АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника відповідача, АКБ "Укрсоцбанк", - Борисовської Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про зміну умов кредитного договору,
в с т а н о в и л а:
14 квітня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – Банком) і нею був укладений кредитний договір, відповідно до якого їй було передано кредит в сумі 34 430 дол. США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 23 жовтня 2026 року для задоволення споживчих потреб – придбання земельної ділянки загальною площею 0, 2000 га, розташованої по вул. Курортна, 20 у смт. Приморське Білгород-Дністровського району Одеської області. У теперішній час, коли курс долару США почав зростати, вона потрапила у важкій фінансовий стан і вважає, що договір укладений з порушенням вимог закону в частині визначення платежу за договором - доларах США (п.1.1 договору), права кредитора ініціювати збільшення процентної ставки за користування кредитом та розірвання договору достроково у разі відмови позичальника від укладення додаткової угоди про підвищення процентної ставки (п. п. 2.6 – 2.6.3.), сплачення штрафу у розмірі 3 % від суми кредиту у разі порушення вимог п. п. 3.3.2-3.3.18 договору (п. 4.3 договору) та вирішення спорів у третейському суді (п. 6.1 договору).
Посилаючись на ці обставини та на ст. ст. 13, 16, 203, 215, 229, 625, 651, 652, 654 ЦК України, ст. ст. 5, 18, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачка ОСОБА_3 просила суд змінити відповідні умови договору та зобов’язати відповідача
зробити перерахунок здійснених по договору платежів в національну валюту і скласти новий графік погашення кредиту.
Представник Банку проти позову заперечував і просив суд залишити його в частині усіх вимог, крім вимог про оспорювання третейської угоди, без розгляду, посилаючись на те, що між сторонам договору кредиту укладено угоду про передачу спорів на вирішення третейського суду.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 роз’єднані і в частині вимог про зміну умов договору, передбачених п. п. 1.1, 2.6. – 2.6.3, 4.3, виділені в самостійне провадження.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явилася, але про розгляд справи сповіщена належним чином, про що свідчить повідомлення її представника ОСОБА_4 в судовому засіданні 29 квітня 2010 року (а.с. 71, 72, 82).
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України її неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію представника відповідача, Банку, Борисовської Я.В., законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Суд першої інстанції встановив, що 24 жовтня 2006 року між Банком і позивачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого їй було передано кредит в сумі 34 430 дол. США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 23 жовтня 2026 року для задоволення споживчих потреб – придбання земельної ділянки загальною площею 0, 2000 га, розташованої по вул. Курортна, 20 у смт. Приморське Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 6-14).
Відповідно до п. 6.1 Договору всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв’язку з укладенням і виконанням положень цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.
У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособове третейським суддею … Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив, що позивачка ОСОБА_3 договір підписала, ніяких заперечень проти вказаного пункту не заявила, всі гроші отримала і розпорядилася ними на свій розсуд. Вона не довела чим саме порушується її право на захист свого порушеного права п. 6.1 кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачкою ОСОБА_3 не наведено обставин, які породжують передбачені законом підстави для зміни умов договору в частині третейського застереження.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Твердження позивачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік