УХВАЛА

21 травня 2021року

м. Київ

справа № 752/5157/19

провадження № 61-8357ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства «Київський іподром» на постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київський іподром» (далі - КП «Київський іподром»), третя особа - первинна профспілкова організація комунального підприємства «Київський іподром», про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Київський іподром», третя особа - первинна профспілкова організація КП «Київський іподром», про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначав, що з 01 вересня 2014 року його було прийнято на посаду бригадира наїзника КП «Київський іподром». Наказом від 22 лютого 2019 року звільнено з займаної посади з 25 лютого 2019 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки був звільнений без згоди первинної профспілкової організації, а також без врахування того, що до нього застосовувалось лише одне дисциплінарне стягнення, яке в подальшому скасовано рішенням комісії з трудових спорів.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді бригадира-наїзника виробничого відділу тренувального відділення № 17 КП «Київський іподром» з 25 лютого 2019 року.

Стягнено з КП «Київський іподром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2019 р. по 16 лютого 2021 року у розмірі 176 219, 12 грн без урахування обов`язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_1 лише раз, в той час як систематичне невиконання трудових обов`язків - це неодноразове здійснення працівником цих вчинків (два чи більше разів здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше). Крім того, на час постановлення наказу про звільнення позивача (22 лютого 2019 року) відповідач мав у своєму розпорядження рішення первинної профспілкової організації КП «Київський іподром» від 10 лютого 2019 року, оформлене протоколом № 114 від 10 лютого 2019 року, щодо ненадання згоди на звільнення за частиною третьою статті 40 КЗпП України.

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Київський іподром» на постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 заявлено вимоги немайнового характеру до КП «Київський іподром» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 заявлено вимогу майнового характеру до КП «Київський іподром» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову в загальному розмірі становить 176 219, 12 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 100 = 227 000 грн), а тому справа № 752/5157/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені в малозначній справі.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене в малозначній справі і не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Київський іподром» на постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 рокуслід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства «Київський іподром» на постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київський іподром», третя особа - первинна профспілкова організація комунального підприємства «Київський іподром», про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Судді:В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко