АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Бондаренко Н.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_2 та представників відповідача, Одеського обласного патологоанатомічного бюро, ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного патологоанатомічного бюро на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного патологоанатомічного бюро про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
17 березня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Одеського обласного патологоанатомічного бюро про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В заяві позивачка ОСОБА_2 зазначала, що вона працювала лікарем-патологоанатомом в Одеському обласному патологоанатомічному бюро з 02.01.1989 року, а з 03.10.2005 року переведена на посаду завідуючої онкологічного патологоанатомічного відділення Одеського обласного патологоанатомічного бюро, при цьому загальний стаж роботи патологоанатома - з 1981 року. За час роботи за сумлінне відношення та високі показники у праці неодноразово заохочувалася подяками адміністрації, є лікарем вищої категорії.
Наказом №8-к від 22.01.2009 року вона була звільнена з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання службових обов'язків, лише на підставі рапорту начальника бюро, який сам же надав наказ про звільнення – без доказів систематичного невиконання трудових обов'язків, без згоди профкому. В подальшому цей наказ про звільнення з роботи було скасовано наказом № 9-к від 23.01.2009 року і в цей же день була призначена перевірка роботи онкологічного патологоанатомічного відділення, яка згідно із актом від 26 січня 2009 року виявила незначні недоліки: одиничні випадки затримання гістологічних висновків та порушення строків виготовлення гістологічних препаратів і запропонувала усунути вказані недоліки на протязі 10 днів.
За наслідками перевірки наказом № 21-б від 27 січня 2009 року їй та старшому лаборанту ОСОБА_5 була об'явлена догана.
Практично усі недоліки, виявлені в акті, були негайно усунуті, що підтверджується актом повторної перевірки роботи відділення від 09 лютого 2009 року.
Однак, за наслідками повторної перевірки 18.02.2009 року наказом № 14-к вона знову була звільнена з роботи за п. 3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання службових обов'язків, покладених на неї трудовим договором. В наказі не зазначено, які самі обов’язки, передбачені посадовою інструкцією завідуючої онкологічного патологоанатомічного відділення ООПАО, що затверджена 18 червня 2007 року, вона не виконує і у чому виражається систематичність невиконання службових обов’язків. За 2008 рік жодного дисциплінарного стягнення вона не мала. Крім того, вона стверджувала, що виявлені недоліки пов'язані з великою завантаженістю і виконанням працівниками відділення роботи майже втричі більше норми. Тому позивачка ОСОБА_2 вважала, що її звільнили з роботи без законних підставі і в порушення порядку звільнення. Адміністрацією фактично за одне й те ж порушення застосовано два дисциплінарних стягнення одночасно - догана та звільнення.
Посилаючись на ці обставини, на ст. ст. 221, 232, 235 КЗпП України, позивачка ОСОБА_2 просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача, Одеського обласного патологоанатомічного бюро, проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що позивачка ОСОБА_2 звільнена з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України на законних підставах. Тому її вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено. Суд поновив позивачку ОСОБА_2 на посаді завідуючої онкологічного патологоанатомічного відділення ООПАБ, стягнув з Одеського обласного ПАБ на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 452 грн., витрати на юридичну допомогу в розмірі 1 000 грн., а також у дохід держави судовий збір в сумі 164 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Суд допустив негайне виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі відповідач, Одеське обласне ПАБ, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, Одеського обласного ПАБ, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_2 та представників відповідача, Одеського обласного ПАБ, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, Одеського обласного ПАБ, задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 (з відповідними змінами та доповненнями), викладеними в пункті 23 постанови, за передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Статтею 147 КЗпП України передбачено звільнення як один із заходів стягнення за порушення трудової дисципліни.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника .
Згідно з роз'ясненнями вказаного Пленуму Верховного Суду України, викладеними в пункті 22 постанови, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 працювала лікарем-патологоанатомом в Одеському обласному патологоанатомічному бюро з 02.01.1989 року, а з 03.10.2005 року переведена на посаду завідуючої онкологічного патологоанатомічного відділення Одеського обласного патологоанатомічного бюро (загальний стаж роботи патологоанатома - з 1981 року).
За час роботи за сумлінне відношення та високі показники у праці неодноразово заохочувалася подяками адміністрації, є лікарем вищої категорії (а.с. 6-8).
Наказом №8-к від 22.01.2009 року позивачка була звільнена з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання службових обов'язків, покладених на неї трудовим договором, лише на підставі рапорту начальника бюро (а.с. 17).
Вказаний наказ про звільнення було скасовано наказом №9-к від 23.01.2009 року у зв’яжу з порушенням порядку звільнення (а.с. 18)
В цей же день була призначена перевірка роботи онкологічного патологоанатомічного відділення, яка згідно із актом від 26 січня 2009 року виявила незначні недоліки: одиничні випадки затримання гістологічних висновків та порушення строків виготовлення гістологічних препаратів і запропонувала усунути вказані недоліки на протязі 10 днів (а.с. 25).
За наслідками перевірки наказом № 21-б від 27 січня 2009 року позивачці ОСОБА_2 та старшому лаборанту ОСОБА_5 була об'явлена догана (а.с. 19).
Практично усі недоліки, виявлені в акті, були негайно усунуті, що підтверджується актом повторної перевірки роботи відділення від 09 лютого 2009 року (а.с. 21-23.
Крім того, виявлені недоліки пов'язані з великою завантаженістю і виконанням працівниками відділення роботи майже втричі більше норми, що підтверджується матеріалами справи.
За наслідками повторної перевірки наказом №14-к від 18.02.2009 року позивачка ОСОБА_2 була звільнена з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання службових обов'язків, покладених на неї трудовим договором, без приведення в наказі, які самі обов’язки, передбачені посадовою інструкцією завідуючої онкологічного патологоанатомічного відділення ООПАО, що затверджена 18 червня 2007 року, вона не виконує і у чому виражається систематичність невиконання службових обов’язків (а.с. 24).
У 2008 році позивачка ОСОБА_2 не притягувалася до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин, вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка ОСОБА_2 не порушувала службові обов’язки систематично без поважних причин і була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення без урахування ступеня тяжкості вчиненого проступку, заподіяної нею шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і її попередньої роботи, фактично за одне й те ж порушення було застосовано два дисциплінарних стягнення одночасно - догана та звільнення.
Таким чином, позивачка ОСОБА_2 була звільнена з посади завідуючої онкологічного патологоанатомічного відділення Одеського обласного патологоанатомічного бюро за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, без законної підстави і в порушення встановленого порядку.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судом першої інстанції встановлено, що середній заробіток позивачки ОСОБА_2 на час звільнення складає 4 979, 08 грн., а середньоденний – 108, 24 грн., що не оспорюється відповідачем.
Суд першої інстанції правильно визначив, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки, з 18 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2, складає 16 452, 48 грн.
Твердження відповідача, Одеського обласного ПАБ, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Доводи відповідача, Одеського обласного ПАБ, в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки доказам наданим в підтвердження обґрунтованості вимог позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності.
Суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні надані сторонами у справі докази з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості й у відповідності до ст. 212 ЦПК України дав ним правильну оцінку.
Тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Одеського обласного патологоанатомічного бюро відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький