Постанова

Іменем України

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 557/1041/15-ц

провадження № 61-20757св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Рівненського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 469 571, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк»), правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 12, 5 % річних на строк до 28 березня 2032 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 того ж дня між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були укладені договори поруки, відповідно до яких відповідачі зобов`язались нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 469 571, 90 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 395 842, 49 грн, заборгованості за процентами в сумі 67 310, 69 грн та комісії за ведення кредиту в розмірі 6 418, 72 грн, яку просив стягнути з відповідачів як поручителів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 26 червня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 61/ФКВ-07 від 29 березня 2007 року в сумі 453 741, 79 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави судовий збір у розмірі 4 537, 41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та наявності підстав для їх часткового задоволення, оскільки факт невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором та наявності заборгованості в розмірі 453 741, 79 грн підтверджений розрахунком заборгованості, здійсненим банком у відповідності до чинного законодавства, і доказів погашення суми кредиту матеріали справи не містять.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 26 червня 2019 року в частині стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 в сумі 453 741, 79 грн та стягнення судового збору скасовано й відмовлено в задоволенні цих позовних вимог.

У абзацах 2, 3 резолютивної частини рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 26 червня 2019 року виключено слова «з ОСОБА_1 та… солідарно».

Стягнуто з АТ «Дельта Банк» на користь держави судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 6 806, 11 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підставі рішення суду від 19 квітня 2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 469 571, 90 грн, банк набув право власності на цю квартиру, вартість якої на час набуття ним права власності становила 469 475 грн. Окрім цього, 01 червня 2017 року позичальник сплатила на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитом 11 452, 56 доларів США. Доказів на підтвердження того, що після здійснених позичальником платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та після визнання за банком права власності на предмет іпотеки залишилася заборгованість за кредитом позивач не надав, а відтак не має права на стягнення суми заборгованості з поручителя.

Рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року АТ «Дельта Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного судувід 24 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про ненадання банком доказів на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором є безпідставним, оскільки предмет іпотеки було реалізовано на електронних торгах за ту суму, яку було запропоновано покупцем. Суми, одержаної від реалізації предмета іпотеки, не вистачило на погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, а тому АТ «Дельта Банк» має право на стягнення суми, яка залишилась після реалізації предмета іпотеки.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано стягнув з АТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 6 806, 11 грн на користь держави, оскільки при поданні позовної заяви уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» була звільнена від сплати судового збору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 грудня 2019 року справа № 557/1041/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 29 березня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 61/ФКВ-0705, згідно з умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12, 5 % річних та кінцевим терміном повернення коштів до 28 березня 2032 року.

Цього ж дня між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за яким вона на забезпечення виконання кредитного договору передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Також на забезпечення належного виконання позичальником кредитних зобов`язань 29 березня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких вони зобов`язалися нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору в тому ж обсязі, що й боржник.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», Національним банком України та АТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами.

Відповідно до розрахунку АТ «Дельта Банк» станом на 28 липня 2015 року в ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 469 571, 49 грн, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 395 842, 49 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 67 310, 69 грн та комісія за ведення кредиту в сумі 6 418, 72 грн.

13 серпня 2015 року АТ «Дельта Банк» звернулося з письмовими вимогами до поручителів про дострокове погашення кредиту.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 квітня 2016 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 469 571, 49 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом визнання за АТ «Дельта Банк» права власності на цю квартиру.

На підставі рішення суду АТ «Дельта Банк» звернуло стягнення на вказану квартиру та 28 квітня 2017 року зареєструвало за собою право власності на іпотечне майно відповідно до запису про право власності № 20535338.

Відповідно до висновку експерта № 190624/1/с судової оціночно-будівельної експертизи від 26 червня 2019 року, станом на 23 березня 2017 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становила 469 475 грн.

Згідно з наданим АТ «Дельта Банк» уточненим розрахунком заборгованості станом на 19 червня 2019 року сума заборгованості за кредитним договором становить 453 741, 79 грн, з яких: 7 998, 64 доларів США, що еквівалентно 211 071, 53 грн, заборгованості за тілом кредиту, 7 790, 79 доларів США, що еквівалентно 205 586, 69 грн, процентів за користування кредитом, та 37 083, 57 грн комісії за ведення кредиту.

З цього розрахунку апеляційний суд установив, що 01 червня 2017 року ОСОБА_3 сплатила на погашення заборгованості за кредитним договором 11 452, 56 доларів США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами частини першої статті 33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У частинах першій, третій та п`ятій статті 37 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У цій справі АТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 469 571, 49 грн, відповідно до поданого ним розрахунку від 28 липня 2015 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач розмір позовних вимог не змінював.

Установлено, що 28 квітня 2017 року АТ «Дельта Банк» зареєструвало за собою право власності на квартиру, яка була предметом іпотеки.

Станом на дату набуття позивачем права власності на предмет іпотеки його вартість становила 469 475 грн, що підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності. Доказів на спростування такої вартості предмета іпотеки банк не надав.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості від 19 червня 2019 року апеляційний суд установив, що 01 червня 2017 року позичальник ОСОБА_3 сплатила на погашення заборгованості за кредитним договором 11 452, 56 доларів США. Доказів того, що це грошові кошти, які надійшли від продажу банком предмета іпотеки матеріали справи не містять.

За таких обставин, установивши, що доказів на підтвердження того, що після здійснених позичальником платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та визнання за банком права власності на предмет іпотеки залишилася заборгованість за кредитом позивач не надав, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 у зв`язку із їх недоведеністю.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при визначенні суми заборгованості слід враховувати суму коштів, за яку предмет іпотеки було реалізовано на електронних торгах, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки в даному випадку позивач реалізував предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, а тому, вирішуючи спір, апеляційний суд обґрунтовано виходив з вартості іпотечного майна на момент набуття АТ «Дельта Банк» права власності на нього.

Доводи касаційної скарги про необґрунтоване стягнення з АТ «Дельта Банк» на користь держави судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції Верховний Суд не бере до уваги з огляду на те, що на момент розгляду справи в апеляційному суді Закон України «Про судовий збір» не передбачав пільг щодо сплати судового збору для Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Інші аргументикасаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. Тітов

Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук