АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Швець В.М. Справа № 22ц-1911/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А.
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року,
встановила:
У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю відносно частини кватири в домі АДРЕСА_1 В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що він є власником 5/20 частин вищевказаного домоволодіння, але відповідачка перешкоджає йому у проживанні в належній йому частки квартири. На підставі наведеного позивач просив зобов'язати відповідачку звільнити з житлового будинку літ. А приміщення 1,9,10,11,12, частину приміщення 7, зальною площею 55,8кв.м, 1/2 частина гаражу літ.Б-1, що становить 5/20 частин домоволодіння АДРЕСА_2 та не чинити йому перешкод в користуванні вказаними приміщеннями, вселити позивача в належну йому частину житлового будинку, зобов’язати відповідачку встановити перегороду в приміщенні 7, стягнути з відповідачки на свою користь моральну шкоду в сумі 16000грн.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, зобов'язано відповідачку звільнити з житлового будинку літ. А приміщення 1,9,10,11,12, частину приміщення 7, зальною площею 55,8 кв.м, 1/2 частина гаражу літ.Б-1, що становить 5/20 частин домоволодіння АДРЕСА_2 та чинити позивачу перешкод в користуванні вказаними приміщеннями. Вселено позивача в житловий будинок літ. А приміщення 1,9,10,11,12, частину приміщення 7, загальною площею 55,8 кв.м, 1/2 частина гаражу літ.Б-1, що становить 5/20 частин домоволодіння АДРЕСА_2.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи і ставиться питання про направлення справи на новий розгляд в частині задоволених позовних вимог. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язати відповідачку встановити перегороду в приміщенні 7, стягнення моральної шкоди не оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов посилався на те, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 листопада 2006 року позивачу виділено у власність з житлового будинку літ. А приміщення 1,9,10,11,12, частину приміщення 7, загальною площею 55,8 кв.м, 1/2 частину гаражу літ.Б-1, що становить 5/20 частин домоволодіння АДРЕСА_3
Той факт, що відповідачка перешкоджає позивачу в проживанні в частині квартири, тобто в користуванні власністю підтверджується відмовним матеріалом, а також поясненнями сторін. Згідно до ст.41 Конституції України власник має право володіти, користується та розпоряджається належним йому майном.
Відповідно до ст.368 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод в користуванні власністю.
Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції однак виключає з резолютивної частини рішення вказівку про вселення позивача в 1/2 частину гаражу літ. Б-1, оскільки зазначені позовні вимоги не заявлялися, крім того гараж не є житловим приміщенням, тому позивач не може бути в нього вселений.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не є власником 5/20 частин домоволодіння АДРЕСА_2, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 12.05.2000 року продав належну йому частку квартири ОСОБА_5 є помилковим оскільки рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2009 року розірваний договір купівлі-продажу 5/20 частин домоволодіння АДРЕСА_2 від 12.05.2000 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 26)
Інші доводи апеляційної скарги стосуються невирішеного спору який знаходиться в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про збільшення долі ОСОБА_4 в домоволодінні АДРЕСА_2 і тому не є підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про вселення позивача в 1/2 частину гаражу літ. Б-1.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич