Справа № 22ц- 1526/2009
Категорія 5
Головуючий в 1 інстанції
Слюсаренко О. В.
Доповідач Бездрабко В.О.
Ухвала іменем України
2009 року травня місяця 28 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого Прокопчук Л.П.
суддів Вадзінського П.О., Бездрабко В.О.
при секретарі Валігурській Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, виконавчого комітету Херсонської міської ради, Херсонської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення виконкому Херсонської міської ради, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на частину нерухомого майна ,
встановила:
В жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі вказаним вище позовом , зазначаючи, що на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради № 319 від 19.06.2007 року його мати - ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
30.07.2007 року ОСОБА_4 подарувала квартиру онуку -ОСОБА_3.
Оскільки свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 видане в порушення вимог чинного законодавства, так як вказана квартира придбана ОСОБА_4 в шлюбі з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і є їх спільною сумісною власністю, а відтак видача свідоцтва про право власності на квартиру лише на мати позбавляє його права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину спірної квартири, то позивач просив визнати свідоцтво про право власності на спірну квартиру та рішення виконкому Херсонської міської ради № 319 від 19.06.2007 року недійсними.
Оскільки , укладаючи договір дарування квартири , ОСОБА_4 діяла під впливом тяжкої для неї обставини, позивач просив визнати укладену угоду недійсною відповідно до вимог ст. 233 ЦК України.
Посилаючись на те, що він , як спадкоємець першої черги за законом, має право на отримання спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 , позивач просив визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
В ході судового розгляду суд до участі у справі у якості відповідача залучив Херсонську міську раду.
Рішенням суду від 23.03.2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано частково недійсним договір дарування від 30.07.07 року квартири АДРЕСА_1, а саме в частині дарування 1/4 частини вказаної квартири.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, при цьому позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду , в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 09.08.1960 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період шлюбу сторони викупили кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за ОСОБА_4. Вартість квартири сплачена повністю станом на 01.11.1993 року .
Про те, що придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і що частки співвласників в спірному майні є рівними , сторони визнають і не оспорюють.
Після смерті ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину спадкоємці першої черги за законом, якими є ОСОБА_4 його дружина та ОСОБА_2 - його син.
26.06.2007 року Херсонська міська рада на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.06.2007 року видала ОСОБА_4 , як члену житлово-будівельного кооперативу , свідоцтво про право власності на квартиру.
30.07.2007 року ОСОБА_4 подарувала квартиру, за нотаріально посвідченою угодою , ОСОБА_3
Оскільки ОСОБА_4, як член житлово-будівельного кооперативу та власник спірної квартири, відповідно до вимог чинного законодавства , отримала свідоцтво про право власності на цю квартиру , яке було видано органом місцевого самоврядування в межах його компетенції відповідно до Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні", та зважаючи на те, що оспорене рішення та свідоцтво не порушують права позивача на отримання спадщини після батька , колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для визнання недійсними свідоцтва про право власності на спірну квартиру та рішення виконкому Херсонської міської ради № 319 від 19.06.2007 року, а тому вважає, що суд обґрунтовано відмовив позивачеві у задоволенні його вимог в цій частині позову.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України дійсність оспореного правочину можуть заперечувати сторони правочину та інші юридично заінтересовані особи.
Оскільки укладеним договором дарування від 30.07.2007 року порушуються права позивача на отримання спадщини після смерті ОСОБА_5, яку він фактично прийняв, колегія суддів вважає, що суд правильно задовольнив частково вимоги ОСОБА_2 , визнавши частково недійсним договір дарування вказаної квартири, а саме 1/4 частки та обґрунтовано визнав за позивачем право власності на вказану частку .
Посилання позивача на те, що договір дарування від 30.07.2007 року , як такий , що укладений ОСОБА_4 під впливом тяжкої для неї обставини, має бути визнаний недійсним в повному об'ємі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач не є стороною оспореного договору та не довів , що дарування 2/3 частин нерухомого майна порушують його права, в той час, як дарувальник вимоги щодо визнання зазначеної угоди в повному об'ємі не порушував і з відповідним позовом до суду не звертався.
Доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на законі, висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.30, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 23 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.