Справа №22ц- 1119/2009 р.

Категорія: 45

Головуючий в 1-й інстанції

Шкіндер О.А.

Доповідач - Фурман Т. Г.

Рішення

іменем України

2009 року травня місяця "19" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого - Пузанової Л.В. суддів: Закарян К. Г., Фурман Т. Г. при секретарі - Віднині О.В розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3 на заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2009 року в справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про поділ майна подружжя з визначенням ідеальних часток у спільній сумісній власності ,

встановила:

В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі вказаним вище позовом, зазначаючи , що в період перебування з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, ними 05.02.1992 року за договором купівлі-продажу була придбана квартира АДРЕСА_1 яка є їх спільною сумісною власністю і їх частки у спірному майні є рівними.

Посилаючись на те, що реальний поділ квартири відповідно до їх часток здійснити не можливо , а на отримання грошової компенсації своєї частки у майні вона не згодна і не має можливості сплатити таку грошову компенсацію відповідачеві , позивачка просила суд визнати ідеальні частки подружжя у спірному майні без його реального поділу та залишити майно у спільній частковій власності сторін.

Рішенням суду від 11 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову , зазначаючи, що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи в межах наданих доказів та нормам матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачка свої вимоги належним доказами не обґрунтувала і не довела необхідність повторного визнання за сторонами права на належне їм майно у визначених законом і ними самими розмірах , яке ніким не оспорюється і не порушується.

Проте до таких висновків суд прийшов допустивши порушення норм матеріального і процесуального законодавства , що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що сторони перебували з 17.05.1980 року у зареєстрованому шлюбі, який розірвано , про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 114 від 02.06.1995 року /а.с. 6, 8 /.

В період шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , правовстановлюючий документ ( договір купівлі-продажу від 05.06.1992 року ) на яку виданий на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 11-14).

Про те, що придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і що частки співвласників в спірному майні є рівними відповідач не оспорює.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом позову є визначення ідеальних часток подружжя в спільному майні без його реального поділу та визнання права власності.

Поділ майна подружжя здійснюється відповідно до норм КпШС України , за часом виникнення спірних правовідносин .

Відповідно до ст.. 22 КпШС України майно нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.. 28 КпШС України в разі поділу майна , яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними .

Способи поділу спільного майна подружжя визначені ст.. 29 КпШС України

Аналогічні положення містяться і в діючому СК України.

Придбана квартира знаходиться в багатоповерховому будинку на четвертому поверсі і її реальний поділ не можливий , оскільки неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами , які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

На отримання грошової компенсації своєї частки у майні чи внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду сторони не погоджуються.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 25 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя „ , вирішуючи питання про поділ майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій , а неподільні речі не можуть бути реально поділені між; ними відповідно до їх часток , суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки розмір часток кожного із подружжя при поділі спільного майна є рівним та зважаючи на те, що реальний поділ спірного майна здійснити неможливо, а на отримання грошової компенсації своєї частки у майні позивачка не згодна і не погоджується на попереднє внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду , колегія суддів вважає, що при таких обставинах вимоги позивачки щодо визнання ідеальних часток подружжя в спільному майні без його реального поділу , та визнання права власності на 1/2 частку квартири є законними та обґрунтованими.

Рішення суду , як ухвалене з порушенням норм матеріального права , підлягає скасуванню з ухваленням нового з наведених вище підстав.

Питання про застосування строку позовної давності відповідач не порушував.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3 задовольнити .

Заочне рішення Генічеського районного суду

Херсонської області від 11 лютого 2009 року скасувати і ухвалити нове.

Визнати ідеальні частки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 рівними і залишити квартиру у їх спільній частковій власності.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.