АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Бондаренко Н.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3
ї її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа, Обслуговуючий кооператив "Дачний кооператив "РУМБ", смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж земельної ділянки та відновлення огорожі між ділянками та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої унаслідок неправомірних дій,
в с т а н о в и л а:
01 серпня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, Обслуговуючий кооператив "Дачний кооператив "РУМБ", смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області (далі: ОК "Румб"), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж земельної ділянки та відновлення огорожі між ділянками № 26 і № 41, відповідно до рішення правління кооперативу від 11 березня 2006 року та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої унаслідок неправомірних дій. В заяві позивач ОСОБА_2 зазначав, що 22 червня 2003 року він був прийнятий в члени ОК "РУМБ" і в користування йому була надана земельна ділянка № 26 площею 160 кв.м., на якій розташований належний йому на праві власності дачний будинок. В січні 2006 року відповідачка ОСОБА_5 зламала паркан, що складався з металевих стовпів і сітки рабиці, і самовільно захопила частину належної йому земельної ділянки площею 10 кв.м. За рішенням правління ОК "РУМБ" від 11 березня 2006 року відповідачка мала відновити межі належної йому земельної ділянки шляхом відновлення паркану на відстані 1, 75 м. від тильної сторони її будівлі.
Але вона не виконала це рішення, чим порушує його права землекористувача і завдала йому матеріальну шкоду в розмірі 1 000 грн. і моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, на ст. ст. 95,96, 212 ЗК України, ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_5 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що вона користується земельною ділянкою № 41 площею 94 кв.м. на території ОК "РУМБ" і не порушувала його прав.
Представник третьої особи, ОК "РУМБ" в своїх поясненнях зазначав, що при заснуванні дачного кооперативу площа кожної земельної ділянки, яка надавалася кожному із членів кооперативу, була 56 кв.м. В наступному частина членів кооперативу самовільно захопили вільні землі, чим незаконно збільшили площі земельних ділянок. Тому при вирішенні спору він поклався на розсуд суду.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу позивача відхилити у зв’язку з безпідставністю її доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 ї її представника ОСОБА_4, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що Обслуговуючий кооператив "Дачний кооператив "РУМБ" зареєстрований у Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України 08 грудня 2006 року (а.с. 69).
Обслуговуючому кооперативу "Дачний кооператив "РУМБ" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 26 га для дачного будівництва на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого згідно із рішенням сесії Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 2 від 28 травня 1996 року (а.с. 33-36, 120).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та п. п. 5.3 і 7.2 Статуту ОК "РУМБ", зареєстрованому в нової редакції 22 квітня 2008 року, прийняття рішення щодо володіння та користування майном, у тому числі і земельною ділянкою, надання її членам кооперативу у користування, належить до компетенції загальних зборів ОК "РУМБ".
Рішенням правління ОК "РУМБ" № 23 від 22 червня 2003 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий в члени кооперативу замість вибувшого ОСОБА_6 (а.с. 5-6).
З копії книжки члена кооперативу ОСОБА_2 вбачається, що він користується земельною ділянкою № 26 площею 160 кв.м. (а.с. 16).
У жовтні 2005 року при виготовленні документів необхідних для приватизації земельної ділянки виявилося, що розмір ділянки позивача збільшений і складає 0, 0204 га (а.с. 7-10).
Рішень щодо надання члену кооперативу ОСОБА_7 земельної ділянки відповідного розміру компетентним органом ОК "РУМБ" не приймалось.
Відповідачка ОСОБА_5 користується земельною ділянкою № 41 площею 94,0 кв.м., розташованої на території кооперативу "РУМБ" (а.с. 118).
З викопіювання зі схеми генерального плану ОК "РУМБ" вбачається, що земельні ділянки № 26 і № 41 не межують (а.с. 120).
Представник ОК "РУМБ" в судовому засідання стверджував, що при заснуванні дачного кооперативу площа кожної земельної ділянки, яка надавалася кожному із членів кооперативу, була 56 кв.м. В наступному частина членів кооперативу самовільно захопили вільні землі, чим незаконно збільшили площі земельних ділянок.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні не довів, що він набув право користування земельною ділянкою площею 204 кв.м. правомірно, і що саме відповідачка ОСОБА_5 самовільно захопила частину належної йому земельної ділянки площею 10 кв.м.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом неіснуючого права і тому підстав для задоволення позову немає.
Твердження позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Спір між сторонами у справі виник у січні 2006 року, тому суд першої інстанції правильно застосував норми ЗК України (2001р.), який набув чинності з 01 січня 2002 року.
Доводи позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки доказам наданим в підтвердження обґрунтованості вимог позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності.
Суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні надані сторонами у справі докази з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості й у відповідності до ст. 212 ЦПК України дав ним правильну оцінку.
Посилання позивача ОСОБА_2 на виписку із протоколу засідання правління ОК "РУМБ" № 18 від 11 березня 2006 року, за рішенням якого члени кооперативу ОСОБА_8 та ОСОБА_5 повинні були перенести самовільно збудований паркан довжиною 15 п/м на 175 см від тильної стіни своєї будівлі (а.с. 11) та надані фотознімки будівельних матеріалів (а.с. 140-143), суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони не підтверджують з достовірністю, що були порушені межі його земельної ділянки і частина його ділянки була зайнята саме відповідачкою ОСОБА_5
Тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й направлення справи на новий розгляд позову немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький