РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року

м. Рівне

Справа № 563/142/20

Провадження № 22-ц/4815/393/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:    

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В.,Шимківа С.С.,

секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк»

розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» адвоката Мартиненко В.В. на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2020 року, ухваленого в складі судді Опришко П.З., повний текст рішення виготовлено 07.12.2020 року, у справі №563/142/20

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання недійсним одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитним договором від 11.12.2007 року №700002556.

Позов мотивований тим, що між нею та ПАТ «Альфа-Банк» 11.12.2007 року укладено кредитний договір № 700002556. На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та Банком укладено договір поруки від 11 грудня 2007 року № 700002556.

В грудні 2016 року Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» було подано позов до Корецького районного суду Рівненської області до позивача про звернення стягнення на майно (справа № 563/1450/16-ц). До зазначеного позову банком було долучено розрахунок заборгованості, у якому зазначено про збільшення відсоткової ставки до 16,5% річних. При ознайомленні з матеріалами цивільної справи №563/1450/16-ц та підготовці апеляційної скарги, в квітні 2017 року позивачу стало відомо, що з 01.09.2008 року Банком почала застосуватися підвищена відсоткова ставка - 16.5%, що не відповідає умовам Кредитного договору від 11 грудня 2007 року № 700002556, оскільки умовами вищезазначеного договору застосування підвищеної відсоткової ставки - не передбачено.

Посилаючись на те, що ПАТ «Альфа-Банк» підвищив процентну ставку в односторонньому порядку з порушенням встановленої кредитним договором процедури, а саме не надіслав їй рекомендованим листом повідомлення про такі зміни, а в подальшому було одержано її згоду на збільшення у формі укладення додаткової угоди. Просила суд про задоволення позову.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2020 року поновлено строк на подання позову про визнання недійсним одностороннього збільшення ПАТ «Альфа-Банк» з 01.09.2008 року відсоткової ставки з 13% річних до 16,5% за кредитним договором від 11.12.2007року № 700002556 з ОСОБА_1 .

Визнано недійсним одностороннє збільшення ПАТ «Альфа-Банк» з 01.09.2008 року відсоткової ставки з 13% річних до 16, 5% за кредитним договором від 11.12.2007 року № 700002556 з ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник відповідача, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просив оскаржуване рішення

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що 10.08.2009 року між Банком та позивачем було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору відповідно дол. Якої було обумовлено зміну, щодо нарахування відсоткової ставки, а також ОСОБА_1 підписала новий графік погашення кредиту. Вважає, що позивач повною мірою була повідомлена про зміну відсоткової ставки та надала свою згоду на таке збільшення.

Рішення про збільшення розміру процентної ставки прийнято банком до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Крім того, вважає, що позивач погодився із зміною процентної ставки та прийняв пропозицію банку, що підтверджується фактичною сплатою ним процентів у збільшеному розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та орбгрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 11 грудня 2007 року між  ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», у подальшому Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі в залежності від контексту — відповідач або Банк) укладено кредитний договір № 700002556 за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 33038,3 дол. США зі сплатою за користування кредитом 13 процентів річних, на строк до 12.12.2014 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та Банком укладено договір поруки від 11 грудня 2007 року № 700002556 – П.

10.08.2009 року позивач підписала договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору № 700002556 від 11.12.2007 року відповідно до якого змінено п.2.8 Розділу №1 Кредитного договору та викладено його у такій редакції: «Платежі з повернення Кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються в порядку та на умовах, що визначені у цьому Договорі та Додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. (п.1)

п. 9.1 Розділу №2 викладено у такій редакції : « Проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок заборгованості щомісячно за фактичний строк користування Кредитом виходячи із 30 днів у місяці та 360 у році. Банк здійснює кінцевий розрахунок процентів, що підлягають оплаті на день здійснення остаточного повернення Кредиту…» (п.3). В цей же день позивач підписада графік погашення кредиту (Додаток №2).

