АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Дудучава Ф.А.,
за участю: позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним,
в с т а н о в и л а:
20 червня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним. В заяві позивач ОСОБА_2 зазначав, що рішенням №1 виконкому Роксоланівської сільської ради від 04 січня 1968 року йому була відведена земельна ділянка площею 0, 25 га під будівництво житлового будинку, на якій він збудував житловий будинок АДРЕСА_1 Рішенням № 46 виконкому Роксоланівської сільської ради від 22 червня 1997 року вказана земельна ділянка була передана йому у власність безоплатно. При виготовленні документів необхідних для отримання державного акту на право власності на землю виявилося, що розмір його ділянки складає не 0, 25 га, а 0, 21 га. В сільської раді йому повідомили, що відповідачка ОСОБА_3, яка є суміжним землекористувачем, отримала державний акт і незаконно зайняла частину належної йому земельної ділянки площею 0,04 га.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 149, 155, 158 ЗК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача, Роксоланівської сільської ради, проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що державний акт про право власності на земельну ділянку від 08 грудня 2005 року видано відповідачу ОСОБА_4 у відповідності до вимог діючого законодавства. Розмір земельної ділянки, вказаний в акті відповідає рішенню сільської ради від 17 грудня 2003 року про передачу ділянки у власність та акту про встановлення меж ділянки в натурі на місцевості. Розмір земельної ділянки, якою користується позивач ОСОБА_2, не змінювався в сторону зменшення з моменту будівництва будинку.
Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проти позову заперечували і в своїх поясненнях зазначали, що ОСОБА_4 отримав Державний акту про право власності на земельну ділянку площею 0, 186 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 правомірно на підставі рішення сесії Роксоланівської сільської ради № 223-ХХІУ від 17 грудня 2003 року про передачу ділянки у власність та технічної документації на ділянку. Розмір земельної ділянки вказаний в акті відповідає розміру ділянки вказаної в рішенні сесії сільради та акту про встановлення меж ділянки в натурі на місцевості. Вони приватизували земельну ділянку в тих розмірах, якою користувалися на протязі тривалого часу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу на рішення суду відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 116 ЗК України (2001р.), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2005 року відповідач ОСОБА_4 отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0, 186 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення сесії Роксоланівської сільської ради № 223-ХХІУ від 17 грудня 2003 року про передачу ділянки у власність та технічної документації на ділянку (а.с. 22-26).
Розмір земельної ділянки вказаний в акті відповідає розміру ділянки вказаної в рішенні сесії сільради та акту про встановлення меж ділянки в натурі на місцевості (а.с. 22, 23).
Рішенням №1 виконкому Роксоланівської сільської ради від 04 січня 1968 року позивачу ОСОБА_2 була відведена земельна ділянка площею 0, 25 га під будівництво житлового будинку, на якій він збудував житловий будинок АДРЕСА_1
Рішенням № 46 виконкому Роксоланівської сільської ради від 22 червня 1997 року вказана земельна ділянка була передана йому у власність безоплатно.
При виготовленні документів необхідних для отримання державного акту на право власності на землю виявилося, що розмір його ділянки складає 0, 21 га.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 не довів, що коли відповідачі незаконно зайняли частину ділянки, якою він користується з 1968 року, та не спростував надані відповідачами ОСОБА_4 доказі.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0, 186 га правомірно і законних підстав для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку від 08 грудня 2005 року немає.
Твердження позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Доводи позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки доказам наданим в підтвердження обґрунтованості вимог позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності.
Суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні надані сторонами у справі докази з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості й у відповідності до ст. 212 ЦПК України дав ним правильну оцінку.
Тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький