АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Кононенко Н.А.
суддів: Сегеда С.М., Виноградова Л.Є.
при секретарі: Шудрі С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дачневської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку та поділ його в натурі, визнання частково недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_5 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 липня 2009 року, -
встановила:
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом до Дачневської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6. На день смерті йому належав житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.
Спадкоємцями майна померлого за законом на час відкриття спадщини були: позивачка, її мати – дружина померлого ОСОБА_3 та її брат – син померлого ОСОБА_8 На думку позивачки всі вони прийняли спадок, оскільки на момент смерті спадкодавця проживали разом з ним і продовжували проживати у спірному будинку після його смерті.
16 лютого 1990 року Біляївська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом кожному на ? частину спадкового майна. Позивачка у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Про те, що її мати і брат отримали вищеназвані свідоцтва, стверджує що не знала, тому просила суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Біляївською державною нотаріальною конторою 16 лютого 1990 року та визнати за нею право власності на 1/3 частину спадкового майна і поділити це майно в натурі.
5 вересня 2007 року позивачка доповнила свої позовні вимоги і просила додатково поділити надвірні споруди сарай та цистерну, а також присадибну земельну ділянку, право приватної власності на яку на підставі державного акту належить ОСОБА_3
13 березня 2009 року та 16 червня 2009 року вона збільшила позовні вимоги і просила визнати недійсним рішення І сесії ХХІІ скликання Дачненської Сільради від 28 липня 1994 року та рішення від 5 листопада 2004 року № 337-ХХІV про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки та виданий на підставі цього рішення державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім”я ОСОБА_3, встановити порядок користування присадибною ділянкою.
Рішенням Біляївського районного сулу Одеської області від 15 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Біляївською державною нотаріальною конторою 16 лютого 1990 року після смерті, ОСОБА_6. померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_5, реєстровий номер 1-315.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 права власності на 1\3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та виділено їй в натурі приміщення 1-4 житлова кімната, площею 20.7 кв.м. вартістю 36473 грн., що складає 32/100 від усього домоволодіння.
Вхід у приміщення, яке виділяється ОСОБА_1 здійснювати через існуючі двері в приміщенні 1-1.
Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та виділити їм в натурі приміщення 2-1 веранда, площею 6.5 кв.м.; 2-2 коридор площею 4.8 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 8.4 кв.м.; 2-4 житлова кімната площею 16.1 кв.м., а всього вартістю 63079.6 грн., а також надвірні споруди: сарай літ. Б вартістю 11766 грн. і цистерну (1) вартістю 4930 грн., а всього на суму 79776 грн., що складає 68/100 від усього домоволодіння.
Вхід у приміщення, які виділяються ОСОБА_3 та ОСОБА_5. здійснювати через існуючі двері в приміщення 2-1.
Визнано частково недійсним рішення 1-ї сесії ХХІІ скликання Дачненської сільської ради Біляївського р-ну Одеської області від 28 липня 1994 року та від 5 листопада 2004 року №337 – ХХІV щодо передачі у приватну власність безкоштовно земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Дачне вул. Весела, 17.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданий 19.02.2007 року на ім’я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.117 га, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Визначено порядок користування земельною ділянкою, передано у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки за вказаною адресою площею 780 кв. м. згідно висновку судової будівельно-технічною експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 шляхом заліку грошову компенсацію в сумі 2635 грн. 63 коп. з урахуванням різниці в частках, суми сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Витрати, пов’язані з облаштуванням вбиральні для першого співвласника в сумі 3307 грн. покласти на ОСОБА_1
В іншій частині позову відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Згідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, бо на момент смерті батька проживала з разом з ним і після його смерті продовжувала проживати у спірному будинку, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, якою пердбачено, що вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені вони без належної перевірки. Так у тексті рішення вказано, що суд вважає встановленим факт прийняття позивачкою спадщини після смерті батька, оскільки вона вступила в управління і володіння спадковим майном, постійно проживає у спірному будинку, за власні кошти здійснила його газифікацію, добудувала кілька приміщень, встановила огорожу. При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що всі названі дії позивачка вчинила вже після 1995 року, коли з дозволу матері і брата, на той час власників спірного будинку, перейшла проживати у спірний будинок, оскільки на той момент проводила ремонт і перебудову свого власного будинку.
Як видно із матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Біляївською державною нотаріальною конторою 5 грудня 1984 року позивачці належав будинок АДРЕСА_1, що залишився після смерті ОСОБА_9. Із тексту свідоцтва вбачається, що на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_1 проживала разом з нею, у зв”язку з чим була звільнена від сплати державного мита.
У подальшому вона продовжувала проживати у цьому будинку та перебудовувати його.
Приблизно у 1995 році вона з дозволу матері та брата, які на той час вже були власниками спірного будинку, повернулась проживати у батьківський будинок, оскільки у її будинку тривали будівельні роботи і проживати та з двома маленькими дітьми вона не мала можливості.
Із наявних у справі виписок із погосподарських книг вбачається, що під номером АДРЕСА_1 значилось два будинки: один, що належав ОСОБА_9 і який успадкувала ОСОБА_1, а другий, що належав ОСОБА_6, який успадкували ОСОБА_3 та ОСОБА_8
На кожне з домоволодінь був відкритий окремий особовий рахунок. ОСОБА_1 та її діти були зареєстровані у одному домоволодінні, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 – у другому. З чого вбачається, що позивачка і відповідачі проживали на момент смерті спадкодавця у різних будинках, а значить висновок суду першої інстанції про встановленість факту прийняття позивачкою спадщини після смерті батька є хибним.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стверджували, що на момент смерті батька позивачка у батьківському будинку не проживала, бо мала свій у тому ж дворі, де і мешкала разом зі своєю сім”єю.
Приблизно у 1995 році позивачка з їхнього дозволу перейшла проживати у батьківський будинок, оскільки не мала можливості закінчити ремонтні роботи у своєму будинку.
Перелічені обставини суд першої інстанції проігнорував, а твердження відповідачів у цій частині не перевірив і не спростував.
Із матеріалів справи видно, що підставою для встановлення факту прийняття спадщини позивачкою стали не реальні обставини, а відмітка про її реєстрацію у будинку АДРЕСА_1. При цьому суд не звернув уваги на те, що під одним номером існують два різних домоволодіння, на які заведено у погосподарських книгах окремі особові рахунки.
Судова колегія вважає, що за наведених обставин у районного суду не було підстав для задоволення позовних вимог, у зв”язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись: п. 2 ч. 1 ст.307, 2, 3 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України
Судова колегія судової палати
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_2- задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 липня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двох місяців з моменту набрання чинності безпосередньо до Верховного суду України.
Судді апеляційного суду Одеської області:
Н.А. Кононенко
Л.Є. Виноградова
С.М. Сегеда