Згідно з розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви про звернення стягнення на предмет застави, з якою ПАТ «Альфа-Банк» звернувся в грудні 2016 року до Корецького районного суду Рівненської області, 01.09.2008 року банком збільшено відсоткову ставку за кредитним договором з 13% річних до 16,5%.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень частини першої статті 651 та частини третьої статті 653 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягли домовленості щодо усіх його істотних умов, у тому числі щодо надання його умовами права банку на збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

У спірних правовідносинах така процедура умовами кредитного договору не передбачена.

Законом України від 12 грудня 2008 року 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності з 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Разом з тим, суд врахував, що відносини між сторонами виникли з приводу споживчого кредитування, кредит позивачу надавався кредитною установою на споживчі цілі,  а отже, на відносини між учасниками розгляду цього спору поширюються правила законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Таким чином, у частині четвертій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавцем запроваджене імперативне правило, застосовуване до споживчих правовідносин, яким визначаються правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника-споживача про будь-яку зміну відсоткової ставки за кредитом. Таким єдиним наслідком недотримання банком - кредитною установою - порядку запровадження відсоткової ставки за кредитом   є недійсність такого правочину.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За правилом частини четвертої статті 6 ЦК України  положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

У досліджуваних правовідносинах обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства - частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) - випливає з їх змісту, оскільки цією імперативною правовою нормою визначено, що недотримання її вимог має своїм наслідком недійсність будь-якого правочину, що не відповідає такому правилу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив, визначено, за яких умов зміна відсоткової ставки вважається чинною. Зокрема,  у разі підвищення банком відсоткової ставки з`ясуванню підлягають дотримання визначеної договором процедури підвищення відсоткової ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на викладене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 761/37819/15-ц, від  23 травня 2018 року у справі № 310/80/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 211/1578/13,  від  05 грудня 2018 року у справі № 761/31801/16-ц.

       Оскільки в матеріалах справи немає відомостей про отримання ОСОБА_1 повідомлення про збільшення з 01.09.2008 року процентної ставки з 13 % до 16,5 % річних, а відповідач таких доказів не надав, законними та обґрунтованими є висновок суду про порушення відповідачем процедури зміни процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку.

Крім того, підписання 10 серпня 2009 року додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору та Графіку погашення заборгованості не підтверджує збільшення відсоткової ставки Банком в односторонньому порядку з 01.09.2008 року, а навпаки свідчить про її зміну в період дії ст.1056-1 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення про збільшення розміру процентної ставки прийнято банком до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірного підвищення банком процентної ставки з підстав порушення процедури повідомлення позичальника про зміну процентної ставки.

Посилання ПАТ «Альфа-Банк» на те, що позивач погодився зі зміною процентної ставки, прийняв пропозицію банку, що підтверджується фактичною сплатою ним процентів у збільшеному розмірі не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не дотримався процедури зміни процентної ставки в односторонньому порядку, позивач заперечує факт отримання повідомлення про збільшення процентної ставки з 01 вересня 2008 року, а тому така зміна умов договору не може вважатись правомірною. При цьому здійснення платежів за новим тарифним планом не може свідчити про те, що позивач був належним чином повідомлений про зміну умов договору.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що згідно з положеннями статей 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України  ОСОБА_1   не пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, на звернення з вищевказаної вимогою до суду, так як позивач довідався про зміну відсоткової ставки банком в односторонньому порядку  у спірний період лише 07 квітня 2017 року після вивчення розрахунку заборгованості за кредитним договором, який було долучено до позову  ПАТ «Альфа-Банк» до неї про звернення стягнення на майно справа №563/1450-16-ц.

Вказані висновки спростовують посилання апеляційної скарги на пропуск позивачем строку позовної давності, а інших доказів банк не надав.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують і висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,тому відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» адвоката Мартиненко В.В. залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20 травня 2021 року.

Головуючий :

Судді :