КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 760/30848/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1586/2021Головуючий у суді першої інстанції - Коробенко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Березовенко Р.В., Мостова Г.І.,

секретар Рудик О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Крекіним Михайлом Дмитровичем, який діє на підставі договору, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Внутрішня виконавча служба», в якому просив стягнути з відповідачів на його користь грошові кошти у розмірі 1 520 000,00 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03.12.2014 між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу заставної № АА000097, посвідчений ПН КМНО Журавльовою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 8663 (далі-договір купівлі - продажу заставної від 03.12.2014).

Відповідно до умов пункт 1.2. вказаного договору купівлі-продажу заставної загальна сума договору склала 1 100 000,00 грн.

В процесі виконання взаємних зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 ТОВ «ФК «Смарт Груп», як продавець, свої обов`язки виконав в повному обсязі: передав покупцю заставну в термін та спосіб визначений договором, натомість ОСОБА_1 , покупець, своїх обов`язків за договором не виконав взагалі, визначену в договорі суму коштів до теперішнього часу не сплатив.

23.07.2018 між ТОВ «ФК «Смарт Груп» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Фактор Груп» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 23/07.18, посвідчений ПН КМНО Журавльовою Л. М. та зареєстровано в реєстрі за № 344 (далі-договір відступлення права вимоги 23/07.18). За даним договором, до нового кредитора перейшов обсяг майнових прав (право вимоги) первісного кредитора у грошових зобов`язаннях, які виникли та існують на даний час на підставі договору купівлі-продажу заставної від 03.12.2014, укладеного між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ОСОБА_1 , який посвідчено ПН КМНО Журавльовою Л. М. 03.12.2014.

Відповідно до п.1.3 договору відступлення права вимоги № 23/07.18 на дату його укладання загальний обсяг права вимоги, який відступався за основним договором, становив 2 103 393,67 грн. з урахуванням суми основної заборгованості та пені за прострочення виконання основного зобов`язання.

03.08.2018 між позивачем та новим кредитором було укладено договір поруки № 03/08-п від 03.08.2018 (далі-договір поруки 03/08-п), за яким позивач зобов`язався перед новим кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з ОСОБА_1 шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частинах.

Отримавши від ТОВ «ФК «Фактор Груп» повідомлення про факт недотримання боржником своїх зобов`язань позивач, на виконання умов договору поруки № 03/08-п сплатив на користь ТОВ «ФК «Фактор Груп» кошти в розмірі 1 520 000,00 грн.

Відповідно до умов пункту 3.4. договору поруки № 03/08-п після виконання поручителем зобов`язань ОСОБА_1 , передбачених пунктами 1.1, 3.3 договору поруки № 03/08-п в повному обсязі або в частині, до поручителя переходять всі права кредитора за основним договором в розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Тому позивач вважав, що до нього частково перейшло право вимоги до ОСОБА_1 відповідно за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 на підставі виконання своїх зобов`язань, як поручителя відповідно до договору поруки № 03/08-п, а саме право вимоги у розмірі 1 520 000,00 грн.

Крім того, між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «Внутрішня виконавча служба» було укладено договір поруки № 27/07-п від 27.07.2018, відповідно до якого ТОВ «Внутрішня виконавча служба» зобов`язалося перед новим кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з ОСОБА_1 шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частинах (т. 1 а.с. 1-4).

Рішенням Солом`янського районного суду від 04.08.2020 позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Внутрішня виконавча служба» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 1 510 300,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1 а.с. 111-117).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції постановляючи оскаржуване рішення не взяв до уваги заяву про застосування позовної давності; не вірно застосував ч. 4 ст. 559 ЦК України, з якої вбачається, що на момент виконання позивачем зобов`язань за договором поруки на користь кредитора, порука вже була припиненою в силу закону.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги виписку з рахунку позивача за 25.02.2020 у порушення норм процесуального законодавства та не задовольнив усне клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для ознайомлення з поданим доказом та надання часу на подачу заперечень щодо таких обставин.

Крім того, судом не було досліджено той факт, що за умовами договору заставної розмір основного зобов`язання становив 1 100 000,00 грн., в той час як позивачем не було надано до суду жодних розрахунків та обґрунтувань, які б пояснювали підстави виконання ним зобов`язань за основним договором у розмірі 1 520 000,00 грн. (т. 1 а.с. 122-130).

12.11.2020 представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції діяв в рамках чинного законодавства, не порушуючи матеріального та процесуального права та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою (т. 1 а.с. 169-174).

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності для поручителя, що виконав основне зобов`язання починає відраховуватись з дати погашення основного зобов`язання (дати коли він дізнався про порушення свого права) та є таким, що не сплив на дату подачі позовної заяви.

Але погодитись із такими висновками в повному обсязі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2014 між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу заставної, посвідчений ПН КМНО Журавльовою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 8663 (т. 1 а.с. 6-9).

Відповідно до умов пункт 1.2. договору загальна вартість заставної склала 1 100 000,00 грн.

У пунктах 2.1. та 2.2. вказаного договору сторони визначили, що оплата повинна бути здійснена в готівковій або безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або через його касу до 03.10.2015.

ТОВ «ФК «Смарт Груп» як продавець свої обов`язки виконало в повному обсязі, ОСОБА_1 було передано заставну в термін та спосіб визначений договором, однак останній своїх обов`язків за договором не виконав, визначену в договорі суму коштів не сплатив.

23.07.2018 між ТОВ «ФК «Смарт Груп» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Фактор Груп» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 23/07.18, який був посвідчений ПН КМНО Журавльовою Л. М. та зареєстровано в реєстрі за № 344 (т. 1 а.с. 10-11).

Відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 23/07.18, до нового кредитора перейшов обсяг майнових прав (право вимоги) первісного кредитора у грошових зобов`язаннях, які виникли та існують на даний час на підставі договору купівлі-продажу заставної укладеного між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.3 даного договору, на дату його укладання загальний обсяг права вимоги, який відступається за основним договором становив 2 103 393,67 грн., що включає суму договору - 1 100 000,00 грн. та пеня за кожен день прострочення - 1 003 393,00 грн.

27.07.2018 між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «Внутрішня виконавча служба» було укладено договір поруки № 27/07-п, відповідно до якого ТОВ «Внутрішня виконавча служба» зобов`язалося перед новим кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з ОСОБА_1 шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частинах (т. 1 а.с. 57-58).

03.08.2018 між новим кредитором та ОСОБА_2 (поручителем) було укладено договір поруки № 03/08-п (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до умов договору поруки № 03/08-п поручитель зобов`язався перед новим кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з ОСОБА_1 шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частинах.

На виконання умов договору поруки № 03/08-п ОСОБА_2 було сплачено на користь ТОВ «ФК «Фактор Груп» кошти в розмірі 1 520 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 19.03.2019 на суму 100 000,00 грн.; платіжним дорученням № 331 від 08.04.2019 на 644 894,43 грн.; платіжним дорученням № 336 від 08.04.2019 на 149 000,57 грн.; платіжним дорученням № 342 від 09.04.2019 на 626 105,00 грн. (т. 1 а.с. 14-17).

Пунктом 3.4. договору поруки № 03/08-п передбачено, що після виконання поручителем зобов`язань ОСОБА_1 , передбачених пунктами 1.1, 3.3 договору поруки № 03/08-п, в повному обсязі або в частині до поручителя переходять всі права кредитора за основним договором, в розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Строк дії договору визначений до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1.).

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів в сумі 1 520 000,00 грн., сплачених ним ТОВ «ФК «Фактор Груп», на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поруки 03\08-п.

Згідно із положеннями статей 546, 553, 554 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

За укладеним договором поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку, і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України).

Згідно п. 3, ч. 1 ст. 512, ч. 2 ст. 556 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання договору поруки 03\08-п), порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання в повному обсязі, або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Аналізуючи вказані норми права можна дійти висновку, що, якщо у договорі поруки не визначений строк його дії, то у разі порушення боржником свого зобов`язання, кредитор вправі пред`явити вимоги до поручителя, як солідарного боржника протягом трьох років з дати настання строку виконання основного зобов`язання. Якщо такої вимог заявлено не було, то надана поручителем порука припиняється в силу закону. При цьому встановлений у ч. 4 ст. 559 ЦК України трирічний строк є пресічним, і поновленню не підлягає.

У разі пред`явлення кредитором своєчасно відповідного позову до поручителя, і задоволення останнім позовних вимог на підставі рішення суду, або добровільного задоволення поручителем вимог кредитора в межах трирічного строку, протягом якого діє надана порука, тобто виконання поручителем обов`язку боржника у основному зобов`язанні примусово або у добровільному порядку, до поручителя переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, яке не припиняється, а продовжує існувати із новим кредитором (поручителем).

Як зазначалося вище сторони у договорі купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 (основного зобов`язання) визначили строк виконання покупцем ОСОБА_1 обов`язку по сплаті вартості заставної у повному розмірі до 03.10.2015. Даний обов`язок ОСОБА_1 у передбачені договором строки виконаний не був, проти чого він не заперечував.

В свою чергу договір поруки 03\08-п, укладений позивачем ОСОБА_2 із ТОВ «ФК «Фактор Груп» 03.08.2018, не містить умови щодо строку дії договору, а визначає його початок з дати підписання і до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно статей 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижням, днями або годинами.

Таким чином, порука надана ОСОБА_2 , згідно із договором поруки 03\08-п, за належне виконання боржником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «ФК «Фактор Груп», яка є правонаступником ТОВ «ФК «Смарт Груп», була дійсна з 03.08.2018 - дати укладання вказаного договору поруки до 04.10.2018, закінчення трьох років з дати настання строку виконання основного зобов`язання.

Оскільки протягом вказаного строку ТОВ «ФК «Фактор Груп» не пред`явила до ОСОБА_2 , як поручителя ОСОБА_1 , позову про стягнення заборгованості за основним договором, надана ОСОБА_2 порука за виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 припинилася в силу закону, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 у своєму відзиві від 24.12.2019 вказував на цю обставину, як одну з підстав для відмови у задоволенні позову, але вона залишилася без реагування позивачем, а також і суду, який не надав їй оцінку у своєму рішенні (т.1 а.с. 38 - 41).

На цю ж обставину апелянт посилається і у своїй скарзі, яку апеляційний суд визнає такою, що заслуговую на увагу.

Висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок сплати позивачем на користь ТОВ «ФК «Фактор Груп» 1 520 000,00 грн. згідно п. 3.4. договору поруки 03.08-п і в порядку ст. 544 ЦК України до нього перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , як поручителя у розмірі сплачених коштів є помилковим, оскільки в порядку ст. 556 ЦК України право вимоги може перейти до поручителя, якщо на момент виконання обов`язку поручителем перед кредиторами боржника, порука є чинною і не припинилася з підстав, передбачених договором поруки або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції порука надана ОСОБА_2 за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 припинилася 04.10.2018, і виконання позивачем після цієї дати зобов`язань, зокрема сплата протягом березня-квітня 2019 року коштів на користь ТОВ «ФК «Фактор Груп», що випливають із укладеного ним договору поруки 03\08-п, не можуть мати правих наслідків у вигляді переходу до нього права вимоги (права кредитора), яке мав кредитор до боржника ОСОБА_1 .

А кошти, сплачені позивачем ТОВ «ФК «Фактор Груп», є по суті безпідставно отриманими останнім.

Крім того, визначений ч. 2 ст. 556 ЦК України трирічний строк, протягом якого кредитор повинен звернутися до поручителя із позовом, у разі коли строк дії договору поруки не встановлений, не є тотожним строку позовної давності.

Вказаний строк не може бути поновлений за заявою сторони у спорі, на відміну від строку позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК), і з його спливом припиняється взаємні права та обов`язки сторін за договором поруки.

Посилання суду першої інстанції на часткове погашення 25.02.2020 заборгованості ОСОБА_1 за договором поруки 03\08-п на користь позивача в сумі 9 700,00 грн., проти чого він і його представники заперечували під час розгляду справи, не є доказом визнання ОСОБА_1 свого боргу.

Оскільки до позивача не перейшли у встановленому порядку права кредитора у зобов`язанні, в якому ОСОБА_1 є боржником, і тому здійснення вказаного платежу від його імені на користь позивача ніяким чином не впливає на зміст та об`єм зобов`язань, які мав ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 на момент здійснення вказаного платежу.

Надане представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.02.2021 клопотання про доручення до матеріалів справи додаткової угоди до договору поруки 03\08-п про внесення змін до розділу 5 договору, згідно якої даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.05.2022 відхиляється апеляційним судом і не приймається до уваги, у зв`язку із порушеним встановленого процесуальним законом порядком подання доказів у справі.

Пред`являючи свій позов, ОСОБА_2 , послався в якості доказу на підтвердження своїх вимог в тому числі, на укладений ним із ТОВ «ФК «Фактор Груп» договір поруки № 03\08-п від 03.08.2018, у розділі 5 якого строк дії договору був визначений з дати підписання сторонами та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (т. 1 а.с. 12).

У своєму відзиві на позов від 20.12.2020 представник ОСОБА_1 просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України і зміст п. 5 договору поруки 03\08-п в первинній редакції (т. 1 а.с. 39).

В судовому засіданні 16.01.2020, в якому було закрито підготовче засідання, присутній представник позивача будь-яких пояснень з цього приводу не надав. Так само у наданих суду 31.07.2020 письмових поясненнях ОСОБА_2 , вказана обставина залишилася поза увагою, тобто в суді першої інстанції позивачем та його представниками не ставилася під сумів і визнавалася умова щодо строку дії договору поруки 03\08-п в незмінній з дати укладання редакції (т. 1 а.с. 61, 103).

Відповідно і суд першої інстанції, ухвалюючи рішення виходив із наявності цієї обставини, яка не оспорювалася сторонами у справі.

Припинення наданої ОСОБА_2 поруки в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, було одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу від 11.11.2020 представник позивача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги в цілому не посилається на інші фактичні обставини, пов`язані із укладанням додаткової угоди до договору поруки 03\08-п, щодо зміни строку дії вказаного договору (т. 1 а.с. 169).

Відсутні посилання на можливу зміну умов договору поруки 03\08-п в письмових поясненнях від 17.02.2021, і лише в судовому засіданні 18.02.2021 представником позивача було заявлене клопотання про приєднання додаткової угоди до договору поруки 03\08-п щодо зміни строку його дії (т. 1 а.с. 222, 231-233).

За загальним правилом, встановленим ст. 84, і Главою 3, Розділу ІІІ ЦПК України, у справах, які розглядаються за правилами позовного (загального) провадження докази подаються разом з поданням позовної заяви, або до закриття підготовчого провадження.

Суд апеляційної інстанції може прийняти поданий стороною доказ до справи, у разі визнання поважними причини, за яких ця особа не змогла подати цей докази до суду першої інстанції (п. 5, ч. 1 ст. 375 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи клопотання про приєднання до справи в якості нового доказу додаткову угоду до договору поруки 03\08-п, представник позивача не зміг обґрунтувати причини не надання вказаного доказу в суді першої інстанції у встановлений судом строк, у зв`язку із чим подана додаткова угода не може бути визнана апеляційним судом належним доказом, і приєднана до матеріалів справи.

Щодо рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення в солідарному порядку заборгованості з іншого відповідача - ТОВ «Внутрішня виконавча служба» апеляційний суд виходив із наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Внутрішня виконавча служба» є поручителем ОСОБА_1 за виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014, згідно із укладеним 27.07.2018 договору поруки № 27\07-п (т. 1 а.с. 57).

Зміст даного договору ідентичний договору поруки, укладеному 03.08.2018 ОСОБА_2 , в тому числі і щодо строку його дії (п. 5.1).

В ході розгляду справи представником відповідача суду були надані письмові пояснення, у яких ТОВ «Внутрішня виконавча служба» визнавала себе разом із позивачем солідарним боржником перед ТОВ «ФК «Фактор Груп», та визнавала в повному обсязі заявлені позивачем вимоги і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, просила ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі (т. 1 а.с. 56).

Заява про визнання ТОВ «Внутрішня виконавча служба» пред`явленого позову була прийнята судом, і стала однією із підстав для ухвалення рішення про його задоволення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Переглядаючи подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її задоволення і скасування оскаржувану рішення щодо пред`явлених до ОСОБА_1 позовних вимог.

Підставою для такого висновку апеляційного суду було встановлення факту припинення наданої позивачем поруки на момент виконання ним обов`язків поручителя ОСОБА_1 перед кредиторами останнього за основним зобов`язанням, внаслідок чого до позивача не перейшли права кредитора (право вимоги) у основному зобов`язанні, і відповідно за таких обставин у нього відсутнє право на позов до ОСОБА_1 .

За приписами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню або застосування закону, який не підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Зі змісту укладених позивачем ОСОБА_2 і ТОВ «Внутрішня виконавча служба» договорів поруки із ТОВ «ФК «Фактор Груп» вбачається, що вони обидва є поручителями, із рівним обсягом відповідальності за належне виконання зобов`язання боржником ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фактор Груп» за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про припинення наданої ОСОБА_2 поруки, згідно із договором поруки 03.\08-п, відповідно є підстави вважати про припинення також і поруки, наданої ТОВ «Внутрішня виконавча служба» згідно із договором поруки 27\07-п від 27.07.2018, із настанням аналогічних правових наслідків, як і у іншого поручителя ОСОБА_2 .

За таких обставин не є обґрунтованим, і таким, що відповідає вимогам закону рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо іншого відповідача - ТОВ «Внутрішня виконавча служба», підставою для чого було також і визнання останнім пред`явленого позову..

Не зважаючи на те, що рішення суду не оскаржувлося в цій частині, керуючись ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Внутрішня виконавча служба», у зв`язку із неправильним застосуванням судом норм матеріального права, і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 14 407,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Крекіним Михайлом Дмитровичем, який діє на підставі договорузадовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року скасувати, ухвалити нове наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 14 407,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17 травня 2021 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Р.В. Березовенко

Г.І. Мостова