АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів Сидоренко І.П., Сєвєрової Є.С.
при секретарі Холод В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
встановила:
ОСОБА_2 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа – виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про стягнення з відповідачів у солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 5100 грн., уточнивши позов, просила стягнути з ОСОБА_1 15000 грн. у якості компенсації за завдану їй моральну шкоду. (а.с.2-4, 22-24)
В процесі слухання справи, ОСОБА_2 неодноразово доповнювала заявлені позовні вимоги. (а.с.47-49, 53-56). Відповідно до останніх доповнень від 10.02.2009 року просила усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме житловим будинком, який знаходиться по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_1 звільнити замуровану відстань між будинками для обслуговування і ремонту капітальної стіни будинку АДРЕСА_2, знести навіс від капітальної стіни будинку, обрізати вбиті в капітальну стіну колоди, після чого відремонтувати її, знести бетону стіну від стріхи будинку, знести стіну на відмостці будинку біля капітальної стіни будинку, засипати смотрову яму створену для будівництва гаражу, відремонтувати понівечену кришу сараю, який знаходиться на земельній ділянці для обслуговування будинку №42 за заначеною адресою, забезпечити доступ до стін будинку для проведення ремонтних робіт (а.с.83-86)
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2009 року, позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Усунуті перешкоди в користуванні нерухомим майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_2 і земельної ділянки шляхом зобов’язання ОСОБА_1 звільнити замуровану відстань між будинками для обслуговування і ремонту капітальної стіни будинку АДРЕСА_2, знести навіс від капітальної стіни зазначеного будинку, обрізати вбиті
_______________________
Головуючий по першій інстанції – Боярський О.О. Справа №22ц-4500/09
Доповідач Погорєлова С.О. Категорія: 5
ОСОБА_2 в капітальну стіну колоди, після чого відремонтувати її, знести бетонну стіну від стіхи будинку, знести стіну на відмостці будинку біля капітальної стіни, засипати смотрову яму створену для будівництва гаражу, відремонтувати кришу сараю, який знаходиться на земельній ділянці для обслуговування будинку та забезпечити доступ до стін будинку АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 3000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, недоведеність обставин та вирішення судом питань про права та обов’язки особи, яка участі у справі не приймала – ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, керувався тим, що позивачка на підставі державного акта є власником земельної ділянки, на межі якою, ОСОБА_3 було здійснено самочинне будівництво. Оскільки, вказаним будівництвом порушенні права ОСОБА_2, суд дійшов висновку про необхідність знесення збудованих споруд, на підставі ч.4 ст. 376 ЦК України, та стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3000 грн. (а.с.106-110)
Проте погодитися з такими висновком суду не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зі змісту позову ОСОБА_2 та доповнень до нього, убачається, що нею пред'явлені вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_2 та земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_1 зробити певні дії та стягнути на її користь моральну шкоду, на підставі ст.ст. 23,316,319,321,322,391,1167 ЦК України. (а.с.2-4, 22-24,47-49,83-86)
Після цього як предмет, так і підстава позову позивачкою не змінювалися. Проте суд першої інстанції при ухваленні рішення керувався нормами ЦК України, що регулюють наслідки здійснення самочинного будівництва, а не ст.ст. 316,319,321 ЦК України, які регулюють загальні положення про право власності та ст.391 ЦК України, яка передбачає один із способів захисту права власності, і за яким зверталась позивачка.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, право на вибір способу захисту свого права є невід’ємним правом особи, яке вона реалізує на власний розсуд та яке не може бути змінено за ініціативою суду.
Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги, які ОСОБА_2 не заявлялись, змінив правові підстави заявлених позовних вимог та не розглянув ті, які були заявлені позивачкою. Зазначене, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК є підставою для безспірного скасування такого рішення з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи спір, не взяв до уваги, те що правова природа спорів про застосування наслідків самочинного будівництва (ст. 376 ЦК України) та спорів про захист права власності (ст.391 ЦК України) мають різну правову природу, предмет та суб’єктний склад, у зв’язку з чим не можуть ототожнюватися.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув і при вирішенні справи керувався саме нормами цивільного права, які регулюють застосування наслідків самочинного будівництва.
Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст. 311 ЦПК України, є підставою для скасування, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2009 року з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ч.1 п. 5 ст. 307, ч.1 п.5 ст.311, ст.ст. 314-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2009 року – скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Сєвєрова Є.С.