АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Бондаренко Н.В.,
за участю: відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2009 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилстрой плюс" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, виконком Іллічівської міської ради Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення і знесення металевих контейнерів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилстрой плюс", виконкому Іллічівської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок, визнання рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду та договору оренди земельної ділянки недійсними,
в с т а н о в и л а:
15 жовтня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укржилстрой плюс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, виконком Іллічівської міської ради Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення відповідачів з самочинно збудованого будинку та знесення вказаного будинку. В заяві позивач зазначав, що 11 липня 2007 року між товариством та Іллічівської міською радою Одеської області на підставі рішення сесії Іллічівської міської ради від 27 червня 2007 року № 256/23-У, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для житлової забудови та громадського призначення на строк до 01 січня 2011 року. 03 вересня 2007 року договір оренди зареєстрований у Одеської регіональної філії
державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах". Після прийняття земельної ділянки було встановлено, що на неї знаходиться самочинно збудований будинок № 225-Б, в якому проживають відповідачі, що перешкоджає у здійсненні прав товариства як законного користувача земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та укладеного договору оренди.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 15, 16, 20, 376 ЦК України, ст. ст. 80, 83, 95, 125, 152, 158, 212 ЗК України, позивач просив визнати нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, самочинним будівництвом, усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою шляхом виселення відповідачів з самочинно збудованого будинку та знесення за власний рахунок вказаного будинку.
02 липня 2008 року позивач доповнив вимоги позовом про знесення трьох металевих контейнерів, встановлених на спірній земельній ділянці (т. 2, а.с. 21).
При розгляді справи, 11 лютого 2009 року, позивач ТОВ "Укржилстрой плюс" відмовилося від вимог в частині знесення самочинно збудованої будівлі АДРЕСА_2, посилаючись на те, що вказані вимоги вже задоволені рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2009 року (т. 2, а.с. 123).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти позову заперечували і 18 лютого 2008 року звернулися до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Укржилстрой плюс" та виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок, зазначивши в заяві, що вони проживають у спірному будинку з 1972 року. Житловий будинок розташований на земельній ділянці, якою вони користуються добросовісно, відкрито та безперервно більш 30 років. Тому вони вважають, що передача вказаної ділянки в оренду товариству без припинення їх права користування ділянкою є незаконною. Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2 ст. 2 договору про співробітництво, укладеному між ТОВ "Укржилстрой плюс" та Іллічівської міською радою, товариство взяло на себе зобов'язання надати їм житлову площу, але не виконало вказані зобов'язання. Тому вони вважають, що виселення їх без надання іншого житлового приміщення призведе до порушення їхнього права на житло.
Посилаючись ці обставини, та на ст. 376 ЦК України, ст. ст. 116, 141 ЗК України, ст. ст. 9, 109, 113 ЖК України, позивачі за зустрічним позовом просили суд зустрічний позов задовольнити.
16 липня 2008 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 доповнили вимоги позовом про визнання рішення сесії Іллічівської міської ради від 27 червня 2007 року № 256/23-У, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4, 50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та договір про співробітництво від 07 квітня 2005 року № 27 недійсними, посилаючись на те, що вказане рішення міської ради та договір про співробітництво є незаконними (т. 2, а.с. 30).
У листопаді 2008 року позивач ОСОБА_2 доповнив вимоги позовом про визнання договору оренди спірної земельної ділянки, укладеному між ТОВ "Укржилстрой
плюс" та Іллічівської міською радою 11 липня 2007 року, недійсним (т. 2, а.с. 89-91).
11 листопада 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимоги про визнання договору про співробітництво від 07 квітня 2005 року № 27 недійсним (т. 2, а.с. 99).
Ухвалою суду від 11 листопада 2008 року заява ОСОБА_2 в частині вимоги про визнання договору про співробітництво від 07 квітня 2005 року № 27 недійсним залишена без розгляду (т. 2, а.с. 103).
Представник виконкому Іллічівської міської ради Одеської області первісний позов визнав, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити. В своїх поясненнях він зазначав, що спірна земельна ділянка передана ТОВ "Укржилстрой плюс" в оренду у відповідності до вимог діючого законодавства. Тому підстав для визнання рішення міської ради і договору оренди земельної ділянки недійсними немає. Безпідставними, на його думку, є вимоги про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 права власності на спірний самочинно збудований будинок.
Рішенням суду першої інстанції позов ТОВ "Укржилстрой плюс" задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд виселив відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будівлі за адресою: АДРЕСА_5 та зніс за рахунок відповідачів три металеві контейнери, встановлені на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 Знесення вказаних контейнерів суд поклав на позивача, ТОВ "Укржилстрой плюс".
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
Представники позивача, ТОВ "Укржилстрой плюс", третьої особи, виконкому Іллічівської міської ради, відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засіданні не з'явилися, але про розгляд справи сповіщені належним чином. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує їх права на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, пояснення на апеляцію відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, документи, надані суду апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_2, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об’єднаннями та організаціями.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2007 року між ТОВ "Укржилстрой плюс" та Іллічівської міською радою Одеської області на підставі рішення сесії Іллічівської міської ради Одеської області від 27 червня 2007 року № 256/23-У, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 для житлової забудови та громадського призначення на строк до 01 січня 2011 року (т. 1, а.с. 8-16, т. 2, а.с. 133).
03 вересня 2007 року договір оренди зареєстрований у Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах" (т. 1, а.с. 13).
На вказаній земельній ділянці знаходиться самочинно збудований будинок № 225-Б, в якому проживають відповідачі без правових підстав.
У теперішній час вказаному будинку присвоєний адрес: АДРЕСА_7 (т. 2, а.с. 88).
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_2 самочинно зайняв спірну земельну ділянку, на якій самочинно збудував будинок.
Позивач, ТОВ "Укржилстрой плюс", набув право користування земельною ділянкою площею 4, 50 га правомірно, рішення міської ради про надання ділянки в оренду та договір оренди ділянки не порушує права відповідачів.
Отже, законних підстав для визнання недійсними рішення міської ради щодо надання ділянки в оренду та договору оренди землі немає.
Відповідачі перешкоджають у здійсненні прав позивача як законного користувача земельної ділянки відповідно до цільового призначення та укладеного договору оренди землі.
Тому суд правильно виходив, що порушене право ТОВ "Укржилстрой плюс" у відповідності до ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України підлягає захисту судом шляхом виселення відповідачів із самочинно збудованого будинку та знесення трьох металевих контейнерів.
Згідно з підп. 6 п. б ч.1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до законодавства спорів питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів.
Будівництво, переобладнання і прийняття в експлуатацію будинків (квартир) проводиться з дозволу і за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, а не за рішенням суду.
За загальним правилом, передбаченим ст. 376 ЦК України, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила або за її рахунок за позовом осіб, права яких порушені самочинним будівництвом, або за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
У відповідача ОСОБА_2 відсутні документи, які б свідчили про згоду власника земельної ділянки - Іллічівської міської ради, надати йому земельну ділянку під уже збудоване самочинне нерухоме майно, що робить неможливим в перспективі узаконення самовільного будівництва та набуття права власності на нього.
Тому суд першої інстанції правильно відмовив позивачу за зустрічний позовом ОСОБА_2 у задоволенні його вимог.
Посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив права відповідача ОСОБА_2, оскільки розглянув справу у відсутності його представника ОСОБА_3, не можуть служити підставою для скасування рішення суду з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, справа розглядається з жовтня 2007 року, тобто тривалий час, у тому числі, у зв'язку з неодноразовими клопотаннями відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи з різних причин.
В судовому засіданні 17липня 2007 року відповідачем ОСОБА_2 в черговий раз було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням адвоката ОСОБА_7 в м. Київ, але ніяких доказів в підтвердженні цієї обставини не було надано.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адвокат ОСОБА_3 не з'явився в судове засідання без поважних причин і у відповідності до ч. 2 ст. 169 ЦПК України законно і обґрунтовано відмовив відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його клопотання.
Твердження відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що позивач, ТОВ "Укржилстрой плюс", не вправі вимагати знесення спірного будинку та металевих контейнерів, є неспроможними, так як товариство є законним користувачем спірної земельної ділянки і у відповідності до ст. ст. 152, 212 ЗК України та ст. 27 Закону України "Про оренду землі" має право вимагати усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, у тому числі, шляхом виселення відповідачів та знесення металевих контейнерів.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що виселення відповідачів з будинку є незаконним, оскільки позивач, ТОВ Укржилстрой плюс", не виконав зобов'язання за договором про співробітництво від 07 квітня 2005 року. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не позбавлені права звернутися до суду з позовом про зобов'язання товариства виконати умови договору.
Доводи відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки наданим ним доказам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності.
Суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні надані сторонами у справі докази з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості й у відповідності до ст. 212 ЦПК України дав ним правильну оцінку.
Тому твердження відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову в повному обсязі немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік