АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц -1252/2010р. Категорія ЦП: 41
Головуючий у першій інстанції - Шенцева О.П.
Доповідач - Гайворонський С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2010 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2009 року,
встановила:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 послалась на те, що з 1997 року проживала в АДРЕСА_3 на правах члена сім'ї разом з ОСОБА_6 з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах і від якого має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер і його мати ОСОБА_4 дала згоду на її, позивачки подальше проживання в квартирі та реєстрацію в цій квартирі, проте начальник ВГІРФО Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області відмовив в реєстрації, пославшись на ст. 47 ЖК України.
Ухвалою суду від 04 лютого 2008 року до участі у справі залучений ОСОБА_5, який звернувся до суду із позовною завою до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права користування спірною квартирою, неодноразово змінював позовні вимоги, 09 вересня 2009 року звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 09 вересня 2009 року позов ОСОБА_5 залишений без розгляду.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 змінила позовні вимоги, виключивши з числа відповідачів Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, пояснила, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат житловою площею 28,65 кв.м., договір найму укладено з відповідачкою ОСОБА_4, яка не заперечує факту постійного проживання її, позивачки, та доньки ОСОБА_7 в спірній квартирі на правах членів сім'ї. Позивачка ОСОБА_3 зазначила, що з часу вселення в квартиру брала участь у витратах, пов'язаних з оплатою комунальних послуг, з відповідачкою ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, а відтак набула право користування спірною квартирою.
При цьому ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги ст. 64 ЖК України, згідно якої члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідачка ОСОБА_4 визнала позовні вимоги ОСОБА_3, не заперечувала факту проживання ОСОБА_3 та своєї онуки ОСОБА_7 в спірній квартирі з 1997 року на правах членів сім'ї до теперішнього часу, пояснила, що з позивачкою та своїм сином ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, вони вели спільне господарство, проживали однією сім'єю.
Відповідач ОСОБА_5 позов ОСОБА_3 не визнав, пояснив, що ОСОБА_4 є матір'ю його батька ОСОБА_8, який помер в 2005 році, і проживав в спірній квартирі. Відповідач ОСОБА_5 зазначив, що з дня народження з 1988 року по теперішній час він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 липня 2009 року зареєстрований в цій квартирі. При цьому позивачка ОСОБА_3 незаконно проживає в спірній квартирі, користується її прихильністю та тим, що його бабка ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, просив суд відмовити у задоволені позову.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений.
Суд першої інстанції визнав за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов’язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.
Особи, що вселились у жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім'ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК).
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що основним квартиронаймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_4, про що свідчить довідка про склад сім'ї та прописку, видана дільницею № 12 КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 13 вересня 2007 року (а.с. 5).
Як правильно встановив районний суд, в 1997 році позивачка ОСОБА_3 вселилася в спірну квартиру на правах члена сім'ї наймача, так як перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, сином відповідачки ОСОБА_4 (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 15).
31 травня 2007 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 18).
Як вбачається з медичної картки ОСОБА_7, донька позивачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-24).
Районний суд дійшов до вірних висновків, що ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_7 до цього часу проживають з ОСОБА_9 в спірній квартирі, мають спільний сімейний бюджет, ведуть спільне господарство, разом з останньою, наймачем, несуть права і обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивачка ОСОБА_3 набула право користування квартирою АДРЕСА_5 а відтак її позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що районний суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, про що свідчать матеріали даної справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2009 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області
С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
Н.А. Кононенко