АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Пепеляшков О.С. Справа № 22ц-1316/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
РІШЕНННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі – Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 третя особа комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради про визначення розміру часток за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009 року,
встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 третя особа комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради про визначення розміру часток у квартирі АДРЕСА_1 (колишня П'ятницького) у м. Одесі, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що при приватизації вищезазначеної квартири у заяві на приватизацію сторонами була визнана форма власності як спільна сумісна, без розподілу часток. Право власності зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 07.09.1993 року.
У липні 2008 року позивачі звернулись з заявою до КП «Міське агентство з приватизації житла» з проханням внести зміни до приватизаційних документів в частині визначення форми власності як спільної часткової в рівних частках кожному, для того, щоб кожен із власників міг реально розпоряджатися своєю часткою. Однак їм було відмовлено у зв’язку з тим, що на це необхідно мати згоду всіх повнолітніх співвласників, а відповідачі згоди на це не дають.
Оскільки при приватизації між сторонами була відсутня згода про визначення розміру часток в квартирі, а частки сторін є рівними, тобто по 1/5 частині, просили задовольнити позов.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009 року позов задоволено. Визначений розмір часток у квартирі АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право власності на житло від 30.06.1993 року рівними по 1\5 частині за кожним із співвласників.
Не погодившись з цім рішенням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з направленням справи на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що сторонам на праві спільної сумісної власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 30.06.1993 року належить АДРЕСА_3, яка була приватизована сторонами відповідно до Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», а також частини 1 статті 17 Закону України «Про власність» частки у спільному майні вважаються рівними, якщо інше не встановлене угодою між власниками.
Оскільки не встановлено наявності угоди між співвласниками щодо зміни розміру часток суд задовольнив позов.
З таким висновком колегія погодитись не може. Закон України “Про власність”, введений в дію 15 квітня 1991 року ( втратив чинність з 20 червня 2007 року). Відповідно до ч. 1,5 ст. 355 ЦК Україно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.
При приватизації вищезазначеної квартири у заяві на приватизацію сторонами була визнана форма власності як спільна сумісна, без розподілу часток.
Відповідно до ч.2 ст. 370, ч.2 ст. 372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Оскільки частки сторін як співвласників квартири АДРЕСА_2 є рівними кожній із сторін належить 1/5 частина квартири відповідно до положень ЦК України додаткове визнання права власності на 1/5 частину зазначеної квартири в судовому порядку не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В позовний заяві не зазначено чим відповідачі порушили права позивачів у здійсненні права спільної сумісної власності. Посилання позивачів на ч.2 ст. 372 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо поділу майна, що є у спільній сумісній власності, є безпідставним оскільки позивачами не ставилося питання про поділ спільного майна, визнання за кожним із співвласників право власності на частку в праві спільної часткової власності на спірну квартиру, припинення на неї спільну сумісну власність.
Посилання суду першої інстанції на відсутність угоди між співвласниками щодо зміни розміру часток, що є підставою для задоволення позову помилкове оскільки позивачами не заявлялися вимоги про зміну розміру часток у праві власності сторін на квартиру.
При розгляді справи в апеляційній інстанції представник позивачів зазначив, що підставою для звернення з позовом є не проживання відповідачів в квартирі і не сплата відповідачами комунальних платежів.
На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмові в задоволенні позову.
При постановленні рішення підлягають стягненню солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в доход держави судові витрати не сплачені при поданні апеляційної скарги, а саме 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, 4 грн. 25 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009 року скасувати. Постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 третя особа комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради про визначення розміру часток.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, 4 грн. 25 коп. судового збору в доход держави.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: О. Д. Варикаша
В. А. Станкевич