АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» травня 2010р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Єрьоміна А.В., Каранфілової В.М.,
при секретарі – Басовій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 січня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними: заповіту, свідоцтв про право на спадщину, свідоцтв про право власності на майновий пай; про визнання права власності на спадкове майно та стягнення судових витрат, -
В С Т А Н О В И Л А:
25.09.2008р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом (а.с.2-4), в якому просили визнати заповіт, складений 10.10.2001р. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, посвідчений керуючою справами Малодолинської сільської ради м.Іллічівська Одеської області Андрієвською В.В. недійсним; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину від 15.09.2003р. за НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, видані на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1; визнати недійсними свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 21.04.2008р. за НОМЕР_4, НОМЕР_5, видані на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 право власності на 1\3 частину спадкового майна, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, земельного паю, розташованого на землях сільськогосподарського підприємства ТОВ «Новодолинський» Овідіопольського району Одеської області, майнового паю, що знаходиться у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства - багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу ТОВ «Новодолинський» (с.Нова Долина Овідіопольського району Одеської області).
Під час судового розгляду позивачі уточнили вимоги та просили відповідачем по справі вважати ОСОБА_3, яка змінила прізвище у зв’язку зі шлюбом, п.5 первинного позову виклали в новій редакції, згідно з якою просили стягнути з ОСОБА_3 понесені судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 4142грн., всі інші вимоги просили розглядати в первинній редакції (а.с.96).
Позивачка ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с.50).
Позивачка ОСОБА_1 та представники позивачів підтримали вищезазначені вимоги, посилаючись на ті обставини, що не додержано нотаріальної форми посвідчення заповіту ОСОБА_5, складеного 10.10.2001р., оскільки секретар виконкому Малодолинської сільської ради ОСОБА_7 не мала повноважень посвідчувати заповіт.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимоги не визнали, посилаючись на те, що позивачі звернулись до суду після закінчення строку позовної давності, а також на те, що заповіт було засвідчено належним чином.
Третя особа ОСОБА_7 позов не визнала і пояснила, що з 1995р. на неї було покладено функції по здійсненню нотаріальних дій у виконкомі Малодолинської сільської ради. На час посвідчення заповіту ОСОБА_5 на території Малодолинської сільської ради не здійснювали свою діяльність нотаріуси, а тому відповідно до ст.37 Закону України «Про нотаріат» вона посвідчила заповіт ОСОБА_5 з дотриманням вимог діючого законодавства.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 січня 2010р. у задоволенні вимог позивачам відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивачам по суті, суд першої інстанції виходив з того, що останні не довели обґрунтованості своїх вимог, а також зазначив, що ОСОБА_7 при посвідченні заповіту ОСОБА_5 діяла в межах наданих їй повноважень та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад.
При цьому керувався вимогами ст.ст.47,48,541 ЦК України в редакції 1963р. та ст.37 Закону України «Про нотаріат».
Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може.
Як правильно встановлено судом першої інстанції правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України в редакції 1963р., згідно якого заповіт віднесено до односторонньої угоди.
У главі 3 ЦК України в редакції 1963р. дано вичерпний перелік підстав, за наявності яких угода може бути визнана недійсною.
В обґрунтування вимог позивачки зазначили, що не додержано нотаріальної форми посвідчення заповіту ОСОБА_5, оскільки секретар виконкому Малодолинської сільської ради ОСОБА_7 не мала владних повноважень посвідчувати заповіт.
Проте, суд усупереч вимог ст.212 ЦПК України належним чином не перевірив доводів позивачів і не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст.ст.3,7 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. №3425-ХІІ, ст.ст.38,42,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280\97-ВР, п.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994р. №22\5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.10.1994р. за №256\466), у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов’язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем виконкому Малодолинської сільської ради ОСОБА_7
Проте в матеріалах справи немає рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б надавало саме цій особі право на вчинення нотаріальних дій.
Одноособове розпорядження голови сільської ради №42-л від 06.11.1995р. не замінює вказаного рішення виконкому сільської ради (а.с.175).
У зв’язку з цим, у суду не було достатніх підстав для відмови в позові за необґрунтованістю.
Зважаючи на те, що безумовних процесуальних підстав для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд згідно ст.311 ЦПК України немає, колегія суддів приходить до висновку про вирішення спору по суті, однак з застосування строку позовної давності та наслідків його пропуску, передбаченого ст.ст.71,76,80 ЦК України в редакції 1963р.
Відповідно до ст.ст.71,76 ЦК України в редакції 1963р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що оспорюваний заповіт був посвідчений керуючою справами виконкому Малодолинської сільської ради ОСОБА_7 10.10.2001р. (а.с.8).
На підставі цього заповіту ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 15.09.2003р. на 5\9 частин спадкового майна.
Кожна з позивачок, як особи, що згідно ст.535 ЦК України в редакції 1963р. мають право на обов’язкову долю, отримали в Іллічівській міській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2003р. у вигляді 2\9 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; майнового паю, що знаходиться у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства - багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу ТОВ «Новодолинський» (с.Нова Долина Овідіопольського району Одеської області); земельного паю, розташованого на землях сільськогосподарського підприємства ТОВ «Новодолинський» Овідіопольського району Одеської області (а.с.9,10).
З цього часу вони знали про існування заповіту на ім’я ОСОБА_6 і з зазначеного часу його не оскаржували.
З позовом до суду звернулися лише 25.09.2008р., тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст.71 ЦК України в редакції 1963р.
Поважність причин пропуску строку позивачки не довели.
Доводи позивачів про те, що їм стало відомо про посвідчення заповіту особою, яка не мала повноважень щодо вчинення нотаріальних дій, під час підготовки позовної заяви для подачі до суду, є безпідставні по вище викладеним мотивам і колегією до уваги не приймаються.
Посилання представника позивачів на те, що до вимог про застосування наслідків нікчемної угоди згідно п.4 ст.258 ЦК України в редакції 2003р. застосовується позовна давність в 10 років, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правовідносини між сторонами склалися до введення в дії ЦК України в редакції 2003р., а ЦК України в редакції 1963р. поняття «нікчемність угоди» не містив. Тому до виникненних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності в три роки.
За змістом ст.80 ЦК України в редакції 1963р., закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є самостійною підставою для відмови в позові.
Оскільки строк позовної давності пропущений без поважних причин, колегія не вбачає підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що в позові про визнання заповіту недійсним слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
З цих же підстав не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 15.09.2003р., виданих на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1; про визнання недійсними свідоцтв про право власності на майновий пай від 21.04.2008р., виданих на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2; і як витікаючи з цього вимоги про визнання права власності на спадкове майно у розмірі по 1\3 частині за ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4
Оскільки колегія в задоволенні позову відмовляє, то згідно ст.88 ЦПК України не підлягає стягненню на користь позивачів судові витрати.
Виходячи з підстав ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову позивачам в задоволенні вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 січня 2010р. скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними: заповіту, свідоцтв про право на спадщину, свідоцтв про право власності на майновий пай; про визнання права власності на спадкове майно та стягнення судових витрат – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня його проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
А.В.Єрьомін
В.М.Каранфілова
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька