Апеляційний суд міста Києва

03110, м. Київ, МСП, вул. Солом'янська, 2-а

Справа №22 -3391

Головуючий у першій інстанції Волошин В.О.

Доповідач Шиманський В.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Шиманського В.Й.,

суддів: Осипенка М.І., Коротуна В.М.

при секретарі: Гайдай І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2009 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумб»-Плюс» про зобов»язання використовувати житлове приміщення за призначенням, -

встановила :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2009 року позов Комунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумб -Плюс» про зобов'язання використовувати житлове приміщення за призначенням -задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 використовувати житлове приміщення квартири №3 в будинку АДРЕСА_1 за призначенням - для проживання.

Вирішено питання судових витрат у справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення яким у позові відмовити повністю;

Посилається на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають дійсності, судом не повно досліджено обставини справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить ізольована трикімнатна квартира № 3 в будинку АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування квартири від 31 жовтня 2003р. (а.с. 24).

Зазначений будинок АДРЕСА_1 відповідно до п. 1.8 Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради за № 187 від 19 лютого 2007р. «Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району м. Києва» було закріплено на праві господарського відання та згідно Акту приймання - передачі від 30 березня 2007р., було передано на баланс позивачу (а.с. 83-85).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25 грудня 2006р. між відповідачкою та третьою особою було укладено договір оренди квартири у приватної особи (а.с. 43-45), відповідно до п. 1 цього договору орендодавець передав, а орендар взяв у тимчасове володіння та користування квартиру № 3 по АДРЕСА_1 метою оренди цієї квартири є, для використання під офіс (п. 2 договору оренди).

В судовому засіданні сторона відповідача не заперечувала, що квартира здається під офіс третій особі, а також було надано копію нового договору оренди квартири відповідачки за № 3 в будинку АДРЕСА_1 від 17 жовтня 2008р. (а.с. 91-93), умови якого аналогічні, раніше укладеному вищезазначеному договору оренди.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства, (ст. 10 ЖК України).

За змістом ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Таким чином, жилі будинки і жилі приміщення призначаються тільки для постійного проживання громадян.

Колегія суддів вважає, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом першої інстанції встановлено, що квартира № 3 будинку АДРЕСА_1 використовується не за призначенням під офіс ТОВ «Колумб - Плюс», що підтверджується складеними комісією КП «ЖЕК «Золотоустівська» Шевченківської районної у м. Києві ради Актами, скаргами мешканців цього будинку, поясненнями сторони відповідача, також судом встановлено, що квартира не була переведена до нежитлового фонду, а тому суд вірно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Інші доводи скарги також не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що при вирішенні справи мало місце неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки, рішення суду обґрунтоване, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст.303, 307,308,313,-317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1-ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2009 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подання до нього касаційної скарги на протязі двох місяців.