АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Топтигін М.Л. Справа № 22ц-1468/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, А. П. Бабій
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та виконкому Ізмаїльської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_11 представника ОСОБА_8, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року,
встановила:
У грудні 2008 року позивачі звернулися з названим позовом вказуючи, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.09.2007 р. № 973 виданого виконкомом Ізмаїльської міської ради, вони є власниками квартири № 2, яка складає 9/20 частин в будинку АДРЕСА_3 та до якої входять вказані в свідоцтві приміщення та гараж літ. «Ж», але вказаним гаражем незаконно користуються відповідачі і позивачі просять зобов'язати відповідачів звільнити гараж та не перешкоджати позивачам користуватися ним та визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. щодо дозволу ОСОБА_8 виконати роботи по переобладнанню існуючого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ. «Г» в гараж, котрий в подальшому в документах став визначатися під літ. «Ж», мотивуючи свої вимоги в цій частині тим, що з самого початку відповідно до правоустановчих документів відповідачів на право власності на кв. 1 (11/20 частин будинку) їм належав лише гараж літ. «Е», побудований ними на місці колишнього сараю літ. «Б» і ніколи не належав сарай літ. «Г», який належав до кв. № 2, і виконком Ізмаїльської міської ради дав дозвіл на переобладнання не належного відповідачам нерухомого майна, не виділяв земельної ділянки для будівництва гаражу літ. «Ж», та відповідачі не мали проекту, з огляду на що переобладнання було зроблене відповідачами самочинно і дозвіл був наданий після проведення переобладнення. Вказане рішення суперечить виданому виконкомом свідоцтву про право власності позивачів на гараж літ. «Ж», який є складовою частиною в їх долі в будинку.
Відповідачі ОСОБА_8 та їх представник з позовом не згодні та у зустрічному позові просять визнати частково недійсним свідоцтво про право власності позивачів на кв. 2 в частині права власності на гараж літ. «Ж» та визнати право власності на вказаний гараж за ними, мотивуючи свої вимоги тим, що зробили переобладнання сараю літ «Г» в гараж літ. «Ж» на підставі вказаного рішення виконкому від 05.05.1994 року. Видання позивачам свідоцтва про право власності на спірний гараж порушує права відповідачів на користування спірним гаражем.
Позивачі зустрічний позов не визнали.
Представник виконкому Ізмаїльської міської ради, який є відповідачем за обома позовами, вважає підлягаючим задоволенню первісний позов виходячи з дії рішень виконкому в часі, оскільки рішення про визнання права власності за позивачами на гараж в складі квартири № 2 прийнято пізніше та відповідає законодавству, а за рішенням від 05.05.1994 р. за відповідачами не визнавалось право власності на гараж.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволений.
Зобов'язано ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звільнити належний на праві власності позивачам в АДРЕСА_4 гараж літ. «Ж». Визнано неправомірним та скасувано частково рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 щодо дозволу ОСОБА_8, власнику приватизованої квартири АДРЕСА_5 виконати роботи по переобладнанню існуючого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ. «Г» в гараж.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовлено.
Не погодившись з цім рішенням ОСОБА_8, ОСОБА_11 представник ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, задоволення позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Сторонами були приватизовані належні їм квартири у вказаному двохквартирному будинку відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і позивачі, згідно наданого виконкомом Ізмаїльської міської ради свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 973 від 28.09.2007 р., є власниками квартири № 2 - 9/20 частин будинку, які складаються, як це зазначено в самому свідоцтві з літ. «А» кв. № 2 приміщень 1, 2 - веранда, № 4,5 - житлові та гаражу літ. «Ж», а відповідачі є власниками квартири № 1 11/20 частин будинку відповідно до свідоцтва про право власності № 2784 від 07.05.1993 р. Згідно ст. 1 вказаного вище Закону, приватизація - це відчуження квартир та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь держави.
Відповідно до технічного паспорту на будинок, виготовленого ІМБТІ 14.11.1968 р., пояснень представника ІМБТІ та проведених ІМБТІ розрахунків часток сторін у будинку при приватизації ними квартир, господарськими спорудами в будинку були сарай літ. «Б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «В», погріб літ. «Д» і побудований відповідачами гараж літ. «Е», з яких відповідачам були передані споруди, якими вони користувалися - сарай літ. «Б», 1/2 частина вбиральні літ. «В», вхід в підвал літ. «Д», гараж літ. «Е» і які разом з приміщеннями склали 11/20 частин будинку, на які і було відповідачам видане свідоцтво про право власності.
За позивачами же із господарських споруд відповідно до розрахунку їх частини в будинку (9/20) та згідно свідоцтва про право власності на майно № 973 від 28.09.2007 р. було правомірно визнано право власності на квартиру № 2 з господарською спорудою - гаражем літ. «Ж», розташованого на місці колишнього сараю літ. «Г» і право власності позивачів на вказане нерухоме майно відповідно до законодавства, ст. 182 ЦК України, зареєстровано ІМБТІ у реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, спірний гараж літ. «Ж» ніколи не належав до квартири відповідачів та, відповідно, відповідачам, з огляду на те що рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 про затвердження протоколу засідання міжвідомчої комісії та надання ОСОБА_8 дозволу на переобладнання свого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ. «Г», який не належав відповідачам, в гараж, є неправомірним, суперечить вимогам вказаної вище ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 18 6 ЦК України, та наведеним вище обставинам, неправомірно вилучало приналежну за квартирою № 2 та призначену для її обслуговування та пов'язаною з нею господарську споруду - сарай літ. «Г» та неправомірно приводило до зміни розміру часток сторін у будинку. З вказаного рішення також вбачається, що відповідачі до рішення переобладнали сарай літ. «Г», а потім через міжвідомчу комісію отримували дозвіл виконкому, але при всьому тому вони з 1994 р. не оформили та не зареєстрували право власності за собою на вказане нерухоме майно - гараж літ. «Ж» та і не в змозі були це зробити правомірно, оскільки, гараж не був, як вказано вище їх майном, належним до їх квартири.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Як вказують позивачі, їм стало відомо про вказане рішення виконкому при розгляді справи у суді, з огляду на що, ними не пропущений строк позовної давності. Щодо витрат на переобладнання відповідачі при наявності для цього підстав вправі звертатися з вимогами в загальному порядку.
На підставі викладеного, суд задовольнив позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відмов в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
З таким висновком колегія погодитись не може.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 27.05.1993 року виданого Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської Ради на ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 позивачі є власниками 11/20 частин житлового будинку по вул. Тучкова № 53.
Відповідно до технічного паспорту на будинок, виготовленого ІМБТІ 14.11.1968 р., пояснень представника ІМБТІ та проведених ІМБТІ розрахунків часток сторін у будинку при приватизації ними квартир, господарськими спорудами в будинку були сарай літ. «Б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «В», погріб літ. «Д» і побудований відповідачами гараж літ. «Е», з яких відповідачам були передані споруди, якими вони користувалися - сарай літ. «Б», 1/2 частина вбиральні літ. «В», вхід в підвал літ. «Д», гараж літ. «Е» і які разом з приміщеннями склали 11/20 частин будинку, на які і було відповідачам видане свідоцтво про право власності.
Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 про затвердження протоколу засідання міжвідомчої комісії та надання ОСОБА_8 дозволу на виконання робіт по переплануванню (переносу) підсобних приміщень з зміною статусу цих приміщень: існуючий гараж літ. «Е» переобладнати в сарай, а сарай літ «Г» в гараж за рахунок власних коштів у відповідністю з наданою схемою.
На підставі зазначеного рішення виконкому відповідачами було здійснено переобладнання існуючого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ «Г» в гараж.
Після проведення переобладнання сараю в гараж – гараж в технічного паспорту на будинок зазначався за літ. «Ж».
Позивачі на підставі рішення виконкомом Ізмаїльської міської ради від 28.09.2007 р. № 973 є власниками квартири № 2, яка складає 9/20 частин в будинку АДРЕСА_3 та до якої входять вказані в свідоцтві приміщення та гараж літ. «Ж». Вказаним гаражем користуються відповідачі відповідно до рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393.
Заперечуючи проти позову відповідачі зазначали, що позивачі в квартири № 2, яка складає 11/20 частин в будинку АДРЕСА_3 стали проживати з 2000 року. На час отримання ОСОБА_8 відповідно до рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. дозволу на виконання робіт по переплануванню (переносу) підсобних приміщень з зміною статусу цих приміщень з наданою схемою позивачі не проживали, а в квартирі №2 проживали інші громадяни які не заперечували проти проведеного відповідачами переобладнання сараю літ «Г» в гараж літ. «Ж».
При розгляді справи позивачі не заперечували про те, що на час отримання відповідачами дозволу на переобладнання сараю літ «Г» в гараж літ. «Ж» вони в АДРЕСА_1 не проживали.
Позивачі зазначаючи, що мають право на користування спірним гаражем відповідно до виданого свідоцтва про право власності, оскільки до отримання свідоцтва про право власності за квартирою № 2, будинку АДРЕСА_3 рахувався сараю літ «Г», а тому рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 щодо дозволу ОСОБА_8, власнику приватизованої квартири АДРЕСА_5, виконати роботи по переобладнанню існуючого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ. «Г» в гараж літ. «Ж» порушує їх права на володіння і користування спірним гаражем є помилковим, оскільки до квартири АДРЕСА_2 ніколи не належав гараж літ. «Ж», а належав сарай літ. «Г». Не заперечуючи проти того, що відповідачами було проведено переобладнання сараю літ. «Г» в гараж літ. «Ж» за власні кошти, вимагаючи скасувати рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. позивачі не просили зобов’язати відповідачів провести переобладнання гаражу літ. «Ж» в сарай літ. «Г» фактично визнаючи цим правомірність проведеного переобладнання відповідачами сараю в гараж. На підставі наведеного позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання неправомірним та скасування частково рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 щодо дозволу ОСОБА_8, власнику приватизованої квартири АДРЕСА_5 виконати роботи по переобладнанню існуючого сараю літ. «Г» в гараж літ. «Ж» є необґрунтованими.
Суд першої інстанції постановляючи рішення про визнання неправомірним та скасування частково рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 щодо дозволу ОСОБА_8, власнику приватизованої квартири АДРЕСА_5 виконати роботи по переобладнанню існуючого гаражу літ. «Е» в сарай вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки останніми зазначені позовні вимоги не заявлялися.
Видача позивачам свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_6 в частині надання у власність гараж літ. «Ж» є неправомірним, оскільки при наданні у власність позивачам спірного гаражу Ізмаїльська міська рада не була власником спірного гаража і рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. в установленому порядку не було скасоване.
За змістом ст. 391 ЦК України передбачене нею положення про право власника поширюється і на особу, яка хоча й не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій правовій підставі, передбаченій законом.
На підставі наведеного колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 28.09.2007 року видане Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської Ради на квартиру АДРЕСА_6, в частині надання у власність гараж літ. «Ж» підлягають задоволенню. В зв’язку з задоволенням зазначених позовних вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов’язання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звільнити належний на праві власності позивачам в АДРЕСА_4 гараж літ. «Ж».
В зв’язку з тим, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не зверталися до відповідних виконавчих органів Ізмаїльської міської ради щодо введення нерухомого майна спірного гаражу літ. «Ж» в експлуатацію, а також не провели державну реєстрацію згідно чинного законодавства, та не мають необхідних узгоджень з відповідними органами, щодо прийняття самочинної споруди в експлуатацію, технічної документації на зазначений гараж їх позовні вимоги в частині визнання права власності на майно - спірний гараж літ. «Ж» задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов’язання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звільнити належний на праві власності позивачам в АДРЕСА_4 гараж літ. «Ж». Визнати неправомірним та скасувати частково рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 щодо дозволу ОСОБА_8, власнику приватизованої квартири АДРЕСА_5 виконати роботи по переобладнанню існуючого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ. «Г» в гараж літ. «Ж» .
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Визнати частково недійсним свідоцтво про право ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 28.09.2007 року видане Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської Ради на квартиру АДРЕСА_6 в частині надання у власність гараж літ. «Ж».
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання права власності на майно.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_11 представника ОСОБА_8, задовольнити частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року скасувати.
Постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов’язання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звільнити належний на праві власності позивачам в АДРЕСА_4 гараж літ. «Ж». Взнати неправомірним та скасувати частково рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 05.05.1994 р. № 393 щодо дозволу ОСОБА_8, власнику приватизованої квартири АДРЕСА_5 виконати роботи по переобладнанню існуючого гаражу літ. «Е» в сарай, а сараю літ. «Г» в гараж літ. «Ж» .
Позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнити частково. Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 28.09.2007 року видане Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської Ради на квартиру АДРЕСА_6 в частині надання у власність гараж літ. «Ж».
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: О. Д. Варикаша
А. П. Бабій