Справа № 592/5075/21

                                                                       Провадження № 3/592/1079/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року                                                                 м.Суми        

Суддя Ковпаківського районний суду м. Суми Онайко Р.А., розглянувши матеріали які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до ад міністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.44-3 КпАП України, -

Встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія АПР18 068490, 19.04.2021 близько 08:25 водій ОСОБА_1 рухаючись за маршрутом №141 Суми-Токарі, а саме в м. Суми по вул. Харківській керуючи т/з д.н.з. НОМЕР_2 здійснював регулярні перевезення пасажирів на міському маршруті №141 в кількості 29 осіб, що перевищувала кількість місць для сидіння, визначено 21 місць для сидіння, технічною характеристикою т/з, чим порушив постанову КМУ№1236 від 09.12.2020 та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив не накладати на нього адміністративне стягнення, оскільки пасажири не хотіли виходити. Крім того пояснив, що має на утриманні дитину, дружину та батьків похилого віку.

Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та перевіривши матеріали справи суддя приходить до висновку, про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 цього Кодексу, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1).

Диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Тобто диспозиція ч.1 ст.44-3 КУпАП є бланкетною і адміністративна відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП настає за порушення конкретно визначених правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, при цьому зазначені норми і правила повинні стосуватися карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.

В той же час протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на конкретну норму чи правило, встановлене постановою КМУ №1236, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , що порушує його право на справедливий судовий розгляд, передбаченому ст. 6 Конвенції, про що ЄСПЛ зазначив у своїх рішеннях, зокрема, «Матточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy) від 25.07.2000 (заява №23969/94, п. 59) та «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) від 25.03.1999 (№ 25444/94 п. 51-52), відповідно до яких обвинуваченому слід "негайно" та "в деталях" повідомити про причину звинувачення, тобто про матеріальні факти, які стверджуються проти нього, що лежать в основі звинувачення, та про характер звинувачення, а саме: правова кваліфікація цих суттєвих фактів; надання повної, детальної інформації щодо звинувачення підсудного є важливою передумовою забезпечення справедливості провадження.

Тобто, складений протокол має суттєві недоліки, зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме правила і норми, визначені КМУ №1236 від 09.12.2020 порушено ОСОБА_1 , не розкрито суть порушення відповідно до вимог закону, а лише констатовано факт його вчинення, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено марку та модель транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , що позбавляє можливості оцінити технічні характеристики транспортного засобу щодо кількості місць для сидіння, а реєстраційну картку транспортного засобу до протоколу не додано.

Згідно з ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення зазначену у протоколі чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08), згідно якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь.

Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає як важливий юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення щодо порушення громадського порядку та безпеки (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Наявні в матеріалах справи інші докази, а саме відеозапис з відеореєстраторп поліцейського через недостовірність як доказу протоколу про адміністративне правопорушення є недостатніми для прийняття рішення про її вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини і судову практику ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності достатніх та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт порушення ОСОБА_1 правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених, іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі, що є предметом розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

Постановив:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.44-3 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Слідчий суддя                                                                                Р.А. Онайко