення судового рішення                                         13 год 45 хв,

місце ухвалення судового рішення                                        м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення                               12 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (далі – Управління) у видачі йому будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0057, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) та зобов`язати відповідача видати такий будівельний паспорт на забудову вказаної земельної ділянки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 500/3037/20 позов було задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0057, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08 серпня 2020 року на видачу такого будівельного паспорта з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що лист відповідача від 17 вересня 2020 року №1766/14 слід розцінювати як відмову у видачі позивачу будівельного паспорта.  При цьому між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача права на звернення із заявою на видачу будівельного паспорта, а також щодо повноти поданого позивачем пакету документів, а відповідач не заперечує того, що є уповноваженим органом містобудування та архітектури, який розглядає питання видачі будівельного паспорта замовнику у спірному випадку. Враховуючи обставини справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Управління у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову вказаної земельної ділянки.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Управління видати ОСОБА_1 такий будівельний паспорт, то суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи не підтверджено чи відповідають наміри позивача, як забудовника, вимогам державним будівельним нормам, стандартам і правилам та чи здійснював відповідач перевірку отриманих документів за цими критеріями. При цьому суд не уповноважений здійснювати таку перевірку з названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Рішення суду першої інстанції оскаржено сторонами.

Позивач у апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні його позовних вимог та задовольнити їх у повному обсязі. На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач не заперечував факт відповідності намірів забудови земельної ділянки позивача державним будівельним нормам, стандартам і правилам. При цьому суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про необхідність здійснення перевірки відповідності намірів забудови земельної ділянки державним будівельним нормам, стандартам і правилам та всупереч інтересам позивача змінив спосіб захисту його прав, зобов`язавши відповідача повторно розглянути його заяву на видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

Умови, за яких уповноваженим органом містобудування та архітектури відмовляє у видачі будівельного паспорта, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, уповноважений орган містобудування та архітектури повинен надати будівельний паспорт. Тому порушене право позивача підлягає захисту та відновленню саме шляхом зобов`язання Управління видати йому будівельний паспорт на забудову земельної ділянки для будівництва садового будинку.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено у повній мірі містобудівну документацію на місцевому рівні, а саме Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради ( АДРЕСА_1 ) загальною площею 84,3га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови (далі – Детальний план), який затверджений розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації (далі – ОДА) від 22 серпня 2018 року № 636-од з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон № 3038-VI), без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» (далі - Порядок №290). Наполягає на помилковості висновку суду про те, що наміри забудови земельної ділянки позивача відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, в тому числі Детальному плану території.

Згідно з викопіюванням з Генерального плану території м. Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 10 серпня 2010 року №5/37/11 (із внесеними зміна) та плану зонування території міста Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 27 січня 2014 року №6/44/12 (із внесеними зміна), територія в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава- Руська (колишня авто АДРЕСА_1 ) знаходиться в проектній межі міста та визначена для розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1). Тому наміри забудови земельної ділянки позивача не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що фактично позбавляє можливості визначити планувальну організацію території.

Тому суд незаконно зобов`язав Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2020 року на видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки з урахуванням висновків суду.

У відзиві на апеляційну скаргу  Управління ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні у частині задоволення його позову, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог відповідача та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Управління – без задоволення.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу позивача доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті та заперечив обґрунтованість вимог, викладених у апеляційній скарзі Управління. Просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити їх у повному обсязі.   

Представник Управління у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість апеляційних вимог ОСОБА_1 та підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянтів, виходячи із такого.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, ОСОБА_1 з 15 серпня 2019 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:17:002:0057 площею 0,06 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н-02 Львів- Тернопіль) Цільове призначення земельної ділянки – 01.05 для індивідуального садівництва, підстава виникнення права власності – договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий № 2341 від 15 серпня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177685148 від 15 серпня 2019 року.

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг звернувся до Управління із заявою, у якій просив видати будівельний паспорт забудови вказаної земельної ділянки.

До заяви позивачем було додано:

1. засвідчену (нотаріально) копію документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.

2. ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстань до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірі (а.с.50).

Управлінням за результатами розгляду зазначеної заяви позивачу було направлено листа від 17 вересня 2020 року №1766/14, у якому повідомлено, що відповідно до чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Генерального плану міста Тернополя та плану зонування території міста Тернополя – зазначена територія знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі міста та визначена на перспективу для подальшого територіального розвитку сельбищної зони під розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1) з об`єктами торгівлі (зона Г-6), а на схемі територіального районування міста Тернополя назва даного мікрорайону є умовною. Вказана земельна ділянка не передана у встановленому законодавством порядку в комунальну власність Тернопільської міської ради і відноситься до земель державної власності, розпорядником якої на даний час є територіальний орган Держгеокадастру в Тернопільській області. Тому Тернопільська міська рада позбавлена можливості вчиняти будь-які дії по забудові такої території (а.с.21, 49).

ОСОБА_2 не погодився із відмовою Управління у видачі йому будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 8 Закону № 3038-VI передбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до приписів частини 3 статті 8 Закону № 3038-VI рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною 1 статті 25 вказаного Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Положеннями частини 4 статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частиною 1 статті 27 Закону №3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону № 3038-VI надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Приписами частини 4 статті 27 вказаного Закону встановлено, що порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05 липня 2011 року, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №902/19640)

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як передбачено пунктом 2.4 Порядку №103, пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Відповідно до матеріалів справи 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 6110100000:17:002:0057, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) та відповідним пакетом документів, що відповідачем не заперечується.

За наслідками розгляду поданих позивачем документів Управління направило йому листа від 17 вересня 2020 року №1766/14 (а.с. 49).

На підставі аналізу інформації, що наведена у зазначеному листі Управління, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що таку відповідь слід розцінювати як відмову у видачі будівельного паспорта позивачу з огляду на відсутність позитивного рішення про видачу такого та передбачену законом наявність лише двох можливих варіантів рішень уповноваженого органу містобудування та архітектури за наслідками розгляду заяви про видачу будівельного паспорта (видати будівельний паспорт або відмовити у видачі будівельного паспорта, повернувши пакет документів замовнику).

Водночас, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що виходячи із змісту листа Управління від 17 вересня 2020 року №1766/14 відповідач після отримання від позивача звернення щодо видачі будівельного паспорта з доданими документами всупереч приписам пункту 2.3 Порядку №103 поверхнево здійснив їх розгляд та фактично не перевіряв на відповідність намірам забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Окрім того, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надання оцінки зверненню ОСОБА_1 щодо видачі йому будівельного паспорта з доданими документами відповідно до Порядку №103 є дискреційними повноваженнями Управління, а відтак суд не уповноважений здійснювати таку оцінку у випадку, якщо відповідач цього не зробив. Тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 вересня 2020 року на видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянтів та доводів, викладених у апеляційних скаргах, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 500/3037/20  – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. П. Іщук

Р. Б. Хобор

Постанова у повному обсязі складена 21 травня 2021 року.