АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Гниличенко М.В. Справа № 22ц-1606/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 7
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 18» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна за апеляційною скаргою представника Відкритого Акціонерного Товариства «Будівельно-монтажне управління №18» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2009 року,
встановила:
ВАТ «Будівельно-монтажне управління № 18» звернулося до суду з позовом, який у подальшому неодноразово уточнювався, та просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.07.2004 року, укладений між ВАТ «Будівельно-монтажне управління №18» та ОСОБА_2, а також визнати недійсними ряд договорів іпотеки укладених між ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та усунути перешкоди у здійсненні права власності.
Ухвалою судді від 30 листопада 2009 року позовну заяву ВАТ «Будівельно-монтажне управління № 18» було залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому законом розмірі.
Ухвалою від 25 грудня 2009 року позов залишений без розгляду в зв’язку з не усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 30 листопада 2009 року.
Не погодившись з цією ухвалою представник ВАТ «Будівельно-монтажне управління №18» подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду в зв’язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, з постановленням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду з роз'ясненням ВАТ «Будівельно-монтажне управління № 18» право на повторне звернення із заявою до суду після усунення обставин, які стали підставою для повернення заяви, суд першої інстанції посилався на те, що ухвалою від 30 листопада 2009 року позовну заяву ВАТ «Будівельно-монтажне управління № 18» було залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому законом розмірі.
В матеріалах справи відсутні ухвали суду про відстрочення чи розстрочення судових витрат або звільнення від їх оплати, як і не надано відомостей про правові підстави звільнення позивача від сплати держмита.
Відповідно п.8 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст.119.120 ЦПК України та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Позивачем 24 грудня 2009 року до канцелярії суду було подано уточнення до позовних вимог, але доказів про сплату державного мита не надано.
Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду не врахував, що в зв’язку зі складним становищем позивача та неможливістю самостійно визначити вартість витребуваного майна на дату подачі позовної заява, позивачем 02 липня 2009 року було подано клопотання про відстрочення сплати судових витрат, проте зазначене клопотання судом першої інстанції не розглянуто не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до положень зазначеної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи є правом суду. Не постановлення ухвали про відстрочення або розстрочення сплати судових витрат не є перешкодою для постановлення ухвали відповідно до вимог п.8 ст.207 ЦПК України в разі встановлення, що судові витрати сплачені не в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що сплата судового збору у розмірі 80 грн. є достатніми оскільки відповідно до остаточних позовних вимог предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, що є немайновим спором помилкові, оскільки як в первісних так і в уточнених позовних вимогах крім вимог про усунення перешкод у користуванні майном, що є немайновим спором є також і вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки експертна грошова оцінка якої складає 124092,08 грн., продаж спірної земельної ділянки вчинено за 54305 грн.
Відповідно до ч.1 п. 10 ст. 80 ЦПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається – загальною сумою всіх вимог.
На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №18» відхилити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: А. П. Бабій
В. А. Станкевич