АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-1313\2010 Категорія ЦП: 5
Головуючий у першій інстанції суддя Гудіна Н.І.
Доповідач Сидоренко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2010р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., при секретарі – Пугачової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2009року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи - рада опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, прокуратура Суворовського району м. Одеси про припинення права на частку у спільному майні, -
В С Т А Н О В И Л А:
03 листопада 2006р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з залученням до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_5, на стороні позивача - КП „ОМБТІ та РОН" про припинення права на частку у спільному майні, а саме на 359/1000 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку ст.365 ЦК України. В подальшому позивачі уточнили свої позовні вимоги і просили залишити без розгляду позов щодо зобов'язання КП «ОМБТІ та РОН» провести реєстрацію права власності.
В обґрунтування позову позивачі вказали, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить 641\2000 частин кожному, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 359\2000 частин кожному квартири АДРЕСА_2. Частки квартири, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є неподільні, незначні і не можуть бути виділені в натурі, що шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано та їх спільне проживання неможливе, що площа кімнати, яка знаходиться в спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 47 ЖК України, що припинення їх права власності не завдасть їм істотної шкоди. При цьому позивачі послалися на договір дарування від 17.09.2005р., на підставі якого відповідачі ОСОБА_3ЮБ. і ОСОБА_4 подарували належну їм частку квартири ОСОБА_5 Позивачі вказали, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1, відповідно вони різної статі та ОСОБА_2 доросла людина, бажає влаштувати особисте життя, ці обставини перешкоджають їм проживати в одній кімнаті, і разом з тим ОСОБА_1 бажає провести залишок життя під доглядом свого сина, що відповідачі за час, коли вони проживали в квартирі, утворювали неможливі умови для проживання.
У зв’язку з тим, що спільне володіння і користування квартирою стало неможливим, позивачі вважали, що це є підставою для припинення права власності на частку у спільному майні. З урахуванням того, що ОСОБА_5 право власності на частку квартири до теперішнього часу не зареєструвала, позивачі просили суд припинити право власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на належну їм частку в розмірі 359/2000 квартири АДРЕСА_3 та визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4.
Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що позов є безпідставним, так як право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно належних їм раніше 359/1000 частин квартири АДРЕСА_1 припинилося після укладення та нотаріального посвідчення 17.09.2005р. договору дарування, згідно до якого ця частина квартири перейшла у власність ОСОБА_5
Третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги також не визнала та просила у задоволені позову відмовити.
Рішенням суду від 15 грудня 2009р. у задоволені позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено (том 2 а.с.67-71).
В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким припинити право власності ОСОБА_5 на належну їй частку в розмірі 359\1000 квартири АДРЕСА_4, визнав за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної часткової власності в рівних частках на вказану квартиру, посилаючись на те, що збереження права власності на спірну частку квартири за ОСОБА_5 порушує права як її самої, її неповнолітнього сина, так і права та інтереси позивачів (а.с.76-80).
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнали право власності ОСОБА_5 на частку в спірній квартирі та просили суд апеляційної інстанції прийняти міри для вирішення питання мирним шляхом, надати можливість знайти для ОСОБА_2 інше рівноцінне майно.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, позивачів, їх представника, ОСОБА_5, адвоката в її інтересах, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
В ході апеляційного провадження встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеської міської ради 30 березня 2004р., ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частках належить 641\1000 частина квартири АДРЕСА_5 (том 1 а.с.5, в рішенні суду помилково вказано, що вказана частина належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва, виданого 09.12.2003р.– том 2 а.с.69).
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеської міської ради 09 грудня 2003р., в рівних частках належало 359\1000 частин квартири АДРЕСА_5 (том 1 а.с.6, в рішенні суду також допущено помилку відносно вказаного документу – том 2 а.с.69).
Згідно договору дарування від 17 вересня 2005р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подарували належні їм 359/1000 частин квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_5 (том 1 а.с.11).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав припинення права ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на частку у спільному майні за вимогою позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачі також не навели доводів, з яких необхідно припинити право власності ОСОБА_5 на належну їй частку квартири, а приведені доводи про те, що вони фактично не можуть проживати разом в спірній квартирі, ні є законною підставою для задоволення їх позову.
Як в судовому засіданні першої інстанції, так і апеляційної інстанції позивачі не заперечували, що фактично ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вже ні є власниками частки спірної квартири.
Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянтів про те, що ОСОБА_5 не може бути визнана власником частини спірної квартири з тих підстав, що до теперішнього часу вона не зареєструвала належним чином вказане право власності, так як саме позивачі перешкоджають ОСОБА_5 здійснити таку реєстрацію, тому вона не відбулася з підстав, які від неї не залежать. Слід зазначити, що ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в реєстрації права власності на належну їй частку квартири.
З довідки адресного бюро ГУМВС України в Одеській області вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зняті 11 листопада 2005р. з реєстрації зі спірної квартири, а з 21 листопада 2007р. у якості осіб, які постійно проживають в АДРЕСА_4 є новий співвласник цього житла ОСОБА_5 разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 1997р.н.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, що вона з 2005р. проживає з сином в спірній квартирі, іншого житла немає, знаходиться в нормальних стосунках з ОСОБА_1, проти чого не заперечувала ОСОБА_1
З урахуванням бажання позивачів вирішити спір мірним шляхом, судова колегія вважає, що сторони не позбавленні можливості в подальшому вирішити цей спір мирним шляхом.
Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції за результатами вирішення даного спору прийняв законне рішення про відмову у задоволенні позову. Викладенні мотиви є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2009року – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко
С.О.Погорєлова
Є.С. Сєвєрова