АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.,
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Бондаренко Н.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
та відповідача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
в с т а н о в и л а:
19 лютого 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23 березня 2006 року о 09 год. на вул. Затонського в м. Одесі відповідач ОСОБА_4, який керував автомобілем ВАЗ-2103, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не уступив дорогу автомобілю АUDI, державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, який рухався по головній дорозі, чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху. Внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів і належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження. Діями відповідача ОСОБА_4 йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 6 383, 28 грн. та моральна шкода в розмірі 6 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 23, 1166, 1187 ЦК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.
У березні 2008 року позивач ОСОБА_2 уточнив вимоги і просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь витрати за надання правової допомоги в сумі 1 500 грн., на оплату судового збору в сумі 126 грн. та на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. (а.с. 51).
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що дорожньо-транспортна пригода 23 березня 2006 року сталася з вини водія ОСОБА_2, який порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху (а.с. 25-27).
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 5 383 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., судовий збір в сумі 59, 50 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2006 року о 09.00 год. відповідач ОСОБА_4, який керував автомобілем ВАЗ-2103, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Затонського в м. Одесі в напрямку вул. Ж.Кюрі здійснив поворот ліворуч та зупинився в міжквартальному проїзді для висадки пасажира.
Після чого він заднім ходом пересік вул. Затонського, заїхав в міжквартальний проїзд, зупинився, залишивши частку автомобіля на проїзної частині вул. Затонського, і приготовився здійснити маневр поворот наліво для руху в напрямку вул. Добровольського.
В той же час відбулося зіткнення з автомобілем АUDI-80, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі.
Вказані обставини підтверджуються доказами, які є у справі, а саме, матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_4 по ст. 124 КУпАП (а.с. 57-66), та Висновком № 7982 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобіля АUDI-80 та ВАЗ-2103 від 14 вересня 2009 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с. 117-119).
Внаслідок зіткнення автомобілів, автомобіль АUDI-80 отримав механічні пошкодження і вартість поновленого ремонту складає 6 383, 28 грн., що підтверджується висновком спеціаліста автотоварознавця по визначенню суми матеріальної шкоди від 28 березня 2006 року (а.с. 10-17).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачу ОСОБА_2 завдано шкода безпосередньо з вини відповідача ОСОБА_4 та його самого у зв’язку з керуванням автомобілем необережно, що сприяло виникненню ДТП.
Однак, суд першої інстанції помилково послався на п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода 23 березня 2006 року сталася з вини водія ОСОБА_4, який порушив п. п. 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху та водія ОСОБА_2, який порушив п. 12.3. Правил дорожнього руху, що встановлено вказаним Висновком № 7982 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів (а.с. 117-119).
Відповідно до п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 10.2. Правил, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним особам, що рухаються по ній, а з’їжджаючи з дороги – велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Відповідно до п. 12.3. Правил у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року (зі змінами, внесеними постановами від 08 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11, від 25 травня 1998 року № 15 та від 24 жовтня 2003 р. № 9), викладеним у п. 3, постанови, питання про відповідальність за шкоду, заподіяну самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст.440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого — відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців — розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди — жоден з них не має права на відшкодування.
Колегія суддів вважає, що, виходячи з конкретних обставин дорожньо-транспортного пригоди, що сталася 23 березня 2006 року, розмір відшкодування шкоди, завданої позивачу ОСОБА_6 внаслідок цього, має бути визначений залежно від ступеня вини учасників ДТП – 20 відсотків у водія ОСОБА_2 і 80 відсотків у водія ОСОБА_4
За таких обставин, 20 відсотків від суми шкоди 6 383, 28 грн. становить 1 276, 66 грн. (6 383, 28 грн. х 20 % : 100), а розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, - 5 106, 62 грн. (6 383, 28 грн. - 1 276, 66 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу ОСОБА_2 з вини відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля.
З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, суд першої інстанції правильно встановив, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_6, повинен складати 1 000 грн.
Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з врахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.
Твердження відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.
Неправильне застосування норм матеріального права, а саме, ст. 1188 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1, п. 4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2009 року змінити й ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, матеріальну шкоду в розмірі 5 106, 20 грн. (п’ять тисяч сто шість грн. 20 коп.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький