АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Бондаренко Н.В.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2009 року за позовом Виконкому Одеської міської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_4, до ОСОБА_2 про приведення житлового будинку у попередній стан шляхом знесення самочинних побудов, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйований житловий будинок, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про приведення житлового будинку у попередній стан шляхом знесення самочинних побудов та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
25 жовтня 2007 року Виконком Одеської міської ради (далі – виконком ОМР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про приведення житлового будинку у попередній стан шляхом знесення самочинних побудов. В заяві позивач, Виконком ОМР, зазначав, що відповідач ОСОБА_2 самочинно провів реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 – побудував навіс консольного типу та здійснив монтування даху зі збільшенням нахилу та висоти на 1, 5 м. 12 червня 2007 року йому був наданий припис про знесення самочинно прибудованого навісу і даху і був складений протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст. 150 КУпАП. Однак відповідач не виконав припис.
Посилаючись на ці обставини та на ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 5, 7 ст. 376 ЦК України, ст. ст. 12, 83 ЗК України, п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16, п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позивач просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 за свій рахунок привести житловий будинок у первісний стан шляхом знесення самочинно прибудованого навісу та демонтування даху зі зменшенням висоти та нахилу даху.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував і 04 листопада 2008 року звернувся до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйований житловий будинок, зазначивши в заяві, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2003 року. Будинок, розташований на земельній ділянці площею 321 кв.м., складався в цілому з двох житлових кімнат площею 24, 4 кв.м., кухні, 8,7 кв.м. і господарчих споруд. На протязі 2003-2007 років він з дотриманням основних будівельних норм і правил провів добудову будинку із збільшенням площі. Технічним висновком від 24 листопада 2007 року стан несучих, огорожуючих конструкцій і будівельних елементів житлового будинку визнаний задовільним. Він вважає, що здійснив своє право на забудову згідно з діючим законодавством.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 325, 328 ЦК України, ст. ст. 12, 49 Закону України "Про власність", позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд зустрічний позов задовольнити (а.с. 29).
При розгляді справи до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, була залучена ОСОБА_4
16 грудня 2008 року, третя особа, ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про приведення житлового будинку у попередній стан шляхом знесення самочинних побудов та відшкодування моральної шкоди, зазначивши в заяві, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 1968 року. Після придбання будинку у 2003 році відповідач ОСОБА_2, який є суміжним землекористувачем, самочинно без її згоди став проводити реконструкцію свого житлового будинку, пошкодив при цьому кришу її сараю, проложив по межі земельних ділянок водопровід та каналізацію, через її ділянку провів газ. Проведеною відповідачем реконструкцією житлового будинку - побудуванням навісу консольного типу та здійсненням монтування даху зі збільшенням нахилу та висоти на 1, 5 м. суттєво порушені її права, як власника житлового будинку № 11-а, завдана моральна шкода, яку вона оцінює у 10 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, та ст. ст. 319, 325, 386, 1166, 1167 ЦК України, позивачка ОСОБА_4 просила позов задовольнити і зобов'язати відповідача ОСОБА_2 за свій рахунок привести житловий будинок у первісний стан шляхом знесення самочинно прибудованого навісу та демонтування даху зі зменшенням висоти та нахилу даху, перенесення водопровідних та каналізаційних труб на свою ділянку та у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн. (а.с. 206-210).
Справа розглянута у відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника.
Рішенням суду першої інстанції позов Виконкому Одеської міської ради задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд зобов'язав відповідача ОСОБА_2 за свій рахунок привести житловий будинок АДРЕСА_3 у первісний стан шляхом знесення самочинно прибудованого навісу та демонтування даху зі зменшенням висоти та нахилу даху. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Суд зобов'язав відповідача ОСОБА_2 за свій рахунок привести житловий будинок АДРЕСА_3 у первісний стан шляхом знесення самочинно прибудованого навісу та демонтування даху зі зменшенням висоти
та нахилу даху у відповідності до норм БНІП, зобов'язав відповідача за свій рахунок
змінити шифер на даху сараю, який їй належить, перенести каналізаційні та водогінні труби з межі земельних ділянок будинків № 11 і № 11-а та стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
Представник Виконкому ОМР та Одеської міської ради, позивачка ОСОБА_4, в судове засіданні не з'явилися, але про розгляд справи сповіщені належним чином. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує їх права на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, пояснення на апеляцію представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи спір у відсутності відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив, що відповідач повідомлений належним чином.
Проте, за таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки суд порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення — особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
З матеріалі в справи убачається, що справа розглянута по суті 20 травня 2009 року (а.с. 265).
Про розгляд справи 20 травня 2009 року відповідач ОСОБА_2 був сповіщений 24 травня 2009 року, тобто після вирішення спору по суті (а.с. 264).
Таким чином, відповідач ОСОБА_5 не був сповіщеній про час і місце судового засідання належним чином і суду необхідно було відклати розгляд справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати висновки і мотиви, з яких скасовано рішення суду, а також положення статей 1, 10 ч. 4 та 212, 213 ЦПК України, відповідно до яких суд зобов'язаний сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, здійсненню прав сторін у справі, та вирішити спір між ними, постановивши законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1 п. 3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2009 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік